Постанова № 44732657, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/25212/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Власова Ю.Л.

представники сторін:

Прокурор: Скляр Д.Ю.

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Дзюбенко С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 по справі № 910/25212/14 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

про стягнення 5 375 609, 13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 в справі № 910/25212/14, позов Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення 5 375 609,13 грн. - задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", отримавши за липень 2014 року грошові кошти за перевезення пасажирів та вантажів у вартість яких включено збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів, не здійснив перерахування 5 375 609,13 грн. до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь у міжнародних авіаційних організаціях. Судом першої інстанції прийнято до уваги, що ставка державного збору визначена пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 року N 819.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки щодо суті правовідносин сторін, оскільки спір між сторонами не підвідомчий господарським судам. Крім того, відповідач зазначав про те, що обов'язок сплати 5 375 609,13 грн. держзбору, отриманого від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у липні 2014 року - у нього відсутній, оскільки такий збір дійсно передбачений до сплати п. 3 та п. 4 ч. 5 статті 12 Повітряного кодексу України, проте, заявлений прокурором до стягнення державний збір, як і його розмір та порядок сплати, окремо не передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами). Також, під час апеляційного провадження у справі, апелянт додатково зазначав про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 (К/800/5868/15) залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/11299/14, якою задоволено адміністративний позов ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Державної авіаційної служби України, а саме: визнано протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період з вересня 2013 по травень 2014 року включно та дії щодо формування та надсилання рахунків - фактур.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 по справі №910/25212/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 для розгляду справи № 910/25212/14 в зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 справу № 910/25212/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю., справу призначено до розгляду на 04.03.2015.

В судовому засіданні 04.03.2015 по справі № 910/25212/14 оголошено перерву до 18.03.2015.

Але 18.03.2015 судове засідання по справі № 910/25212/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 справу № 910/25212/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю., справу призначено до розгляду на 15.04.2015.

В судовому засіданні 15.04.2015 по справі № 910/25212/14 оголошено перерву до 21.04.2015.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.04.2015р. у зв'язку з перебуванням судді у справі Корсакової Г.В. у відпустці та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 910/25212/14 передано на повторний автоматизований розподіл для заміни судді, який не є головуючим суддею. Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справу №910/25212/14 передано колегії суддів у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

В судовому засіданні 21.04.2015 по справі № 910/25212/14 оголошено перерву до 27.05.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 27.05.2015 справу № 910/25212/14, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 справу № 910/25212/14 прийнято до провадженян колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю., розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 27.05.2015.

В судовому засіданні 27.05.2015 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення 5 375 609,13 грн.

Прокурор в судовому засіданні 27.05.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що його прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання 27.05.2015 представників не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача Кушпіль Д.С. в розписці про відкладення розгляду справи на 27.05.2015. Крім того, в минулих судових засіданнях по справі представник позивача надав суду пояснення по суті спору, а також просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що його прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників позивача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадян та держави в судах покладено на прокуратуру.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України, згідно якої господарський суд порушує справи за позовам прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушенні інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України забезпечення надходжень коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснюється уповноваженим органом з питань цивільної авіації - Державною авіаційною службою України.

Згідно із Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 398/2011 від 06.04.2011, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, на який покладено завдання щодо здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, організації розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації, сертифікації та реєстрації об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування їх діяльності, регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху, організація авіаційних перевезень, сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації тощо.

Крім того, згідно постанови Кабінету міністрів України № 819 від 28.09.1993 кошти Фонду використовуються на утримання апарату інспекції з безпеки польотів, служб авіаційної безпеки, сертифікації експлуатантів та підтримання льотної придатності повітряних суден, льотної служби, придбання обладнання, приладів, оренду приміщень, фінансування робіт з розслідування авіаційних пригод, забезпечення авіаційної безпеки та безпеки польотів, інші витрати, передбачені кошторисом, а також на фінансування витрат на участь України у міжнародних авіаційних організаціях, забезпечення підписання міжнародних договорів України про повітряне сполучення та зовнішню діяльність, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій.

З урахуванням викладеного, несвоєчасне внесення відповідачем державного збору призводить до ненадходження коштів до Державного спеціалізованого фонду Державіаслужби та ускладнює реальне виконання основних її завдань - забезпечення, збирання та акумулювання коштів, призначених для фінансування витрат на участь України у міжнародних авіаційних організаціях, забезпечення підписання міжнародних договорів України про повітряне сполучення та зовнішню діяльність, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій, чим порушуються інтереси держави, а також ставить під загрозу фінансування діяльності Державіаслужби та авіаційну безпеку в державі в цілому.

Отже, саме Державіаслужба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим прокурором вірно визначено орган, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах.

Як зазначав прокурор у позові, прокуратурою міста Києва розглянуто звернення тимчасово виконуючого обов'язки голови Державної авіаційної служби України Гречки О.В. щодо вжиття заходів представницького характеру про стягнення заборгованості до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "МАУ".

Крім того, прокурор у позові вказує, що під час проведення перевірки приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - ГІрАТ "Авіакомпанія "МАУ") допущено порушення вимог чинного законодавства при сплаті зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (надалі- Фонд).

Так, Державною авіаційною службою України, на підставі Звітів щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", сформовано до оплати відповідачу загалом 5 375 609,13 грн.:

- рахунок фактуру № 68 від 27.08.2014 на суму 4 345 385,04 грн. за липень 2014 року щодо сплати державного збору згідно постанови КМУ від 16.06.1998 № 889, а саме як держзбір, отриманий від пасажирів та відправників вантажу під час продажу регулярних перевезень у липні 2014 року (виходячи з розрахунку: 312 820,76 дол. США х 13,8910 (курс долара США по відношенню до гривні станом на 27.08.2014));

- рахунок фактуру № 138к від 27.08.2014 на суму 1 030 224,09 грн. за липень 2014 року щодо сплати державного збору згідно постанови КМУ від 16.06.1998 № 889, а саме як держзбір, отриманий від пасажирів та відправників вантажу під час продажу чартерних перевезень у липні 2014 року (виходячи з розрахунку: 74 165,00 дол. США х 13,8910 (курс долара США по відношенню до гривні станом на 27.08.2014)).

Згідно листа Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба) № 2.29-10725 від 26.09.2014 та наданих рахунків-фактур і звітів ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", відповідач станом на 24.09.2014 має заборгованість у розмірі 5 375 609,13 грн. по платежам до вищенаведеного Фонду за здійснення чартерних, регулярних авіаперевезень та відправки вантажу виконаних авіакомпанією за липень 2014 року.

Прокурор, в обґрунтування підстав наявності у відповідача обов'язку сплати державний збір, отриманий від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у липні 2014 року загалом в розмірі 5 375 609,13 грн. посилався на те, що розміри ставок вказаного збору встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами), зокрема пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 року N 819.

В свою чергу, відповідач заперечував проти наявності у нього обов'язку сплачувати 5 375 609,13 грн. держзбору, отриманого від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у липні 2014 року, посилаючись на те, що такий збір дійсно передбачений до сплати п. 3 та п. 4 ч. 5 статті 12 Повітряного кодексу України. Також, відповідно до ч. 9 ст. 12 Повітряного кодексу України перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Фонду визначається саме Кабінетом Міністрів України. Проте, заявлений прокурором до стягнення державний збір, як і його розмір та порядок сплати, окремо не передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами), а тому у відповідача відсутній обов'язок сплачувати державний збір, отриманий від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у липні 2014 року.

Відповідно до частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України, Фонд діє для забезпечення реалізації основних напрямків державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах.

Надходженнями Фонду згідно з частиною 4 цієї ж статті Кодексу є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності:

1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;

2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;

3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;

4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;

5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, стоків тимчасового базування а кордоном та регіонів виконання польотів:

6) з авіаційної безпеки;

7) з інших передбачених законом надходжень.

Частиною дев'ятою ст. 12 Повітряного кодексу України передбачено, що розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 12 Повітряного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 року N 819 (надалі Положення), Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Фонд) створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравіатранс) з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та участі України у міжнародних авіаційних організаціях.

Пунктом 9 розділу II Додатка «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо» до Положення передбачено, що справляння державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, під час експлуатації повітряних ліній, що перетинають кордон України, та виконання чартерних міжнародних перевезень, які здійснюються іноземним експлуатантом дорівнює ставці збору, який справляється із споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів.

Згідно з п. 5 розділу II Додатка «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо» до Положення при видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває на 2,5 доларів США, що стягуються із споживача, а при видачі дозволів на експлуатацію міжнародних повітряних ліній державний (у т. ч. чартерних перевезень) збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України, на 2 долари США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США, що стягуються з споживача (додатковий показник коригування розмірів державного збору).

Відповідно до частини сьомої ст. 12 Повітряного кодексу України забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

Згідно з п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, яке затверджено Указом Президента України "Про затвердження Положення про Державну авіаційну службу України" від 6 квітня 2011 року N 398/2011, Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Підпунктом 289 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Державіаслужба України організовує надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і їх цільове використання.

Згідно з Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 819 від 28.09.1993, Фонд створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравіатранс - нині Укравіаслужба) з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіації та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Слід зазначити, що загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (ч.1 ст. 12 Повітряного кодексу України).

Статтею 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2014 рік належать доходи державного бюджету, що визначені частиною 2 статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 35 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціалізованого фонд згідно із законом про Державний бюджет України).

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Податкового кодексу України, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Отже, державні збори, які надходить до Фонду є складовою частиною Державного бюджету України.

Суд зазначає, що платежі, які підлягають сплаті до Фонду є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності (ч. 8 ст. 12 Повітряного кодексу України).

Одночасно пунктом 2.4.18 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України № 139/821 від 26.11.2001, зареєстрованого в Мінюсті за № 1010/6201 від 01.12.2001 передбачено, що суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом повинні своєчасно перераховувати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях державні збори згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 16.09.1998, зі змінами, внесеними постановою № 819 від 28.09.1993.

Пунктом 10 Положення передбачено, що Укравіаслужба кожного 20 числа місяця, що настає за звітним, перераховує 20 відсотків сум коштів, що надійшли на рахунок Фонду за звітний період з джерел, зазначених у пункті 2 цього Положення, до державного бюджету.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що Державною авіаційною службою України, на підставі Звітів щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом № 142879 ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", сформовано до оплати відповідачу загалом 5 375 609,13 грн. державного збору, отриманого авіакомпанією від пасажирів та відправників вантажу під час продажу перевезень, розмір ставок яких визначено позивачем, виходячи зі ставок, встановлених п. 5 розділу II Додатка до Положення при видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України та міжнародних повітряних ліній (додатковий показник коригування розмірів державного збору).

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, Додатком «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо» до Положення - не передбачено окремо винесеного пункту щодо розмірів державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України. Проте, розміри державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України встановлено в якості додаткового показника коригування розмірів державного збору при видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній.

Отже, наявність законодавчо встановленого розміру державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України як додаткового показника, як складової іншого збору, не скасовує і не спростовує факту наявності такого державного збору і факту встановлення ставки такого збору (у якості додаткового показника) нормативним актом Кабінету Міністрів України, який є обов'язковим до виконання усіма учасниками авіаційної діяльності, зокрема і відповідачем, і що узгоджується з ч. 9 ст. 12 Повітряного кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок сплати державного збору, отриманого від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у липні 2014 року загалом в розмірі 5 375 609,13 грн. згідно виставлених рахунків - фактур № 68 від 27.08.2014 на суму 4 345 385,04 грн. та № 138к від 27.08.2014 на суму 1 030 224,09 грн., з урахуванням того, що розміри ставок вказаного збору встановлені постановою Кабінету міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами), зокрема пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 року N 819.

Проте, ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", отримавши за липень 2014 року грошові кошти за перевезення пасажирів та вантажів у вартість яких включено збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів, не здійснив перерахування 5 375 609,13 грн. до вищенаведеного Фонду, що суперечить ч. 5, 7, 9 ст. 12 Повітряного кодексу України, постанові Кабінету міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь у міжнародних авіаційних організаціях державного збору за послуги з перевезення пасажирів та вантажів в сумі 5 375 609,13 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суми позову:

- за рахунком фактурою № 68 від 27.08.2014 на суму 4 345 385,04 грн. за липень 2014 року, виходячи з розрахунку: 312 820,76 дол. США х 13,8910 (курс долара США по відношенню до гривні станом на 27.08.2014, тобто на день формування і виставлення такого рахунку на підставі даних Звіту щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"));

- за рахунком-фактурою № 138к від 27.08.2014 на суму 1 030 224,09 грн. за липень 2014 року щодо виходячи з розрахунку: 74 165,00 дол. США х 13,8910 (курс долара США по відношенню до гривні станом на 27.08.2014 тобто на день формування і виставлення такого рахунку на підставі даних Звіту щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України")).

Доводи апеллянта про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 (К/800/5868/15) залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/11299/14, якою задоволено адміністративний позов ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Державної авіаційної служби України, а саме: визнано протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період з вересня 2013 по травень 2014 року включно та дії щодо формування та надсилання рахунків - фактур - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки предметом судового розгляду і, відповідно, прийнятих судових рішень стосувався періоду діяльності з вересня 2013 по травень 2014 року включно за який сформовано рахунки - фактури, проте, предмет спору стосувався рахунків-фактур № 68 від 27.08.2014 та № 138к від 27.08.2014, на підставі яких прокурором заявлено відповідний позов, а тому в силу ст. 35 ГПК України обставини щодо вищезазначених рахунків-фактур не встановлені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 по справі № 826/11299/14, і відповідно, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 (К/800/5868/15).

Доводи апелянта про те, що спір, який виник між сторонами, не підвідомчий господарським судам, - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на наступне.

У п. 17 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року N 10, вказано, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спір у справі № 910/25212/14 у перелік зазначених вище спорів не входить та виник у зв'язку з господарською діяльністю відповідача, а тому підвідомчий господарському суду.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процессуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 по справі № 910/25212/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 по справі № 910/25212/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/25212/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

Ю.Л. Власов