Постанова № 44753926, 11.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2015 рокусправа № 2а/0470/9900/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. у справі № 2а/0470/9900/11

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач, фінансова інспекція, ДФІ) звернулася до адміністративного суду з позовом про зобов'язання Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" (далі по тексту - відповідач, МКВП "Дніпроводоканал") виконати вимоги ДФІ від 01.06.2011 р. №04-06-05-15/6074, а саме: відшкодувати недоотримані доходи в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; а також позивач просив стягнути з відповідача до міського бюджету належну частину чистого прибутку за 2008 рік в загальній сумі 29016903,29 грн. на розрахунковий рахунок 21411535700032, одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 23928791, код платежу 21080500.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вимога позивача №04-06-05-15/6074 від 01.06.2011 року, яка виставлена за порушення відповідачем законодавства України, виявлені ревізією фінансово-господарської діяльності Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" за період з 01.07.2008 року по 01.03.2011 року, частково не виконана, що змусило позивача звернутися до суду за примусовим виконанням вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено, зобов'язано відповідача виконати вимогу позивача від 01.06.2011 р. №04-06-05-15/6074 щодо відшкодування недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; а також стягнуто з відповідача до міського бюджету частину чистого прибутку за 2008 рік в загальній сумі 29016903,29грн. При цьому суд зазначив, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми права. Апелянт стверджує, що заходи по виконанню вимоги по відшкодуванню недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. - здійснюються, при цьому друга вимога позивача щодо стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2008р. безпідставна, оскільки підприємство збиткове.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлення від 18.02.2011 року №355-11 позивачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради за період з 01.07.2008 року по 01.03.2011 року.

За результатами ревізії складено акт № 06-24/40 від 07.04.2011 року, в якому зазначається про порушення відповідачем законодавства України (а.с.17-97 Т.1).

Акт ревізії підписано головним бухгалтером МКВП "Дніпроводоканал" Ткаченко О.В. 14.04.2011 року та надані відповідні заперечення.

На підставі акту ревізії листом від 01.06.2011 року №04-06-05-15/6074 позивач направив на адресу МКВП "Дніпроводоканал" вимоги, якими останнього зобов'язано усунути виявлені порушення (а.с.12-16 Т.1).

Як вбачається з акту ревізії, за ревізійний період відповідно до журналів "Головна книга" за 2008-2010 роки по рахунку 71913 "Дохід від гуртожитку №1" нараховано плати на загальну суму 165048,95 грн. (без ПДВ), в тому числі: за II півріччя 2008 року - 21054,61 грн.; за 2009 рік - 58849,01 грн.; за 2010 рік - 85145,33 гривень. При розрахунку плати за проживання у гуртожитку №1 за період з 01.07.2008 по 01.03.2011 роки мешканцям гуртожитку, що за даними відділу кадрів МКВП "Дніпроводоканал" не є працівниками підприємства та займають окремі кімнати, не використовувався затверджений підприємством розмір оплати для таких осіб.

В акті також зазначається, що об'єктом контролю здійснено донарахування суми відшкодування мешканцями гуртожитку №1 експлуатаційних витрат за період з 01.07.2008 по 01.03.2011 роки у розмірі 12653,82 грн. які станом на момент завершення ревізії не відшкодовано.

Ревізією встановлено, що мешканцям гуртожитку при їх вибутті для тимчасового проживання у іншій місцевості, за наявності відповідних довідок плата за комунальні послуги не нараховується. Співставленням даних щомісячних відомостей нарахувань за проживання у гуртожитку за 2010 рік та довідок щодо тимчасового проживання в іншій місцевості, наданих мешканцями гуртожитку для перерахунку комунальних послуг, встановлено, що при розрахунку за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 роки плати за проживання у кімнаті гуртожитку №1 МКВП "Дніпроводоканал", яку закріплено за ОСОБА_1. та в якій мешкає 3 члени її сім'ї, розрахунок за комунальні послуги на одну особу здійснювався протягом 5-ти місяців, при тому, що довідкою про тимчасове проживання в іншій місцевості підтверджено відсутність 3 осіб, що також мешкають у кімнаті, протягом тільки одного місяця. Зазначене призвело до недоотримання підприємством доходів від відшкодування експлуатаційних витрат за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 роки на загальну суму 444,97 грн. з них: у 2010 - 275, 84 грн., за 2 місяці 2011 - 169,13 грн. та є порушенням вимог п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході ревізії підприємством в бухгалтерському обліку здійснено донарахування суми відшкодування мешканцями гуртожитку №1 експлуатаційних витрат у розмірі 444,97 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем було складено Акт звіряння виконання вимог по усуненню порушень, викладених в акті ревізії від 07.04.20111 року №06-24/40, відповідно до якого відповідач часткового виконав зазначену вимогу позивача, а сума порушень, яка не усунута, на час розгляду справи судом першої інстанції, складає 8535,36 гривень. У суді представник відповідача щодо повного виконання вимоги позивача в цій частині не заперечував.

Крім того, відповідно до висновку по розділу 7 акту ревізії "Повнота надходження, достовірність і правильність визначення доходів" з причин неврахування доходів, та як наслідок, заниження результату фінансово-господарської діяльності МКВП "Дніпроводоканал" підприємством не відображено чистий прибуток у рядку 220 "Звіту про фінансові результати" (ф.2) за 2008 рік у сумі 45007,0 тис. грн. та у рядку 220 "Звіту про фінансові результати" (ф.2) за 2009 рік у сумі 15064,5 тис. грн.; завищено чистий збиток у рядку 225 "Звіту про фінансові результати (ф.2) за 2010 рік на 21465,0 тис. гривень.

Внаслідок зазначеного, позивач дійшов висновку щодо недоотримання доходів міським бюджетом на загальну суму 29018819,80 грн., з яких: у 2008 році - 29017906,69 грн. (15% частини чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування відповідно до чинного законодавства у сумі 6063342,34 грн., 60% частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування відповідно до чинного законодавства та сплати 15% чистого прибутку до загального фонду міського бюджету, у сумі 22953560,95 грн., від оренди нерухомого майна - 1003,40 грн.); у 2009 році - від оренди нерухомого майна 913,11 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначені суми.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування (пункт 1 цього Порядку).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Згідно зі ст.15 Закону №2939-ХІІ службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються. Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби. Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

Відповідно до п.10 ст.10 Закону №2939-ХІІ головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При цьому при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при перевірці відповідача виявлено порушення з боку позивача та зобов'язано виконати вимоги по відшкодуванню недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи та стягнути з відповідача до міського бюджету належної частини чистого прибутку за 2008 рік в загальній сумі 29016903,29грн

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов. Проте стягнення збитків не є предметом позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів узгоджує свою правову позицію з практикою Верховного Суду України з цих питань.

Таким чином підстави для задоволення позову щодо зобов'язання відповідачем виконати вимоги позивача від 01.06.23011р. №04-06-05-15/6074, а саме: відшкодувати недоотримані доходи в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, - відсутні.

На думку колегії суддів в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки вимога ДФІ є обов'язковою до виконання. У разі невиконання такої вимоги контролюючий орган вправі звернутися до суду за відшкодуванням шкоди, завданої невиконанням обов'язкових вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував вищевказані норми, що призвело до помилкових висновків. В задоволенні позову щодо відшкодування відповідачем недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, слід було відмовити.

Щодо стягнення з відповідача суми 29016903,29 грн. слід зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013р. за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" відкрито провадження про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (справа №904/397/13-г). Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Ініціюючого кредитора - Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради зобов'язано у строк до 04.02.14р. надати до господарського суду Дніпропетровської області докази подачі до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі про банкрутство відповідача неодноразово оскаржувалися процесуальні документи суду щодо визначення арбітражного керуючого, у зв'язку з чим справа про банкрутство неодноразово перебувала в апеляційній та касаційній судових інстанціях. В результаті доказів подачі до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343), в редакції станом на 18.01.2013р. (редакція Закону, чинна на час відкриття провадження про банкрутство відповідача, згідно з нормами якої здійснюється процес банкрутства) зазначено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

За приписами частин 1,2 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Так, у відповідності до п.7 ч.1 ч.12 Господарсько-процесуального кодексу України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, тобто господарським судом, а не адміністративним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивачу суд роз'яснив його право звернутися із зазначеними вимогами до господарського суду.

За таких обставин, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. у справі № 2а/0470/9900/11 слід скасувати, в задоволенні позову щодо відшкодування відповідачем недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи слід відмовити, в іншій частині позовних вимог - провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст.п.1 ч.1 ст.157,195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. у справі № 2а/0470/9900/11 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. у справі № 2а/0470/9900/11 скасувати.

В задоволенні позову щодо відшкодування відповідачем недоотриманих доходів в сумі 8535,36 грн. шляхом стягнення зазначеної суми з мешканців гуртожитку, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи - відмовити.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна