Ухвала суду № 44746132, 02.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 876/8281/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Полянського В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФХ сервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФХ сервіс" до управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

03 липня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ФХ сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області щодо складення розрахунку № 6 від 22.05.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.05.2014 року № 7, яким позивача зобов'язано сплатити 321,25 Євро.

Також позивач просив скасувати розрахунок № 6 від 22.05.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.05.2014 року № 7.

Постановою від 28 липня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,ФХ сервіс" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що габаритно-ваговий контроль здійснювався на обладнані, яке не пройшло метрологічну атестацію та не має відповідного сертифікату. Відповідач не надав жодного підтвердження того факту, що зважування здійснювалося саме вагою пересувною автомобільною ,,CHEKLODE FREEWEIGH", заводський номер НОМЕР_2.

Суд залишив поза увагою факт порушення відповідачем норм пункту 4 наказу МВС України та Міністерства інфраструктури України за № 1007/1207 від 10.12.2013 року, а саме: під час проведення перевірки відповідач не надав позивачу довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю за формою згідно додатку № 1.

Суд протиправно застосував до даних правовідносин приписи Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 7 травня 2008 року №219/198, оскільки він втратив чинність на підставі наказу МВС України та Міністерства інфраструктури України за № 1007/1207 від 10.12.2013 року.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою посилання позивача на невірне визначення параметрів автомобіля та його кваліфікації за типами.

Крім того, суд протиправно стягнув з позивача додатково судовий збір в розмірі 1827,00 грн., оскільки предметом позову є визнання протиправними дій, тобто, позовні вимоги не носять майнового характеру.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 22 травня 2014 року, відповідно до завдання на перевірку №005419, на ділянці дороги км 337+900 автодороги Н-09 Мукачеве-Львів (м.Галич) Івано-Франківської області державними інспекторами управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області здійснено перевірку автомобіля Вольво FM-12, державний номерний знак НОМЕР_1, за результатами якої складено акт № 035910 від 22.05.2014 року щодо порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання послуг з вантажних перевезень ТзОВ ,,ФХ сервіс".

Під час перевірки встановлено, що у водія ОСОБА_2 відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

У зв'язку з цим було проведено зважування автомобіля, за результатами якого встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: нормативно допустима вага 38 т, а фактична 45,7 т, про що складено акт за № 001958 від 22.05.2014 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі зазначених документів посадові особи відповідача склали розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №6 від 22 травня 2014 року, згідно з яким позивач - власник транспортного засобу, повинен сплатити на користь Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні у розмірі 321,25 Євро.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи відповідача діяли в межах своєї компетенції та у відповідності до приписів нормативно-правових актів.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т). Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 ,,Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 385) передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України ,,Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (пункт 30 Порядку № 879 ).

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (пункт 31 Порядку № 879 ).

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (пункт 31-1 Порядку № 879 ).

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що на транспортному засобі позивача осьові навантаження становили 7,25/8,75/14,65/15,05 т, тобто перевищення нормативно допустимих навантажень на здвоєну вісь склало 13,7 т (нормативно допустима 16 т, фактична 29,70 т). Таким чином перевищення параметрів від нормативу загальної маси склало 20,3 %, а на здвоєну вісь 85,6%.

За таких обставин посадові особи відповідача провели розрахунок плати у відповідності до приписів Порядку № 879 : при загальній масі транспортного засобу 45,7 т ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,20 Євро. Перевищення навантаження на вісь від нормативу складає 85,6%. За 20% перевищення ставка плати складає 0,27 Євро, за перевищення понад 20 % за кожні наступні 5 % - ставка складає 0,15 Євро. Отже загальна сплата за перевищення осьових навантажень становить 0,27 Євро за 20% та 2,1 Євро - за 65,6%, що разом становить 2,37 Євро.

Оскільки ТзОВ ,,ФХ сервіс" надавало послуги з перевезення вантажу без оформленого дозволу, а перевищення параметрів від нормативів становили 20,3% - від загальної маси та 85,6% - від навантаження на здвоєну вісь, розрахунок виконано виходячи з параметру з найбільшим перевищенням, а тому плата визначена за пройдену частину маршруту по території України з перевищенням параметру більше як на 40 % у п'ятикратному розмірі.

Таким чином, плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування для ТзОВ ,,ФХ сервіс" згідно ТТН від 22.05.2014 року №7 складає 321,25 Євро = (0,20+2,37)х25км х5.

Доводи апеляційної скарги колегія судді визнає безпідставними, оскільки відповідач надав належні та допустимі докази про те, що зважування автотранспорту позивача здійснювалося вагою пересувною автомобільною ,,CHEKLODE FREEWEIGH", заводський номер НОМЕР_2, сертифікованою та повіреною у визначеному законодавством порядку.

Доказів на спростування доводів відповідача позивач не надав. Водій позивача, який був присутній при зважуванні підписав акти без зауважень, чим підтвердив достовірність зазначених в них даних.

Крім того, в силу приписів ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач просив лише визнати протиправними дії відповідача щодо складення розрахунку плати та скасувати цей розрахунок. При цьому позивач не заявляв вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зважування.

Не надання позивачу довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю за формою згідно додатку № 1 є порушенням пункту 4 наказу МВС України та Міністерства інфраструктури України за № 1007/1207 від 10.12.2013 року, однак, не може бути підставою для визнання протиправними дій щодо складення розрахунку плати за проїзд та скасування цього розрахунку.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Технологічного регламенту результати вимірювання вагових параметрів транспортного засобу розраховуються автоматично за допомогою спеціального програмного забезпечення, записуються до бази даних вагового індикатору та роздруковуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не застосовував до спірних правовідносин приписи Технологічного регламенту, який втратив чинність на підставі наказу МВС України та Міністерства інфраструктури України за № 1007/1207 від 10.12.2013 року, оскільки лише зазначив, що результати вимірювання вагових параметрів транспортного засобу розраховуються автоматично за допомогою спеціального програмного забезпечення. При цьому суд не проводив аналізу дій відповідача на відповідність до приписів Технологічного регламенту.

Позивач надав суду графічні схеми належного йому автомобіля Вольво FM-12, який відповідає саме позиції ,,5" у пункті 5 ,,Тип транспортного засобу" Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФХ сервіс" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі № 813/4663/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 05.06.2015 року.