Ухвала суду № 44746104, 02.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 876/12676/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ) в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 10.01.2013 №0000021700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки нового ППР прийнятого на підставі судового рішення апеляційного суду, як і самого рішення суду, він не отримував, а відтак був позбавлений змоги у встановлений строк сплатити узгоджене податкове зобов'язання. Крім цього, зазначає, що 23.07.2012 податковим органом було розстрочено сплату виниклого податкового боргу, що виключає правові підстави нарахування штрафу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в справі №819/1741/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі вказує, що рішення апеляційного суду набрало законної сили, а відтак податкове зобов'язання ФОП є узгодженим та підлягало сплаті у встановлені строки, однак позивачем такі не дотримані, що свідчить про правомірність прийнятого податковим органом ППР.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач просив слухати справу за його відсутності, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване ППР було прийнято ОДПІ на підставі неіснуючого акта перевірки, за порушення вимог податкового законодавства, яке в ході перевірки виявлено не було, а також на підставі рішення суду та ППР які позивачем у встановленому порядку не були отримані.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Гусятинською районною державною адміністрацією 27.05.2003 та з вказаної дати перебуває на податковому обліку у відповідача, з 20.09.2010зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) (а.с.6, 79).

У відповідності до наказу ОДПІ від 13.12.2012 №540 та повідомлення від цієї ж дати №5302/17-00, які отримані ФОП 19.12.2012, відповідачем 26.12.2012 було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ФОП з питань своєчасності внесення до бюджету суми визначеного податкового зобов'язання із сплати ПДВ за період з 05.06.2012 по 23.11.2012, про що складено акт від 26.12.2012 №890/17-2110709656 (далі - Акт), в якому було встановлено порушення позивачем вимог:

п.57.1 ст.57 (помилково, згідно доводів ОДПІ повинно бути п.57.3 ст.57) Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме порушено граничні строки сплати визначеного податкового зобов'язання з ПДВ згідно ППР від 25.05.2012 №0000013200.

02.01.2013 позивач подав заперечення на вказаний Акт, однак листом від 30.01.2013 №449/17-01 такі залишені без задоволення (а.с.10-12).

10.01.2013 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР (в якому як помилково вказано невірний номер Акта):

№0000021700, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 22570,65 на 172 дні було зобов'язано ФОП сплатити штраф у розмірі 4514,13грн (а.с.5).

Позивач з прийнятим ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вказане ППР залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.13-18, 24-30).

У зв'язку із наведеним, вважаючи протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2011 ОДПІ було прийнято ППР яким до позивачу збільшено податкове зобов'язання із сплати ПДВ на суму 45768,36грн (34469,89грн - основний платіж та 11298,47грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.58 зворот).

Згідно ст.56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

ФОП оскаржив ППР від 13.04.2011 в судовому порядку, а відтак таке вважалось неузгодженим.

Постаново Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року в справі №2а-1970/1468/11 у задоволенні позову ФОП до ОДПІ про скасування вказаного ППР від 13.04.2011 було відмовлено.

Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року, рішення суду першої інстанції було скасовано. Визнано нечинним ППР від 13.04.2011 №0005611700 в частині нарахування податкового зобов'язання з авансового платежу в сумі 71378грн.

Вказане рішення апеляційного суду у встановленому порядку не оскаржене та набрало законної сили.

21 червня 2012 року своєю ухвалою, Львівський апеляційний адміністративний суд роз'яснив своє рішення від 22 березня 2012 року, вказавши, що сума авансового платежу 71378грн, не підлягає включенню до загальної суми з якої вирахуване податкове зобов'язання ФОП, визначене у ППР.

Таким чином, у судовому порядку позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30299,53грн (основний платіж 22570,67грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7728,86грн).

Слід звернути увагу, що з набранням законної сили рішенням суду, грошове зобов'язання ФОП із сплати ПДВ у сумі 30299,53грн є узгодженим.

Після набрання законної сили рішенням суду платникові податків направляється нове ППР з новим номером, меншою сумою й новим граничним строком сплати.

Така процедура визначена «Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 22.12.10 №985 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1440/18735 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок).

Відповідно до п.3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Згідно із п.3.5 Порядку після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення, залишається другий примірник податкового повідомлення-рішення, який долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення-рішення залишається в органі державної податкової служби та долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків (п.3.6 Порядку).

Водночас, в силу вимог п.3.8 Порядку податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Таким чином, прийняте відповідачем ППР від 25.05.2012 №0000013200 повинно було бути направлене позивачу на наступний день після його прийняття, однак як вбачається із матеріалів справи, зокрема із корінця ППР (а.с.54), таке направлено ФОП не було, як і не було вручено йому особисто (протилежного ОДПІ не доведено).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно Акта, а також розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9), позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в розмірі 22570,67грн, проте лише 23.11.2012.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ППР від 25.05.2012 №0000013200 позивачем не було отримано, що позбавило його можливості у встановлені строк сплатити визначену таким суму податкового зобов'язання.

Більше того, як було встановлено судом першої інстанції, рішення апеляційного суду, набрання чинності, якого призвело до узгодженості податкового зобов'язання, зокрема в сумі 22570,67грн (по якому нараховано штраф згідно оскаржуваного ППР) ФОП отримано було лише в серпні 2012 року (а.с.82), що також свідчить про відсутність змоги у позивача сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені ПК строки.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання приписів ст.59 ПК ОДПІ було надіслано ФОП податкову вимогу від 20.06.2012 №22 (а.с.19).

Відповідно до ст.126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки ФОП не було отримано ППР відповідача від 25.05.2012 №0000013200, а також не було відомо про узгодження його податкового зобов'язання згідно рішення апеляційного суду, адже таке ним вчасно не було отримано, то підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у відповідача були відсутні.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували вищенаведене судом апеляційної інстанції, відповідачем у встановленому порядку надано не було.

Такий підхід також узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін