Постанова № 44732679, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/26799/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від прокуратури: Скляр Д.Ю.

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Коваленко А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015р. у справі №910/26799/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Полтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі:

Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області - Позивач 1,

Шишацької районної ради - Позивач 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік "

про стягнення 25000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 25000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/26799/14 від 19.02.2015р. задоволено позовні вимоги.

Рішення мотивовано тим, що Відповідачем порушено умови інвестиційного договору щодо сплати грошових коштів на рахунок, вказаний органом управління.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а оскільки грошові кошти, відповідно до умов договору Відповідач повинен був перерахувати протягом десяти банківських днів після підписання сторонами інвестиційної угоди на рахунок вказаний органом управління, тому Прокурор та Позивачі мали право звернутись з відповідним позовом до 30.09.2014р., отже, у позові слід відмовити оскільки строк позовної давності сплив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу у справі №910/26799/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 12.05.2015р.

05.05.2015р. Позивач 1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. відкладено розгляд справи на 26.05.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

19.09.2011р. між Відповідачем та Позивачем 1 був укладений інвестиційний договір №14, предметом якого є зобов'язання Відповідача по інвестуванню власних коштів (грошових інвестицій) у формуванні цільового фонду районної ради на проведення заходів по комплексному соціально-економічному розвитку, будівництву, благоустрою населених пунктів району та вирішенню загальних проблем щодо інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури господарства району, господарства району, соціального захисту населення для досягнення соціального ефекту.

Відповідно до п.1.2. договору сума цього договору та грошових інвестицій визначається на підставі "протоколу узгодження договірної суми інвестування ", що є додатком № 1 до договору.

Згідно п.2.1.1 інвестиційного договору Відповідач зобов'язався перерахувати кошти (грошові інвестиції) протягом десяти банківських днів після підписання сторонами інвестиційної угоди на рахунок вказаний органом управління.

Відповідно до п.2.2.2. договору Відповідач має право перерахувати суму договору (грошових інвестицій), встановлену п.1.2., п.2.1.1. цього договору, частинами, але за умови, що вся сума грошових інвестицій в будь-якому випадку, буде перерахована в строк, встановлений п.2.1. цього договору.

Відповідно до протоколу узгодження договірної суми інвестування сторони досягли згоди про розмір договірної суми інвестицій, що складає 45000,00 грн.

02.12.2011р. Відповідачем на виконання договору було сплачено до цільового фонду районного бюджету кошти в сумі 20000,00 грн.

27.03.2012р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію, в якій просив перерахувати кошти в сумі 25000,00 грн. протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії.

12.04.2012р. Відповідач направив на адресу Позивача 1 лист, в якому повідомив про неодержання дозволу на промислову розробку по родовищам. Відповідач зазначив, що 25000,00 грн. перерахує після отримання дозвільної документації, орієнтовно в перших числах червня.

05.09.2014р. Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію щодо необхідності перерахування коштів в розмірі 25000,00 грн. згідно з умовами укладеного договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з ст.267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 частина 3 ст.267 Цивільний кодекс України передбачена можливість застосування позовної давності, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до п.4.1. вказаної постанови Пленуму початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Згідно з п.4.4.1. зазначеної постанови Пленуму у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З встановлених обставин вбачається, що 19.09.2011р. між Відповідачем та Позивачем 1 був укладений інвестиційний договір №14, предметом якого є зобов'язання Відповідача по інвестуванню власних коштів (грошових інвестицій) у формуванні цільового фонду районної ради на проведення заходів по комплексному соціально-економічному розвитку, будівництву, благоустрою населених пунктів району та вирішенню загальних проблем щодо інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури господарства району, господарства району, соціального захисту населення для досягнення соціального ефекту. За умовами договору Відповідач зобов'язався перерахувати суму договору (грошових інвестицій), що складає 45000,00 грн., частинами, але за умови, що вся сума грошових інвестицій в будь-якому випадку, буде перерахована протягом десяти банківських днів після підписання сторонами інвестиційної угоди.

Проте, свої зобов'язання за договором Відповідач порушив, а саме, в грудні 2011р. Відповідачем перераховано до цільового фонду районного бюджету кошти в сумі 20000,00 грн. У квітні 2012р. Відповідач направив на адресу Позивача 1 лист, в якому повідомив про неодержання дозволу на промислову розробку по родовищам та вказав, що 25000,00 грн. перерахує після отримання дозвільної документації, орієнтовно в перших числах червня.

За вказаних обставин місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги Прокурора, та стягнув з Відповідача спірні кошти.

Судом не приймається до уваги доводи Відповідача щодо пропущення Прокурором строку позовної давності, оскільки Відповідач заяви про застосування строку позовної давності суду першої інстанції не подавав, хоча був належним чином повідомлений про судові засідання та приймав участь в одному з них.

Також, хоча строк позовної давності мав сплити 10.10.2014р., проте своїм листом Відповідач фактично визнав наявність боргу в сумі 25000,00 грн. та підтвердив її сплату після отримання дозволу, чим перервав перебіг позовної давності в межах строку давності. А тому на момент звернення Прокурора з відповідним позовом строк позовної давності не сплив.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015р. у справі №910/26799/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015р. у справі №910/26799/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Г.В. Корсакова