Рішення № 44783238, 08.06.2015, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/367/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

при секретарі Мельник А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Смик Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Свої вимоги мотивував тим, що 15.03.2013 року товарною біржою «Вінницька товарна універсальна біржа» проведено аукціон з продажу нежитлових будівель заводу, які належали відповідачеві на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 28.01.2008 року. Він став переможцем проведеного аукціону, придбав нежитлові будівлі заводу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - а саме: будівлю контори літ. «А» площею - 204,7 кв.м.; вбиральню літ. «Б» площею - 3,9 кв.м., - за 13130 грн, а також за 203840 грн. придбав ряд нежитлових будівель заводу що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - а саме: будівлю контори літ. «А» площею - 30,3 кв.м., прибудову прохідної літ. «А1» площею - 30,5 кв.м., гараж-прибудову літ. «А2» площею - 20,8 кв.м., гараж-прибудову літ. «А3» площею - 21,1 кв.м., овочесховище літ. «Б» площею - 606,9 кв.м., консервний цех літ. «В» площею - 1529,2 кв.м., прибудову лабораторно-побутових приміщень літ. «В1» площею - 486,9 кв.м., прибудову павільйону для обладнання літ. «В2» площею - 73,1 кв.м., прибудову мийки літ. «В3» плошею - 197,7 кв.м., склад готової продукції літ. «Д» площею - 264,7 кв.м., підвал-склад літ. «Д1» площею - 253,4 кв.м., тарний склад літ. «Е» площею - 1720,9 кв.м., прибудову тарного складу літ. «Е1» площею - 267,3 кв.м., бондарний цех літ. «Е2» площею - 96,8 кв.м., бондарний цех літ. «Е3» площею - 96,8 кв.м., електропідстанцію літ. «Ж» площею - 42,0 кв.м., консервний цех літ. «З» площею - 102,9 кв.м, консервний цех прибудова літ. «З1» площею - 219,3 кв.м., прибудову побутових приміщень літ. «З2» площею - 144,7 кв.м., прибудову мийки літ. «З3» площею - 36,8 кв.м., прибудову погрузочної літ. «З4» площею - 21,3 кв.м., прибудову сокового цеху літ. «З5» площею - 63,9 кв.м., котельню літ. «І» площею - 130,1 кв.м., котельні прибудови літ. «І1» площею - 180 кв.м., прибудову побутових приміщень літ. «І2» площею - 53,9 кв.м., прибудову насосної літ. «І3» площею - 39,1 кв.м., склад прибудови літ. «І4» площею - 47,6 кв.м., складу літ. «К» площею - 397,4 кв.м., підвал літ. «К1» площею - 364,5 кв.м., вхід до підвалу літ. «К2» площею - 13,2 кв.м., склад прибудови літ. «К3» площею - 26,6 кв.м., склад охолоджувальний літ. «Л» площею - 260,9 кв.м., підвал літ. «Л1» площею - 133,5 кв.м., вагову літ. «М» площею - 9,7 кв.м., гараж літ. «Н» площею - 51,5 кв.м. вагову літ. «О» площею - 3,8 кв.м.

Про результати проведеного аукціону складено Протоколи № 52 та № 53 від 15.03.2013 року, які за умовами продажу є підставою для розрахунків між учасниками торгів та укладення між ними договорів купівлі-продажу та подальшого їх нотаріального посвідчення. 21.03.2013 року між ним та відповідачем укладено договори купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна та підписано Акти приймання-передачі, згідно яких відповідач передав, а він, відповідно, прийняв у власність придбане на аукціоні нерухоме майно.

21.03.2013 року, дотримуючись умов продажу вказаного нерухомого майна, він перерахував на розрахунковий рахунок продавця вартість придбаного майна в сумі 203840 гривень.

Незважаючи на повне виконання ним взятих на себе зобов'язань, нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомого майна він позбавлений можливості, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору, установчих документів юридичної особи та правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору і належало відповідачеві не надає, до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу не з'являється, участь уповноваженого представника не забезпечує.

27.01.2015 року позивач звернувся до Державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області, де йому відмовлено у посвідченні договорів купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю документів необхідних для вчинення нотаріальної дії.

У зв'язку з наведеним просить визнати дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 21 березня 2013 року, укладеними між ним та Вінницькою обласною спілкою споживчих товариств та визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке є предметом вказаних договорів.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин викладених у позовній заяві. Просив його задовольнити.

Представник позивача позов свого довірителя також підтримала, просила його задоволити, посилаючись на п.5 Постанови №5 ПВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно якого право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. Враховуючи те, що позивач та відповідач домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна та відбулося його виконання її довірителем, однак нотаріально посвідчити договір неможливо в зв'язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення просить визнати вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна дійним, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно.

Представник відповідача Смик Л.М. позов визнала. Суду пояснила, що відповідно до статуту Вінницької обласної спілки споживчих товариств, лише голова спілки має права укладати та підписувати договори в нотаріальній конторі. Однак в зв'язку з його постійною зайнятістю, частими відрядженнями, участю як депутата облради в засіданнях, останній немає можливості з'явитися до нотаріальної контори для посвідчення договорів купівлі-продажу. Тому проти задоволення позову не заперечила.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що Вінницькій обласній спілці споживчих товариств на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 28.01.2008 року належать нежитлові будівлі, які розташовані за адресою - АДРЕСА_2 та адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 9, 13).

15 березня 2013 року товарною біржею «Вінницька товарна універсальна біржа» проведено аукціон з продажу вказаних нежитлових будівель за результатами якого складено протокол № 52 (щодо продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1. Ціна продажу - 13130 гривень) та протокол № 53 (щодо продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2. Ціна продажу - 196950 гривень). Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 (а.с. 6, 11).

На підставі протоколів № 52 та 53 аукціону від 15.03.2013 року між Вінницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі контори літ. «А» площею - 204,7 кв.м.; вбиральні літ. «Б» площею - 3,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - за 13130 грн та будівлі контори літ. «А» площею - 30,3 кв.м., прибудови прохідної літ. «А1» площею - 30,5 кв.м., гаража-прибудови літ. «А2» площею - 20,8 кв.м., гаража-прибудови літ. «А3» площею - 21,1 кв.м., овочесховища літ. «Б» площею - 606,9 кв.м., консервного цеху літ. «В» площею - 1529,2 кв.м., прибудови лабораторно-побутових приміщень літ. «В1» площею - 486,9 кв.м., прибудови павільйону для обладнання літ. «В2» площею - 73,1 кв.м., прибудови мийки літ. «В3» плошею - 197,7 кв.м., складу готової продукції літ. «Д» площею - 264,7 кв.м., підвалу-складу літ. «Д1» площею - 253,4 кв.м., тарного складу літ. «Е» площею - 1720,9 кв.м., прибудови тарного складу літ. «Е1» площею - 267,3 кв.м., бондарного цеху літ. «Е2» площею - 96,8 кв.м., бондарного цеху літ. «Е3» площею - 96,8 кв.м., електропідстанції літ. «Ж» площею - 42,0 кв.м., консервного цеху літ. «З» площею - 102,9 кв.м, консервного цеху прибудови літ. «З1» площею - 219,3 кв.м., прибудови побутових приміщень літ. «З2» площею - 144,7 кв.м., прибудови мийки літ. «З3» площею - 36,8 кв.м., прибудови погрузочної літ. «З4» площею - 21,3 кв.м., прибудови сокового цеху літ. «З5» площею - 63,9 кв.м., котельні літ. «І» площею - 130,1 кв.м., котельної прибудови літ. «І1» площею - 180 кв.м., прибудови побутових приміщень літ. «І2» площею - 53,9 кв.м., прибудови насосної літ. «І3» площею - 39,1 кв.м., складу прибудови літ. «І4» площею - 47,6 кв.м., складу літ. «К» площею - 397,4 кв.м., підвалу літ. «К1» площею - 364,5 кв.м., входу до підвалу літ. «К2» площею - 13,2 кв.м., складу прибудови літ. «К3» площею - 26,6 кв.м., складу охолоджувального літ. «Л» площею - 260,9 кв.м., підвалу літ. «Л1» площею - 133,5 кв.м., вагової літ. «М» площею - 9,7 кв.м., гаражу літ. «Н» площею - 51,5 кв.м. вагової літ. «О» площею - 3,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - за 196950 гривень (а.с. 8, 15).

21 березня 2013 року між Вінницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу підписано акти приймання-передачі нерухомого майна, що було предметом договорів (а.с. 7, 12).

Цього ж дня, ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 203840 гривень (а.с. 10).

27 січня 2015 року позивач звернувся до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області з приводу нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, однак у зазначеній дії йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю усіх документів необхідних для її проведення (а.с. 18).

Згідно ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 220 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті

В силу положень ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, відповідно до наведених норм закону, укладені між Вінницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 договори купівлі-продажу нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, про що сторони також зазначили у п. 6 зазначених договорів.

Частина 3 статті 640 ЦК України передбачає, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, як передбачено ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 4 цього ж Закону встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Таким чином, із зазначених норм слідує, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту державної реєстрації цього права.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України законодавець поєднав момент виникнення права власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню з моментом такого посвідчення або з моментом набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже визнання договору купівлі-продажу дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України у разі якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, можливе тільки щодо договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню і предметом яких є майно право власності на яке не підлягає державній реєстрації, що, в свою чергу, узгоджується з приписами ч. 4 ст. 334 ЦК України.

Крім того, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, потрібно з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

З наведеного слідує, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України є безповоротне ухилення сторони (тобто таке, унаслідок якого добросовісна сторона повністю втрачає можливість з будь-яких причин) від нотаріального посвідчення правочину. Тоді, як встановлено судом, відповідач повністю визнав позовні вимоги і суд в даному випадку не вбачає перешкод у сторін в оформленні договорів купівлі-продажу у встановленому законом порядку.

Крім того, договори купівлі-продажу, які позивач просить визнати дійсними, не містять кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться спірне нерухоме майно.

З протоколів №52, №53 аукціону від 15 03.2013 року вбачається, що кадастровий номер на земельну ділянку невстановлений.

За загальним положенням про договір (частина перша статті 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну.

Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

Так, за змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Оскільки, при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна сторонами не дотримано усіх істотних умов договору, зокрема, відсутні відомості про те, що відповідна частина земельної ділянки на якій знаходиться спірне майно була сформована в окрему земельну ділянку з установленням меж і присвоєнням кадастрового номера, то за таких обставин визнання зазначених договорів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно за ними суперечитиме положенням ч. 2 ст. 220 ЦК України, яка однією із умов визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним визначає саме домовленість сторін щодо усіх істотних його умов.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до постанови державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори від 27 січня 2015 року, позивачеві відмовлено в посвідченні договору купівлі-продажу саме у зв'язку з відсутністю документів необхідних для вчинення нотаріальної дії, тоді як ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачає можливість визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним лише з тієї підстави якщо одна із сторін ухиляється від такого посвідчення, а не у зв'язку з відсутністю усіх документів необхідних для нотаріального посвідчення договору.

За приписами ст. 174 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Тому, враховуючи ту обставину, що визнання договору дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України є правом, а не обов'язком суду, даючи оцінку поясненням представника відповідача щодо визнання позову, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим, що вимога позивача та визнання позову представником відповідача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема тим правовим нормам, які вказані судом вище.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведенність позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 220, 328, 334, 640, 656, 657 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212-214 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду виготовлене 10.06.2015 року.

Суддя: