Постанова № 44748985, 04.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. справа№ 925/141/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача-1 - не з'явились

позивача-2 - Зельська О.М.

відповідача - не з'явились

прокуратури - Греськів І.І.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р.

у справі № 925/141/15 (суддя - Пащенко А.Д.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

про стягнення 32 081,08 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Перший заступник прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-1) та Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» (далі - позивач-2) звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі - відповідач) про стягнення 32 081,08 грн, з яких: заборгованість по орендній платі за договором № 11996/16 оренди майна від 01.04.2014 р. у сумі 29 856,00 грн, інфляційні втрати у сумі 617,02 грн, 3% річних у сумі 103,88 грн, пеня у сумі 1 504,18 грн

В процесі розгляду справи прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 24 321,07 грн, з яких: заборгованість по орендній платі за договором № 11996/16 оренди майна від 01.04.2014 р. у сумі 19 904,00 грн, інфляційні втрати у сумі 2 129,73 грн, 3% річних у сумі 224,13 грн, пеня у сумі 2 063,21 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/141/15 від 17.03.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на користь Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» 19 904,00 грн заборгованості з орендної плати, 210,22 грн 3% річних, 2 129,73 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/141/15 від 17.03.2015 р., Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки позов за підписом першого заступника прокурора міста Черкаси є неналежним, як за повноваженнями так і за рівнем прокуратури, яка подала даний позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 925/141/15, а розгляд справи призначено на 14.05.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 р. розгляд справи було відкладено до 04.06.2015 р.

В засідання суду, призначене на 04.06.2015 р., представники позивача-1 та відповідача не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача-2 та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.04.2014 р. між Державним підприємством «Черкаський консервний комбінат» (далі - орендодавець) в особі директора Божок A.M. та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, від імені якого діє Хмільнянська філія СТОВ ім. Шевченка в особі директора філії Маргари В.В., було укладено договір оренди майна № 11996/16 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування наступне майно:

- автомобіль марки DACIA Logan MVC, державний реєстраційний номер СА 76-38 АЕ залишковою вартістю, станом на 01.04.2014 р., в розмірі 15355,75 грн, інв. № 1227;

- автонавантажувач Toyota 32 - ВРО15У3300, залишковою вартістю, станом на 01.04.2014 p., в розмірі 20 189,37 грн, інв. № 1229;

- реактор МЗС, залишковою вартістю, станом на 01.04.2014 р., в розмірі 1419,65 грн., інв. № 220, а орендар зобов'язався прийняти вказане майно та використовувати його за призначенням відповідно до статуту підприємства, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з п. 3.1 договору оренди розмір місячної орендної плати за цим договором становить 9 952,00 грн з урахуванням ПДВ.

Як передбачено п. 3.2 договору оренди, орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку, підставою для оплати є акт виконаних робіт за підписом обох сторін.

У відповідності до п. 6.1 договору оренди цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р., договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендаря за умови письмового попередження орендодавця за 15 календарних днів.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач у період дії договору орендну плату у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим сума його заборгованості, на думку позивача, склала 24 321,07 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Аналогічне положення викладене в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачеві об'єкту оренди виконав, що підтверджується атом прийому-передачі майна № 16 від 01.04.2014 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Крім того, факт користування орендованим майном підтверджений актами виконаних робіт від 30.09.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.2014 р.

За користування орендованим майном у вересні та жовтні 2014 року відповідач сплатив лише 15.01.2015 р.

Орендна плата за листопад і грудень 2014 року, станом на момент розгляду справи місцевим судом, відповідачем сплачена не була.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що заборгованість з орендної плати за листопад і грудень 2014 року підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 904,00 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2 129,73 грн та 3% річних у сумі 224,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.2 договору оренди орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку, підставою для оплати є акт виконаних робіт за підписом обох сторін.

Таким чином, виходячи із умови вказаного пункту договору та враховуючи положення листа Національного банку України від 12.12.2014 р. «Про регламент роботи банків України у період завершення звітного року», орендна плата за вересень 2014 року повинна бути сплачена відповідачем не пізніше 13.10.2014 р., за жовтень - не пізніше 13.11.2014 р., за листопад - не пізніше 13.12.2014 р., за грудень - не пізніше 19.01.2015 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком здійсненим місцевим судом, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 210,22 грн 3% проценти річних та 2 129,73 грн інфляційних втрат, при цьому враховано прострочення сплати орендної плати за жовтень і листопад 2014 року по 13.01.2015 р. включно та за листопад і грудень 2014 року - по 20.02.2015 р.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору оренди позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 2 063,21 грн пені.

Однак, оскільки сторони не передбачили умовами укладеного договору нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання за договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно доводів скаржника про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки позов за підписам першого заступника прокурора міста Черкаси є неналежним, як за повноваженнями так і за рівнем прокуратури, яка подала даний позов, колегія зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора. Право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/141/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/141/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Є.Ю. Пономаренко