Ухвала суду № 44764258, 04.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 413/4037/12 Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/796/к/15 Ваврушак Н. М.

Категорія 27 (1) Доповідач - Соколан Н. О.

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Соколан Н. О.,

суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П..

при секретарі: Булах К. А.

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за порушення вимог договору застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за порушення вимог договору застави. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 09.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитним договір №343-МК, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 120034 грн. на споживчі потреби. В забезпечення виконання умов договору, з відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 також укладені договори поруки. ОСОБА_3 та поручителі не виконали зобов'язань по кредитному договору

За таких обставин просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 192 874,32 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору застави, а з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 - у солідарному порядку 209 070,10 грн. заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 жовтня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 192 874,32 грн. та судовий збір в сумі 1 928,74 грн..

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 209 070,10 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 102 812,97 грн., заборгованості по відсоткам - 75 295,44 грн., пені - 20 767,88 грн., штрафу (фіксована частина) 250 грн., штрафу (відсоткова складова) 9 943,81 грн.

Стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у рівних частинах по 696,90 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, його представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Вважають, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, не звернув уваги на те, що позовна заява підписана неповноважною особою; позивачем не було надано належних доказів про надання кредитних коштів після укладення договору та не надав бухгалтерських документів про видачу коштів; судом не взято до уваги, що банк не попередив відповідачів про дострокове стягнення заборгованості та не надав строку для її добровільного погашення; розрахунок заборгованості складено неповноважною особою та не підтверджено первинними бухгалтерськими документами; у розрахунку банку не зазначені суми, сплачені відповідачем у погашення кредиту, а сам розрахунок має суттєві розбіжності та виконаний невірно як в частині визначенні заборгованості за тілом кредиту, так і в частині стягнення штрафних санкцій; судом не застосовано строку позовної давності. Крім того, судом не досліджені обставини щодо зміни технічних характеристик і стану предмети застави, його страхування, кошти, зараховані від реалізації предмету застави, в неповному обсязі пішли на погашення кредитних зобов'язань. Нарахування штрафних санкцій проведено з порушенням ст.. 61 Конституції України, оскільки пеню і штраф нараховано за одне і те саме порушення, крім того, позивач вже звертався до суду із позовами про стягнення як заборгованості за кредитом, так і штрафних санкцій. Також судом не прийнято до уваги, що відповідач ОСОБА_6 не підписував договір поруки, оригінал цього договору в матеріалах справи відсутній, на час ухвалення рішення в Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу розглядалась справа про визнання припиненим договорів поруки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, який знаходився на стаціонарному лікуванні, цим позбавив його права на захист.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 09.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 343-МК, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 120034,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.10.2013 року.

В порушення умов договору ОСОБА_8 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, з жовтня 2009 року нерегулярно сплачував платежі в погашення кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка станом на 06.05.2012 року становить 209 070,10 грн., і складається з:

102812,97 грн. - заборгованість за кредитом;

75295,44 грн. - заборгованість по відсотка : за користування кредитом;

20767,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи згідно п. 6. 6 кредитного договору:

250,00 грн. - штраф (фіксована частина);

9 943,81 грн. - штраф (відсоткова складова), як: (102812,97 + 75295,44 + 20767,88) х 5%.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором укладено договір поруки № 343-МК/2 від 09.10.2008 року з ОСОБА_6 та договір поруки № 343-МК/3 від 09.10.2008 року з ОСОБА_4 У відповідності до умов договорів поруки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідають перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник (ОСОБА_8), включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Вирішуючи спір по суті, суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального та процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості з кредитора ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_4, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти, та відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач ОСОБА_3 09.10.2008 р. уклали договір застави рухомого майна № 343-МК/1, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль "Рута" 20, рік випуску: 2008, тип транспортного засобу: Автобус-О, № кузова: НОМЕР_1, державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві власності ОСОБА_3 Договором застави також передбачена відповідальність сторін у разі порушення зобов'язань за договором.

Відповідач ОСОБА_8 зобов'язання за вказаним договором також належним чином не виконав, допустив прострочення погашення заборгованості за кредитом, в зв'язку з чим 09.12.2009 року предмету застави передано заставодержателем. При цьому відповідачем порушено зобов'язання по доставці предмету застави в банк та його добровільній передачі в заклад банку, крім того, відповідач в порушення умов договору застави, здійснив зміну технічних характеристик предмету застави без відповідного письмового дозволу заставодержателя, не виконав зобов'язань по перестраховці предмету застави.

За порушення вимог Договору застави № 343-МК/1 від 09.10.2008 р. відповідачу ОСОБА_8 визначено штрафи на загальну суму 192874,32 грн., в тому числі:

- згідно п.п. 18, 17.3, 9, 34.5 Договору застави за зміну технічних характеристик предмету застави без письмової згоди банку - в розмірі 100 % вартості предмету застави, а саме: 133 416,00 грн.;

- згідно п. п. 17.1, 19 Договору застави за невиконання зобов'язань по перестраховці предмету застави - в розмірі 25 % вартості заставного майна, а саме: 33354,00 грн. згідно п.п. 17.10, 21 Договору застави за порушення зобов'язань по доставці предмету застави в банк та його добровільній передачі в заклад банку - в розмірі 2 % вартості предмету застави, а саме: 2668,32 грн.;

- згідно п. 32 Договору застави винагорода, яку відповідач повинен буде сплатити при поверненні заставного автомобіля із закладу банку, в розмірі 36,00 грн. х кількість днів знаходження автомобіля на стоянці банку з 09.12.2009 р. По 22.09.2011 р., а саме: 23 436,00 грн., як 36,00 грн. х 651 день.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції також дійшов вірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 штрафних санкцій за порушення умов договору застави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із договору кредиту 09.10.2008 року та договору застави від 09.10.2008 року, їх було укладено сторонами шляхом підписання, що свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо усіх його умов, а ОСОБА_3 підписанням договору підтвердив свою згоду з умовами кредитування. Тому посилання апеляційної скарги на те, що подвійне стягнення штрафних санкцій за одне і те саме правопорушення, є безпідставним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 209070,10 грн.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки договори поруки, укладені між позивачем та поручителями ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не було визнано недійсним у встановлену законом порядку, доводи апеляційної скарги про те, що на час ухвалення рішення в Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу розглядалась справа про визнання припиненими договорів поруки, є необгрунтованими, оскільки рішення по даній справі відсутнє. Крім того, колегія суддів вважає, що розгляд справи про визнання кредитного договору недійсним не є підставою для зупинення провадження у справі, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що розрахунок заборгованості проведено невірно, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в апеляційній скарзі, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надав обґрунтованих доводів щодо неправильності розрахунку, наданого позивачем. Крім того, суду апеляційної інстанції також не надані докази на підтвердження належного виконання відповідачами кредитних зобов'язань, які не внесені до розрахунку заборгованості, на що посилається апеляційна скарга.

Не погоджується колегія суддів й з доводами апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, який знаходився на стаціонарному лікуванні, цим позбавив його права на захист, оскільки ухвалення рішення судом першої інстанції у заочному порядку за відсутності відповідачів не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення, відповідачі та їх представник приймали участь у розгляді справи, подавали письмові пояснення щодо позовних вимог та, на думку колегії суддів, реалізували право на судовий захист своїх прав.

Не приймаються до уваги колегією суддів й доводи апеляційної скарги про незастосування строків позовної давності до позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи (т. 4, а.с. 94), рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року, позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 343-МК від 09.10.2008 року, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «Рута» - 20, 2008 року випуску, тип ТЗ: Автобус - D, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3

Додатковим рішенням від 03 травня 2012 року абзац четвертий резолютивної частини рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року після слів «від 09.10.2008 року» доповнено текстом наступного змісту: «яка станом на 16.04.2010 року утворилась в сумі 115889 грн. 40 коп. і складається з заборгованості за кредитом в сумі 102824 грн.53 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7099 грн. 87 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 208 грн.36 коп., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору (фіксованої частини) - 250 грн., (процентної складової) 5506 грн. 64 коп».

Отже, розмір заборгованості на 16.04.2010 року встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і, в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Враховуючи те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду даний позов у травні 2012 року, тобто в межах загального трирічного строку, встановленого 257 ЦП України, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, а порушення судом норм процесуального права на які посилаються відповідачі в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: