Постанова № 44753982, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 року

справа № 804/1337/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпрспецресурс" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0012871501 від 15.12.2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрспецресурс" збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 14 723,75 грн., з яких 11 779,00 грн. за основним платежем та 2 944,75 грн. за штрафними санкціями, винесене Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення від 15.12.2014 р. №0012871501, прийняте Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрспецресурс".

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2014 року за №3210/04-61-15-01/32640752 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0012871501 від 15.12.2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрспецресурс" збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 14 723,75 грн., з яких 11 779,00 грн. за основним платежем та 2 944,75 грн. за штрафними санкціями

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем допущено порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 11 779,00 грн.

Суть порушення полягає у включенні до податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за липень 2014 року податкової накладної №182 від 15.07.2014 року на суму 11 778,82 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ТОВ «Джеміус».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту оскільки, позивач мав в наявності податкову накладну, відбулося отримання товару та декларацію було подано з Додатком №8.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено недотримання позивачем вимог абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, до податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. подана „Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якій зазначено про порушення підприємством ТОВ «Джеміус» порядку реєстрації податкової накладної від 15.07.2014 року №182 на суму ПДВ 11 778,82 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, копії товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у граничний термін подання звітності підприємством до Заяви не надано.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За приписами абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить, що платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що право платника податку щодо подання скарги на постачальника, який порушив порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної обмежено 60 днями з дати виписки податкової накладної прийняттям Закону України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень", яким абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 після першого речення доповнено наступним змістом: таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, з огляду на викладене в даному випадку граничний термін подання копій товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг сплинув 19.10.2014 року.

Між тим, матеріали справи свідчать, що не заперечується позивачем, що до декларації з ПДВ за липень 2014 року, ТОВ "Дніпрспецресурс" було подано лише заяву, а відповідні документи були надані лише 05.11.2014 року, тобто за межами граничного строку.

Таким чином, відсутність своєчасного подання відповідних документів позбавляє платника податку права включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, розрахованого за податковою накладною, не внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних.

Оскільки, зазначені вище обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі, у зв’язку чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р. – скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпрспецресурс" на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одну тисячу шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.06.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко