Ухвала суду № 44740645, 30.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р.справа № 2а-11079/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.12.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 22.11.11. р.; ОСОБА_3, дов. від 31.12.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р. у справі № 2а-11079/10/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства Дніпроважмаш, м. Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р. задоволено позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську № 0000388811/0 від 21.04.2010 р. про сплату Відкритим акціонерним товариством Дніпроважмаш суми податкового зобовязання у розмірі 2 279 683, 88 грн., у тому числі за основним платежем 1 519 788, 72 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 759 894, 36 грн. за платежем НОМЕР_1 орендна плата за землю. В обґрунтування постанови суд першої інстанції послався на те, що оскаржуване повідомлення-рішення суперечить вимогам закону та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового про відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права. В обґрунтування її доводів відповідач посилається на правомірне встановлення податковою інспекцією заниження позивачем суми орендної плати за землю на загальну суму 1 519 788,72 грн. за періоди з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. та з 01.01.09 р. по 13.14.09 р. з огляду на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.09 р. про визнання недійсним п. 4.2. договору оренди, яким було передбачено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору, набрало законної сили законної сили 14.04.2009 р. та не може поширюватись на попередні періоди дії договору. До прийняття вказаного судового рішення умови пункту 4.2 договору оренди були дійсними та підлягали застосуванню, що необґрунтовано було відхилено судом першої інстанції.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, та апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник позивача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи згідно податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000388811/0 від 21.04.2010 р. позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем НОМЕР_1 орендна плата за землю у загальному розмірі 2 279 683,08 грн., у тому числі за основним платежем 1 519 788,72 та штрафними санкціями 759 894,36 грн.

Зазначене повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ Дніпроважмаш з питання правильності декларування орендної плати за землю за 2008 р. та з 01.01.2009 р. по 13.04.2009 р. від 07.04.2010 р. №739/08-02/1-00168076. Згідно зазначеного акту за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. позивачем задекларовано орендної плати за землю у розмірі 5 046 678,7 за період з 01.01.09 р. по 13.04.09 р. задекларовано 1 663 379,99 грн. Перевіркою повноти визначення орендної плати за землю встановлено порушення ст. 2, ст. 5, ст. 13, ст. 19 Закону України Про плату за землю, ст. 13, ст. 15, ст. 21 Закону України Про оренду землі, відповідно до яких встановлено заниження суми орендної плати за землю по земельній ділянці 109,8123 га на загальну суму 1 519 788,72 грн., у тому числі за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. у сумі 1 243 035, 44 грн. за період з 01.01.09 р. по 13.04.09 р. у сумі 376753,28 грн.

Згідно акту перевірки заниження розміру орендної плати обумовлене тим, що позивачем при її розрахунку не враховувались зміни нормативного грошової оцінки земельної ділянки, зокрема встановленої рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.12.07 р. №5/26 Про затвердження проекту Нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська, тоді як за умовами п. 4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 р., укладеному між позивачем та Дніпропетровською міською радою щодо надання в оренду позивачу земельної ділянки площею 109, 8123 га, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору. Також податковою інспекцією зроблено посилання на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 р. визнано недійсним п. 4.2. договору оренди землі від 02.09.2004 р., а тому зазначений пункт договору діяв у повному обсязі до моменту набрання судовим рішенням законної сили, тобто до 14.04.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Дніпропетровською міською радою 02.09.2004 р. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передано у користування строком до 07.08.2017 року земельну ділянку загальною площею 109,8123 га, розташовану за адресою: вул. Сухий острів, 4, у м.Дніпропетровську. Відповідно до п. 4.1. цього договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Пунктом 2.3 договору встановлений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який на час укладення договору становить 474 320 823,96 грн. Згідно п. 4.2 договору оренди зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 р. у справі №12/51-09 визнано недійсним зазначений п. 4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 р. Згідно цього судового рішення вказаний пункт договору суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 30 Закону України Про оренду землі, ст. 626, 651 ЦК України, якими встановлено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін. При цьому зазначене рішення обґрунтовано тим, що у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі для зміни розміру орендної плати за землю за договором оренди землі від 02.09.2004 р. необхідно вносити відповідні зміни до п. 2.3. цього договору, тоді як такі зміни до договору можуть вноситись за згодою сторін відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі та ст. 651 ЦК України.

Вказане судове рішення в установленому порядку не скасовано та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частин другої та третьої ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За імперативним правилом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.09 р. у справі №12/51-09 не зазначено про визнання недійсним п. 2.4 договору оренди землі на майбутнє, відтак відповідна частина договору в силу ст. 236 ЦК України є недійсною з моменту вчинення договору.

Враховуючи визнання судовим рішенням недійсним з моменту вчинення п. 2.4 договору оренди та відсутність внесення сторонами відповідних змін до договору щодо розміру орендної плати, посилання відповідача на чинність п. 2.4 умов договору оренди землі до моменту набрання рішенням суду законної сили та донарахування у звязку з цим податкових зобовязань з орендної плати за землю згідно оскаржуваного повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Судова колегія не погоджується з посиланням відповідача на ч. 6 ст. 21 Закону України Про оренду землі, оскільки вказаною нормою не встановлюється момент недійсності договору, а в даному випадку не йдеться про повернення орендодавцем орендної плати. Також не йдеться про визнання недійсним зобовязання в цілому, а лише його окремої частини, яка стосується порядку визначення розміру орендної плати.

Також необґрунтованими є доводи відповідача про зміну або припинення зобовязання з моменту набрання рішенням суду законної сили в силу ч. 3 ст. 653 ЦК України, оскільки в даному випадку передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору за рішенням суду, а не щодо визнання недійсним зобовязання.

За викладеного судова колегія не вбачає встановлених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, яка прийнята з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р. у справі № 2а-11079/10/0470 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 23.12.2011р.)

Головуючий:М.А. Руденко

Суддя:Л.М. Нагорна

Суддя:О.В. Юхименко