Ухвала суду № 44747005, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/32390/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013

у справі № 2а-5059/10/2170

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю

„Нива"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю „Нива" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001342310/0 від 27.09.2009.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача та складено акт №14/230/05396801 від 20.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001342310/0 від 27.09.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 65000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість", податковий кредит та валові витрати позивачем сформовані за наслідками операцій, проведених із ПП „ЛТД „Сільвер-Стар", постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 визнано недійсним запис про реєстрацію ПП „ЛТД „Сільвер-Стар" свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, таким чином ДПІ вважає податкову накладну недійсною та вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі зазначеного документу.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Отже, висновок суду про відсутність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, може вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, якщо він обґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, а отже і факт обізнаності платника податку покупця з фіктивністю підприємницької діяльності постачальника, припиненого судовим рішенням з підстав державної реєстрації з порушенням вимог закону.

Обставини щодо поставки ПП ЛТД „Сільвер-Стар" позивачу товару в серпні 2008 року не були встановлені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

В судовому процесі не була встановлена також і обставина щодо наявності у ПП ЛТД „Сільвер-Стар" статусу платника податку на додану вартість станом на 27.08.2008 дату виписування податкової накладної N 316, на підставі якої позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2008 року податок в сумі 65000 грн.

Відповідно до пункту 9.8 ст. 9 Закону N 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку діє до дати її анулювання. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відсутність з особи статусу платника податку позбавляє видану такою особою податкову накладну юридичного значення підстави для включення суми податку до податкового кредиту.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива" на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 у справі № 2а-5059/10/2170 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива" задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 у справі № 2а-5059/10/2170 скасувати.

Справу № 2а-5059/10/2170 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко