Ухвала суду № 44754160, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/20804/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЯНИ»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЯНИ», в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002612203 від 17.06.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КРАЯНИ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВЕРШТАТ» за лютий 2014 року та повноти їх відображення в податковому обліку, за результатами якої складено Акт № 1809/2203/21864584 від 26.05.2014.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «КРАЯНИ», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «КРАЯНИ» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «ВЕРШТАТ» - покупці, у зв'язку з чим має місце порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на зальну суму 110956,18 грн., в тому числі за лютий 2014 року у сумі 101122,85 грн. та за березень 2014 року у сумі 9833,33 грн.

На підставі Акту перевірки Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002612203 від 17.06.2014, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 110956,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 55478,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КРАЯНИ» та ТОВ «ВЕРШТАТ» було укладено договори на постачання комплектуючих для виробництва машин та устаткування для хлібопекарської промисловості: № 70 від 27.01.2014, № 73 від 28.01.2014, № 76 від 05.02.2014, № 85 від 14.02.2014, умови виконання яких підтверджуються видатковими та податковими накладними, ТТН, а також за якими проведено оплату товару, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи. Товар отримувався уповноваженою особою згідно з виданою довіреністю, які зареєстровані у відповідному журналі, копія якого також міститься в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства. Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Також судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось ТОВ «Український центр послуг», автомобілем DAF 95 XF, на підставі договору перевезення вантажу № 2 від 03.01.2014.

Навантаження товару здійснювалося у с. Знаменовка Дніпропетровської області, вул. Польова 1-В, розвантаження за адресою орендованих позивачем складських приміщень на підставі договору № 20101 від 02.01.2014: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Тютіна, 15Б.

Щодо доводів апелянта про відсутність складських приміщень на обліку ТОВ «ВЕРШТАТ» за адресою: Дніпропетровська область, с. Знаменовка, вул. Польова 1-В, суд апеляційної інстанції не знаходить їх обґрунтованими, адже, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, відповідач не встановлював факт оренди таких приміщень контрагентом позивача. Окрім того податковий орган в повній мірі не дослідив рух поставленого товару, адже, останній міг бути відвантажений зі складу третьої особи, що не заборонено чинним законодавством.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта, що зазначений у ТТН транспортний засіб з державним номером АА7390СА є автомобілем марки ВАЗ 21043, адже в матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF 95 XF, реєстраційний номер АА7390СА.

Посилання відповідачем на Акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.05.2014 № 296/26-53-22-01-15-38910032 та інформаційні бази даних ОДПІ стосовно діяльності ТОВ «ВЕРШТАТ» не доводять обґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем з вказаною юридичною особою, адже неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/20804/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10 червня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров