Ухвала суду № 44770346, 04.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18384/14-ц

Провадження № 22-ц/779/542/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

26 листопада 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 22 липня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №64.1/135-КЕК-08, згідно з яким остання отримала кредитні кошти у розмірі 7 000 доларів США з розрахунку 22% річних за користування кредитом на строк з 22.07.2008 року до повного погашення кредиту.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 16.10.2014 року утворилася заборгованість у сумі 95 442,18 грн. і відповідно до укладеного договору про передачу активів, ПАТ «Кредитпромбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за даним кредитним договором, просили позов задовольнити.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі на дане рішення ПАТ «Дельта Банк» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає безпідставним висновок суду щодо відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності, так як, ОСОБА_2 не подавала до суду заяви про застосування строку позовної давності, що згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України є обов'язковою умовою для її застосування.

Зазначає, що згідно правового висновку, якого дійшов Верховний Суд України у справі № 6-126 цс13 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом після спливу позовної давності, пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Тому помилковим є застосування судом п. 31 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

У зв'язку з викладеним, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялися.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором споживчого кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а тому позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №64.1/135-КЕК-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 7000 доларів США на строк з 22.07.2008р. по 20.07.2010р. включно.

20.05.2013р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ВАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора по даному кредитному договору.

Як вбачається з наданої банком довідки про заборгованість за кредитним договором, станом на 16.10.2014 року заборгованість ОСОБА_2 становить 7 369, 23 долари США, з яких : заборгованість по тілу кредиту - 6 053, 52 дол. США, відсотки - 1315, 71 дол. США.

Судом також встановлено, що згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язалася повністю погасити заборгованість за кредитом та проценти за кредитом не пізніше 20.07.2010 року. Позивач звернувся до суду із позовом у листопаді 2014 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із заявою про застосування позовної давності відповідач до суду першої інстанції не зверталася, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування позовної давності.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що пункт 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки указана частина статті 11 Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

А тому згідно із положеннями частини третьої статті 267 ЦК України за відсутності заяви сторони у спорі про застосування позовної давності правові підстави для його застосування відсутні.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що заочним рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено позов банку та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22.07.2008 року в сумі 79 206, 55 грн.

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

З оглянутих апеляційним судом матеріалів даної цивільної справи вбачається, що ПАТ «Кредитпромбанк» у листопаді 2010 року звернувся в суд з позовом та просив стягнути загальну суму боргу та пені станом на 11.11.2010 року в розмірі 10 013, 47 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.11.2010 року було еквівалентно 79 206, 55 грн, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 6 053, 52 долари США, що станом на 11.11.2010 року еквівалентно 47 883, 34 грн, сума заборгованості за простроченими процентами - 1315, 71 долари США, що по курсу еквівалентно 10 407, 27 грн. та пеню за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості та прострочених процентів в сумі 2 644, 24 долари США, що еквівалентно 20 915, 94 грн.

ПАТ «Дельта Банк» звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 369, 23 долари США, з яких : заборгованість по тілу кредиту - 6 053, 52 дол. США, відсотки - 1315, 71 дол. США., а в загальній сумі 7 369, 23 долари США, що по курсу долара США станом на 16.10.2014 року складає 95 442, 18 грн.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд про стягнення заборгованості по тілу та процентах, спір щодо стягнення яких вже було вирішено судом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України).

Разом з тим, ПАТ «Дельта Банк» з такою заявою в порядку, передбаченому ст. 378 ЦПК України не зверталося, а звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, яка була уже стягнута заочним рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2013 року. Інших вимог про стягнення коштів банк не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», кредитна заборгованість відповідача, яку банк просить стягнути з останньої, визначена в такій самій сумі, що була уже стягнута судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. п.2 ч.1 ст. 205, 206, 307, 310, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

О.В. Пнівчук