Постанова № 44749198, 09.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 908/14/15-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А. судді Лакізи В.В.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" , м. Краматорськ

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р.

у справі № 908/14/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ерідан", м. Черкаси,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" , м. Краматорськ,

про стягнення 121300,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. у справі № 908/14/15-г (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ерідан” основний борг у розмірі 93772 ,80грн., 3 % річних у сумі 8647,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 23429,19 грн. та судовий збір у розмірі 2516,99 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ерідан” на користь Державного бюджету України 29,01 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 173, 193 ГК України, статті 202, 509, 526, 530, 530, 625, 692 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту порушення ПАТ "Енергомашспецсталь" умов договору купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833, наявністю заборгованості у сумі 93772,80грн. і обґрунтованістю нарахування 3% річних у розмірі 8023,35грн. та інфляційних втрат у сумі 23429,19грн.

Відмовляючи у стягненні 1701,92грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив про помилковість їх нарахування позивачем з тих підстав, що позивачем неправильно визначений відлік строку (початок) їх нарахування.

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі № 908/14/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ерідан" до ПАТ "Енергомашспецсталь" у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що судом не досліджено факту передачі позивачем відповідачу документів, визначених п.6.2 договору купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833. Скаржник стверджує, що йому не були направлені відповідачем оригінали рахунків-фактури на поставлену продукцію та оригінали специфікацій, а отже у ПАТ «Енергомашспецсталь» не виникло зобов’язань щодо оплати товару.

Сторони у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.92,93).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ерідан» (продавцем) та ПАТ «Енергомашспецсталь» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу №15/4144833, п.1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у визначений строк запасні частини до компресору 4М10-40/70 (надалі продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її у відповідності до умов цього договору (а.с.10-13).

Відповідно до п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість продукції, її ціна, строк поставки зазначаються у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 даного договору ціна продукції зазначається у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору. Загальна сума договору становить 319776грн. з ПДВ.

Пунктом 5.2 цього договору встановлено, що датою фактичної поставки продукції є дата її вручення покупцю або одержувачу з доданням пакету документів.

Відповідно до п.6.2 цього договору продавець зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; накладну (в накладній обов’язково зазначається одержувач продукції); податкову накладну.

У п. 9.2 цього договору визначений порядок розрахунку, а саме: 35% - передоплата на протязі 10 днів з моменту отримання рахунку покупцем; 35% - по факту письмового повідомлення продавцем про готовність продукції до відвантаження; 30% - по факту поставки на протязі 10 банківських днів.

На виконання умов договору від 04.06.2009р. №15/4144833 позивачем передано відповідачеві газоохолоджувач 3 ступені, визначений у специфікації від 04.06.2009р. №1, що підтверджується накладною від 10.01.2012р. №2, дорученням від 10.01.2012р. №44 на отримання товарно-матеріальних цінностей та виданою податковою накладною від 17.01.2012р. №2 (а.с.14-18).

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, у сумі 22675,20грн., з простроченням прийнятих на себе грошових зобов’язань, що стало підставою для звернення 12.03.2014р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ерідан» з претензію до ПАТ «Енергомашспецсталь», у якій позивач зазначив про наявність заборгованості за договором від 04.06.2009р. №15/4144833 у розмірі 93772,80грн., яка підтверджується актом звірки від 21.12.2001р. №7/2 та видатковою накладною від 10.01.2012р., та просив сплатити суму боргу і пеню у розмірі 28961,66грн. (а.с.24,25).

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 04.09.2009р. №15/4144833 позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 93772,80грн. суми боргу, 8023,35грн. штрафних санкцій та інфляційних втрат у сумі 19504,74грн. (а.с.3-6).

17.02.2015р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 93772,80грн., 8647,67грн. штрафних санкцій та 25131,11грн. інфляційних втрат. В обґрунтування збільшення розміру позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем в процесі розгляду справи місцевим господарським судом своїх грошових зобов’язань, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% за грудень 2014року. (а.с.54,55).

22.02.2015р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій він зазначає, що 3% річних відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. не мають характеру штрафних санкцій, та з урахуванням порядку їх застосування (ст.625ЦК України) просить змінити формулювання грошової вимоги у вигляді штрафної санкції у розмірі 8647,65грн. на 3% річних від простроченої суми (т.1,а.с.63,64).

05.03.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.75-76).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833, 3% річних та інфляційних втрат.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати товару і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ерідан» належним чином виконало прийняті на себе зобов’язання, визначені договором купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833, що підтверджується матеріалами справи, а саме: специфікацією від 04.06.2009р. №1, накладною від 10.01.2012р. №2, довіреністю від 10.01.2012р. №44 та податковою накладною від17.02.2012р. та не заперечується сторонами спору (т.1,а.с.14-18).

Відповідно до п. 9.2 договору купівлі-продажу від 04.06.2009р. розрахунок за товар здійснюється наступним чином: 35% - передоплата на протязі 10 днів з моменту отримання рахунку покупцем; 35% - по факту письмового повідомлення продавцем про готовність продукції до відвантаження; 30% - по факту поставки на протязі 10 банківських днів.

Проте, оплату за одержаний товар ПАТ «Енергомашспецсталь» здійснило не в повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 93772,80грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2009р.

Позивач не заперечує факту поставки товару, однак стверджує, що у нього не виникло обов’язку щодо його оплати, оскільки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ерідан» не в повному обсязі передало йому оригінали документів, визначені у п.6.2 договору купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833, а саме: рахунків та специфікацій. Вказані доводи не приймаються судом апеляційної інстанції оскільки: по-перше, з п.9.2 договору купівлі-продажу, яким визначений порядок оплати товару, вбачається, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару; по-друге, спірним договором не встановлений порядок передачі цих документів, а отже факт часткової оплати товару у сумі 22675,20грн., а також підписання та скріплення печаткою специфікації опосередковано свідчить про отримання відповідачем як рахунку на оплату так і специфікації.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ерідан» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» за договором купівлі-продажу від 04.06.2009р. №15/4144833 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 93772,80грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97р.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8647,19грн. з 25.01.2012р. по 19.02.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 2516,19грн. за період прострочення з лютого 2012року по грудень 2014року та відмовив у стягненні 1701,92грн. інфляційних втрат у зв’язку з допущеною помилкою позивачем при здійсненні розрахунку, а саме: неправильне визначення початку відліку строку нарахування інфляційних втрат.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі №908/14/15-г слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги – Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі № 908/14/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 10.06.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.