Постанова № 44732859, 04.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа№ 910/11777/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Самсіна Р.І.

Авдеєва П.В.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. у справі № 910/11777/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайфласа-Меру"

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

про стягнення 1 441 944,26 грн.,

за участю представників сторін:

-позивача: Нагребельний А.В. за довіреністю

-відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/11777/14 від 03.03.2015р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайласа-Меру" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 1 441 944,26 грн.,

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду- без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідачем не надано доказів неможливості направлення в судове засідання іншого представника чи особу, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Таким чином, враховуючи приписи ст. 102ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 11.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайласа-Меру" (Позивачем) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Відповідачем) було укладено договір поставки товару №1811, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар (код товару за ДК 016-2010:20.30.1 фарби та лаки на основі полімерів (універсальна, однокомпонентна, швидковисихаюча грунт-емаль), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000010 від 14.03.2014р. та акту приймання-передачі товару від 14.03.2014р. позивач поставив передбачений умовами договору товар на суму 1 151 282,22 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000018 від 17.04.2014р. та акту приймання-передачі товару від 17.04.2014р. - на суму 351 999, 59 грн. Всього відповідачем отримано товару на загальну суму 1 503 281,81 грн.

Оскільки відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на його адресу було направлено претензію щодо сплати заборгованості, які залишені без задоволення, тому позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 1 351 999,59грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача за договором поставки від 11.12.2013р. за №1811 у сумі 1 351 999, 59 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором з відповідача також підлягає стягненню пеня, річні та інфляційні витраті.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що позовна заява не містить розрахунок, і суд у рішенні не зазначив за якій період відбувалось нарахування санкцій; крім того, вважає правовідносини не грошовими.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 договору оплата за товар здійснюється у безготівкової формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок не пізніше ніж 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Як зазначено вище, позивач на користь відповідача поставив, обумовлений договором товар на загальну суму в розмірі 1 503 281,81грн. на підставі наступних документів: - видаткової накладної №РН-0000010 від 14.03.2014р. та акту приймання-передачі товару від 14.03.2014р. на суму в розмірі 1 151 282,22 грн.;- видаткової накладної №РН-0000018 від 17.04.2014р. та акту приймання-передачі товару від 17.04.2014р. на суму 351 999,59 грн.

До позовної заяви, наданий розрахунок пені, інфляційних втрат та річних, відповідно опису до поштового повідомлення на адресу відповідача надісланий розрахунок ціни позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок ціні позову містить посилання як на накладну, період сплату та процентів, тому зауваження відповідача щодо не визначеності періоду нарахування санкцій не заслуговують на увагу з урахуванням того, що відповідачем не наданий контррозрахунок в заперечення позовних вимог.

Щодо заперечень відповідача про те, що спір є не майновим, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що договір є оплатним, а тому є грошовим .

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/11777/14 від 03.03.2015р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Р.І. Самсін

П.В. Авдеєв