Ухвала суду № 44747008, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/33256/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 21.05.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а-15902/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідно - конструкторське

бюро „Роторні екологічні системи"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дослідно - конструкторське бюро „Роторні екологічні системи" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №000310228/0 від 26.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 та складено акт № 4137/23-8/22865597 від 08.06.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №000310228/0 від 26.06.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2024536 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції 398108 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1626428 грн.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України (додаток 5 декларацій з ПДВ) позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини із: ТОВ „ГЕОС ПАК" при формуванні податкового кредиту за серпень 2010 року в сумі 174121 грн., за вересень 2010 року в сумі 379809 грн., за жовтень 2010 року в сумі 22638 грн., за листопад 2010 року в сумі 476482 грн., за грудень 2010 року в сумі 335278 грн. та встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість задекларованого періоди та податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість задекларованими ТОВ „ГЕОС ПАК" на загальну суму 1592428 грн.

Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 17.11.2011, фактичне місцезнаходження ТОВ „ГЕОС ПАК" не встановлено, стан платника - "8" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

ТОВ „ЮВАН ТА" при формування податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 34000 грн. та встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем за зазначений період та податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість задекларованими ТОВ „ЮВАН ТА" за лютий 2011 року на загальну суму 34000 грн. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 06.06.2011, фактичне місцезнаходження ТОВ „ЮВАН ТА" не встановлено.

З огляду на зазначене, оскільки постачальниками ТОВ „ГЕОС ПАК" та ТОВ „ЮВАН ТА„ не було включено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість відображені ТОВ „ДКБ „РОТЕКС" у складі податкового кредиту, право на податковий кредиту у позивача відсутнє.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника. При цьому документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, у перевіряємий період, позивач мав правовідносини з контрагентом ТОВ „ЮВАН ТА" за договором № 03-11/0/1 від 14.01. 2011.

Факт здійснення поставки за укладеним договором підтверджується видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними та сертифікатами відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ „ГЕОС ПАК" укладено договір № 1 від 01.01.2010, факт здійснення поставки товару за укладеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними та сертифікатами відповідності.

Також судами встановлено, що отриманий від контрагентів ТОВ „ГЕОС ПАК" та ТОВ „ЮВАН ТА" товар у подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності при взаємовідносинах із ЗАТ „Вентиляційні системи", ТОВ „Роден", ПП „Компанія „ІндексУкрПаркет", ТОВ „Ява - Інтернешенл", ТОВ „Медіа Простір", ТОВ „СПЕКЛ", ТОВ „Лакі Продакшн", ТОВ „Виробничо - торгівельна фірма „ЕКМІ", ЗАТ „Оболонь", Дочірнім товариством „Кримський винний дім", ТОВ „L'EMPIRE DU VIN", ТОВ „Шоколадія", ТОВ „РП - Продакшн", ТОВ „Папіллон", Товариством з обмеженою відповідальністю „Перфект Стайл", ТОВ „Фарма Старт", ТОВ „Румес", ТОВ „Шоколадний сувенір", що підтверджується договорами з додатками, специфікаціями, додатковими угодами, замовленнями, актами здачі - прийняття робіт та списання паперу, технологічними картками, технологічними завданнями, актами здачі - прийому робіт (надання послуг), видатковими накладними, заявками на отримання товару та замовлення постачальників.

Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи скаржників про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями, позаяк в даному разі виконання контрагентами позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а-15902/12/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а-15902/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко