Ухвала суду № 44743661, 02.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц - 778/2906/2015

Головуючий у 1 інстанції Троценко Т.А.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. В позові зазначає, що 14 лютого 2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія « Автотранс» було укладено договір Фінансового лізингу № 001195, згідно якого предметом лізингу по даному договору є автомобіль Hyunday Sonata Exress.

Відповідно до мов договору лізингодавець бере на себе зобов"язання придбати автомобіль у власність та придбати предмет лізингу у користування позивачу на умовах, передбачених договором.

Позивачем було сплачено перший внесок на суму 25000 грн., проте предмет договору не отримав, просив визнати договір недійсним та стягнути сплачені ним кошти в розмірі 25000 грн.

Разом з позовом позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 25 000 грн., що належать ТОВ Лізингова компанія «Автофінанс» рахунок 26006379153 в АГ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Сторони по справі в судове засідання апеляційного суду не з"явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтерджується зворотним поштовим повідомленням, що приєднані до справи. У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про час і місце розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до частини 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити , передбачені цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 2 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також, що вжиті заходи можуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Натомість, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначив, що 14 лютого 2015 року між ним та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» був укладений договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль Hyunday Sonata Exress . Після сплати авансового платежу позивач предмет договору не отримав, тому просив визнати договір недійсним та стягнути сплачені ним кошти з відповідача.

У заяві про забезпечення позову від 27.02.2015 року позивач просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» в розмірі 25 000грн., яка відповідає сумі коштів, сплачених ним на рахунок відповідача ( а.с. 20)., з підстав, що невжиття таких заходів може в майбутньому унеможливити виконання рішення суду.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 152 ПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.

Висновок суду першої інстанції про те, що вжиття заходів буде перешкоджати господарчій діяльності товариства не ґрунтується на доказах.

З огляду на зміст заяви вбачається, що позивач просив накласти арешт на грошові кошти в розмірі 25000 грн, а ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» не доведений факт, що зазначене обмеження призведе до негативних наслідків.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, не надав оцінку доказам, що зібрані по справі, тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є необґрунтованою, отже, підлягає скасуванню з постановлення ухвали про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у зв'язку із заявленими позовними вимогами про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Аргументи апеляційної скарги є виправданими.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313, 314, 315, 151-153 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2015 року у цій справі скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в розмірі 25000 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку 26006379153 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» в АТ» Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 ідентифікаційний код юридичної особи 38104479, сплачені ОСОБА_3 відповідно договору Фінансового лізингу № 001195 від 14 лютого 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і касаційному оскарженню не підляже, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі

Головуючий:

Судді: