Ухвала суду № 44753935, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/11832/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі № 804/11832/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСПОРТ - 2009" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Продекспорт-2009") звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) від 01.04.2013р. за № 0000912230, яким позивачу за порушення вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України (ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 212725,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки відповідача, вказані в акті перевірки від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563 щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є незаконним та протиправним.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п. 103.2, п.103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України в частині несплати податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України у загальній сумі 212725,00 гривень спростовується матеріалами справи.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначає, що під час проведення перевірки, складення акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства та у спосіб, визначений законодавством. Відповідач стверджує, що товариством позивача в порушення вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України безпідставно застосовані норми ст.6 "Соглашения между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества", яке на даний час діє для України, в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки компанія "Lagrion Limited" (Кіпр, Нікосія) є лише номінальним отримувачем доходу, фактичним отримувачем є компанія "SOLDEX LIMITED" (Британські Віргінські острови), між Україною та Британськими Вірджинськими островами не укладено міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, при цьому, доходи бенефіціарного власника - компанії "SOLDEX LIMITED" (Британські Віргінські острови) підлягають оподаткуванню. Податковий орган посилається на те, що статус власника торгівельних марок "SEMKI" компанія "Lagrion Limited" (Кіпр, Нікосія) набула лише з 10.11.2011р., а до цієї дати їх власником була компанії "SOLDEX LIMITED" (Британські Віргінські острови).

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, в період з 12.02.2013р. по 12.03.2013р. податковим органом у відповідності з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 ПК України, на підставі плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2013р., наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 28.01.2013р. за №113 проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСПОРТ-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563 (а.с.8-48).

За висновками акту від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563 перевіркою встановлено порушення ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України у частині несплати податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України у загальній сумі 212725,00 гривень.

Як зазначено у акті перевірки від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563 ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" в порушення вимог п. 103.2 - п.103.3 ст. 103 ПК України було безпідставно застосовані норми ст.6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р., яка на даний час діє для України, в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки фактичним власником об'єкта права інтелектуальної власності торгівельної марки "SEMKI" є іншій нерезидент "SOLDEX LIMITED" (Британські Віргінські острови). ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" під час виплати номінальному утримувачу (номінальному власнику) - компанії "Lagrion Limited" (Кіпр, Нікосія) у ІІ кварталі 2011 року доходу у вигляді роялті на суму 1418166,71 грн. (177860,00 дол. США), що підтверджується п/д № 17 від 14.06.2011р., не нараховано, не утримано з таких доходів та за їх рахунок податок на доходи нерезидента із джерелом його походження з України по ставці 15% та не сплачено до бюджету на загальну суму 212725,01 грн., у тому числі за Іі квартал 2011 року у сумі 212725,01 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230, яким за порушення вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 212725,00 гривень (а.с.49).

Адміністративне оскарження позивачем вказаного рішення до вищого податкового органу не дало позитивного для позивача результату (а.с.61-74).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 77.1. ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно із п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45 , 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно із п.77.6 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.77.7 ст.77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 77.8 ст. 77 ПК України встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно із п. 77.9 ст. 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Матеріалами справи підтверджують, що між ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" (ліцензіат) та нерезидентом-компанією "Lagrion Limited" (ліцензіар, CYPRUS, NICOSIA) укладено ліцензійний договір №6/01-11 від 01.01.2011 р. на використання об'єкта права інтелектуальної власності-торговельної марки за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг:

- №105689 від 10.04.2009р. з пріоритетом від 30.01.2008 на комбінований знак "SEMKI" відносно товарів та послуг класу 29 МКТП, зазначених у Свідоцтві;

- №105690 від 10.04.2009 з пріоритетом від 30.01.2008 на комбінований знак "SEMKI" відносно товарів та послуг класів 29, 31 МКТП, зазначених у Свідоцтві.

Умовами зазначеного договору передбачено:

п.2.1. - "Ліцензіар" надає "Ліцензіатові" на строк, передбачений цим договором, дозвіл на використання ("невиключну ліцензію") Торгівельної марки "SEMKI", щодо товарів 29 та 31 класів МКТП, а "Ліцензіат" зобов'язується сплачувати обумовлені ліцензійні платежі (роялті).

п.4.5.- "Ліцензіат" отримує право використання Торговельної марки на строк до 31.12.2011 року.

п.5.2.- Форма розрахунку - безготівкова. Ліцензіат перераховує ліцензійні платежі (роялті) за використання Торгівельної марки на банківський рахунок Ліцензіара, що вказаний в розділі "Адреса та платіжні реквізити Сторін" Договору.

Аналіз матеріалів справи та норм права, яеі регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами пп. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.

Відповідно до пп. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (надалі - Угода), яка застосовується Україною на підставі ст. 7 Закону України від 12.09.1991p. за № 1543-ХІІ "Про правонаступництво України", будь-які платежі, отримувані в якості компенсації за використання або надання права використання товарних знаків з джерел в одній Державі особою з постійна місцеперебуванням в іншій Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Пунктом 103.2. ст. 103 Податкового кодексу України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України.

При цьому, згідно з п. 103.3. ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосуванні пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до абз. "в" п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються роялті.

Згідно з пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При цьому не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 1107 Цивільного кодексу України встановлено декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Так, у відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар). може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За нормами ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

З матеріалів справи вбачається, що власником торговельних марок SEMKI (свідоцтво України №105689 від 10.04.2009 р.) та SEMKI (свідоцтво України №105690 від 10.04.2009 р.) є "SOLDEX LIMITED" (British Virgin Islands, Tortola). Власником на підставі відповідної ліцензійної угоди надана виключна ліцензія компанії "Lagrion Limited" (CYPRUS, NICOSIA) на використання вказаних торговельних марок на території України, тобто власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам. Фактично, ліцензійна угода, укладена між компанією "Lagrion Limited" (CYPRUS, NICOSIA) та "SOLDEX LIMITED" (British Virgin Islands, Tortola) щодо надання виключної ліцензії на використання торговельних марок, відповідно до норм ст.ст. 1107-1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Таким чином, у зазначених правовідносинах компанія "Lagrion Limited" (CYPRUS, NICOSIA) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2. та п. 103.3. ст. 103 ПК України.

Відповідно до п. 3.2. ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд першої інстанції з урахуванням норм ст.72 КАС України при розгляді даного спору врахував факти, встановлені судовим рішенням у іншій справі. Так, господарським судом Дніпропетровської області від 27.07.2010 року у справі № 9/203-10 за позовом Лагріон Лімітед до ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" встановлено, що компанія Лагріон Лімітед володіє на території України виключними майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку "SEMKI" згідно із свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №68713 від 16.10.2006 року, у зв'язку з чим з ТОВ "ПРОДЕКСПОРТ-2009" було стягнуто на користь Компанії Лагріон Лімітед суму 39600 грн. ліцензійного платежу (роялті).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі №804/11832/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі №804/11832/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Дата виготовлення повного тексту 09.06.2015 року.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна