Ухвала суду № 44749414, 08.06.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

8 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Кривенка В.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 лютого 2015 року рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що, на думку заявника, підтверджується рішенням касаційного суду від 5 березня 2013 року № К/9991/61322/12.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову дійшов висновку про відсутність законних підстав для скасування розпорядження управління від 24 вересня 2013 року № 115768 та відновлення розпорядження від 20 квітня 2012 року № 115768, оскільки обставини, які були встановлені постановою, що набрали законної сили в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Разом із тим у рішенні суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 5 березня 2013 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що оскільки трудова книжка позивача та наявні в матеріалах справи довідки містять всю необхідну інформацію для пільгового обчислення страхового стажу, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, ці рішення також не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: В.В. Кривенко О.Б. Прокопенко