Ухвала суду № 44745813, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4108/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому ( з урахуванням зменшення позовних вимог) просив:

- зобов'язати відповідача видати копію наказу про звільнення ;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки;

- стягнути з відповідача на користь позивача щомісячну грошову допомогу в розмірі окладу за спеціальним званням відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»;

- стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

На розгляд справи в апеляційному порядку належним чином повідомлені сторони не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, згідно наказу МВС України №394о/с від 16.05.2013р., на підставі поданого ним рапорту від 02.04.2013р., проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в місті Севастополі, підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.

Наказом МВС України від 27 лютого 2014 року №157 о/с капітана міліції ОСОБА_3, на підставі поданого ним рапорту, відряджено з 20.02.2014р. для подальшого проходження служби в розпорядження Управління МВС України в місті Севастополі, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в місті Севастополі.

19 грудня 2014 року позивач надіслав до МВС України рапорт від 09 грудня 2014 року про звільнення за власним бажанням, у зв'язку із сімейними обставинами, з 25 грудня 2014 року.

Наказом МВС України від 20 лютого 2015 року №300 о/с «По особовому складу», відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.

Підстава звільнення - рапорт позивача від 09 грудня 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі по тексту - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 64 п. «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до ст. 68 Положення особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Зазначене Положення не передбачає обов'язку відповідача направляти копії наказу про звільнення особі, що звільняється зі служби за власним бажанням.

Копія наказу може бути видана такій особі за її заявою.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.12.2014р. позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням та просив видати трудову книжку довіреній особі. 19.03.2015р. довірена особа позивача ОСОБА_4 отримала трудову книжку та обліково-послужну карту до військового квитка.

Таким чином, про підстави та час звільнення позивач повідомлений належним чином та йому своєчасно видано трудову книжку. Заяву про видачу копії наказу про звільнення позивач не подавав.

Щодо виплати заборгованості по заробітній платі, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не зазначається періоду за який виникла така заборгованість та можливий розмір останньої.

Крім того, позивач в позові вказує, що УМВС України в м. Севастополі не працює з 28.02.2014р. Розпорядження про його подальше проходження служби не видавалися. Отже, позивач до виконання службових обов'язків не приступив, для подальшого проходження служби до Департаменту внутрішньої безпеки МВС України не звертався та в розпорядження зазначеного Департаменту не повертався.

Отже, вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо існування останньої.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з 01.01.2007 року розпорядженням МВС України від 17.01.2007 року № 41 запроваджено виплату грошового забезпечення підрозділам внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, які обслуговують територіальні підрозділи органів внутрішніх справ, за місцем проходження служби.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, колегія суддів зазначає про наступне.

Позивач, як на підставу позовних вимог в цій частині посилається на приписи стст.116, 117 КЗпП України.

Разом з тим, на спірні правовідносини, які урегульовані спеціальним законодавством Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, норми трудового законодавства не поширюються і можуть бути застосовані лише при умові, якщо це передбачено законодавством, яке регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Наведеними вище спеціальними нормативними актами не передбачено умов та порядку стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільнені, а дія норм КЗпП України на них не поширюється.

Зазначена позиція також викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 ( з подальшими змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу при звільненні у розмірі посадового окладу, оскільки право на отримання такої виплати, відповідно до вимог ст.9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу внутрішніх справ» та п.11 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. мають особи, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів.

Звільнення позивача відбулося з інших підстав - «за власним бажанням».

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від зазначених вище позовних вимог, то суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 08.06.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.