Ухвала суду № 44747161, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/64303/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Колісниченко О.Л., Гайдукова В.О., Потопальської Т.В.,

представників відповідача Туман Н.В., Войтенкова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 826/3453/13-а

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, ДП «НАЕК «Енергоатом»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ Міндоходів - ЦО ОВП)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось у березні 2013 року до суду з позовом до МГУ Міндоходів - ЦО ОВП про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0001224110.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 11, 86, 159, 163, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим не встановлені усі фактичні обставини справи.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на його правонаступника Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників підлягає заміні його правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року № 1412/41-140/24584661, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.2, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.2, ст. 144, п. 146.6, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, абз.2 п. 15 підрозділу 4 Розділу XX ПК України, що призвело у перевіряємому періоді до заниження податку на прибуток підприємств на 1 658 107 057,00 гривень та до завищення податку на прибуток підприємств на 79 988 430,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001224110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 537 705 659,00 гривень, у тому числі 1 269 078 315,00 гривень основний платіж, 268 627 344,00 гривні штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що до видів діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29.08.2012 року серії АБ № 514959 відносяться: 35.11 Виробництво електроенергії, 60.10 Діяльність у сфері телевізійного мовлення, 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення, 35.12. Передача електроенергії, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. При цьому, судами зазначено, що такого виду діяльності за КВЕД, як виробництво теплової енергії, у позивача не має.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позивних вимог, виходили із обґрунтованості доводів податкового органу про відсутність у позивача права на використання звільнення від оподаткування прибутку з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, з огляду на не використання останнім такої пільги до введення в дію ПК України та відсутність у позивача такого виду діяльності за КВЕД, як виробництво теплової енергії та ліцензії на виробництво такої.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні положення викладені в п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України відносно змісту ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Положеннями абз.2 п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ ПК України передбачено, що до 01.01.2020 року звільняються від оподаткування, зокрема, прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Так, посилання податкового органу, підтримані судами попередніх інстанції, на те, що позивач не користувався аналогічною пільгою до введення вдію ПК України, як на одну з підстав неправомірності використання позивачем пільги на звільнення від оподаткування прибутку від виробництва електроенергії та теплоенергії за спірний період, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даною нормою законодавець встановлює право, а не обов'язок платника податків на використання даної пільги, лише за умови провадження діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива. Тобто, дана норма не містить будь-яких обмежень щодо підприємств, які не користувались подібною пільгою до введення в дію зазначеної норми.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на використання даної пільги, з підстав відсутності у останнього коду діяльності за КВЕД з виробництва теплової енергії та ліцензії на виробництво теплової енергії, оскільки розділом 3 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом» визначено мету та предмет діяльності підприємства, зокрема, пп. 3.3.8 п. 3.3 якого передбачено такий вид діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, а наявність чи відсутність дозвільного документу у даній справі є другорядним питанням, так як у даних правовідносинах необхідно в першу чергу встановити чи мало місце виробництво та реалізація позивачем електричної і теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, зокрема, обсяги виробництва та наявність підприємств-контрагентів яким поставлялися вказані види енергії та їх обсяги у перевіряємий період.

При цьому, як вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач складає консолідовану податкову звітність з податку на прибуток на підставі даних чотирнадцяти відокремлених підрозділів та дирекції, які входять до складу підприємства позивача, шість з яких, зокрема, ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» та ВП «Южно-Українська АЕС» здійснюють виробництво електричної та теплової енергії на підставі ліцензій з виробництва таких, а тому колегія суддів вважає, що навіть за відсутності у позивача коду діяльності за КВЕД з виробництва теплової енергії та ліцензії на виробництво теплової енергії, не позбавляє позивача, як платника консолідованого податку права використовувати дану пільгу на фактично отриманий прибуток від провадження діяльності його відокремленими підрозділами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягає скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій на підставі належних доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну сторони у справі - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/3453/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько