Ухвала суду № 44725100, 03.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6129/14-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/569/15 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 34 03.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Шроля В.Р.

секретаря судового засідання: Журавель К.Б.

з участю прокурорів: Кулаківського К.О., Лисюк Л.О.

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілої: ОСОБА_4

обвинувачених: ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора і представника потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року, якою обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 136 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 136 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в них міститься обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України (т.1 а.с. 2-9) та обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 136 КК України (т.8 а.с. 150-156). Тобто, прокурором було змінено обвинувачення, однак в порушення вимог закону, прокурор не прийняв процесуального рішення у своїй постанові за первісним обвинуваченням щодо ОСОБА_6 за ст. 287 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України і не вручив копії постанови учасникам процесу.

Крім цього, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 136 КК України при формулювання обвинувачення ОСОБА_6 зазначено, що останній обвинувачується у залишені без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження в наслідок іншого безпорадного стану, у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 135 КК України, в той же час відповідальність за вказаною статтею передбачена за завідоме залишення без допомоги вказаної особи.

Без усунення вказаних недоліків, на думку суду, судовий розгляд даної справи неможливий.

В апеляційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою суду, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, в порушення вимог закону, суд розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, складений прокурором у ході попереднього судового розгляду кримінального провадження, на підставі ст. 338 КПК України. За результатами розгляду справи був ухвалений вирок, який 12.03.2015 року скасований судом апеляційної інстанції. При цьому, суд не надав оцінку первісному обвинувальному акту на відповідність вимог КПК України.

На думку прокурора, суд першої інстанції не врахував того, що Апеляційним судом призначено новий судовий розгляд саме зі стадії підготовчого судового засідання, оскільки прийняти процесуальне рішення за первісним обвинуваченням не представляється можливим без повернення до первісного обвинувачення.

В зв'язку з цим апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження направити до суду першої інстанції на новий розгляд для виконання вимог ст. 315 КПК України.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_4 зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та постановлена з грубим порушенням встановленого законом порядку.

На думку представника потерпілої, оскільки ухвалою Апедяційного суду Київської області було скасовано вирок суду щодо даного кримінального провадження, постановлений судом за новим обвинуваченням та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання то всі дії в межах даного розгляду є незаконним, а тому підготовче судове засідання має бути проведене відносно старого обвинувачення, оскільки нове обвинувачення є незаконним.

Крім цього, апелянт зазначає, що якщо наявність не скасованого і не відкликаного прокурором обвинувального акту від 19.11.2014 року є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, тоді на його думку, на усунення недоліків мав бути направлений прокурору обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України і відносно ОСОБА_6 за ст. 287 КК України.

В зв'язку з цим просить скасувати ухвалу суду про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 за ч.3 ст. 136 КК України прокурору для усунення недоліків, а кримінальне провадження направити до суду для розгляду.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурорів, які апеляційну скаргу прокурора і представника потерпілої підтримали та просив їх задовольнити;

потерпілу ОСОБА_2 та її представника, потерпілу ОСОБА_3, які апеляційну скаргу представника і прокурора підтримали та просили їх задовольнити;

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які проти задоволення апеляційних скарг заперечували;

обвинувачену ОСОБА_5 та її захисника, які проти апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_4 заперечували, а апеляційну скаргу прокурора підтримали частково, просили направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 136 КК України;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.3 ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України (т.1 а.с. 2-9) та обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 136 КК України (т.8 а.с. 150-156). Тобто, прокурором було змінено обвинувачення, однак в порушення вимог закону, прокурор не прийняв процесуального рішення у своїй постанові за первісним обвинуваченням щодо ОСОБА_6 за ст. 287 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України і не вручив копії постанови учасникам процесу.

Однак, з даним висновком суду колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами досудового розслідування по даному кримінальному провадженню слідчим 19.05.2014 року був складений обвинувальний акт з викладенням фактичних обставин та формулюванням обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 287 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України (т.1 а.с. 2-8).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 19.11.2014 року прокурором в порядку ст. 338 КПК України змінено первісне обвинувачення, складено новий обвинувальний акт та висунуто обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, а ОСОБА_5 за ч.3 ст. 136 КК України (т.8 а.с. 150-156).

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.12.2014 року ОСОБА_6 був засуджений за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, а ОСОБА_5 за ч.3 ст. 136 КК України (т.9 а.с. 44-59).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.03.2015 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.12.2014 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасовано, в зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України, а справу направлено на новий розгляд у суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання (т.9 а.с. 258-268).

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст. 415 КПК України не вирішував питання про доведеність чи не доведеність обвинувачення.

Разом з тим, скасовуючи вирок суду першої інстанції, Апеляційний суд Київської області в ухвалі від 12.03.2015 року зазначив, що врученням обвинувального акту від 19.11.2014 року ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 за ч.3 ст. 136 КК України, прокурором фактично висунуто нове обвинувачення, яке до цього не висувалось ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_5, яке тісно пов'язане з первісним та їх окремий розгляд не можливий.

При цьому, були допущенні істотні порушення вимог ст. ст. 338-340 КПК України та право обвинувачених на захист (т.9 а.с. 258-268).

Суд першої інстанції не звернув на це увагу та розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт від 19.11.2014 року, складений та вручений обвинуваченим з грубим порушенням вимог КПК України.

Ст. 338 КПК України передбачено, що з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК України складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час розгляду справи прокурор прийшов до переконання, що обвинувачення треба змінити та 19.11.2014 року склав новий обвинувальний акт, який був вручений обвинуваченим.

Однак обвинувальний акт від 19.11.2014 року містить в собі нове обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 за ч.3 ст. 136 КК України, яке до цього обвинуваченим не висувалося.

Відповідно до вимог ст. 339 КПК України у разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК України має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених ст. ст. 276-278, 290-293 КПК України, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання.

Тобто, у випадку прийняття судом рішення про розгляд додаткового обвинувачення, прокурор зобов'язаний був вручити обвинуваченим повідомлення про підозру (ст. ст. 276-278 КПК України), відкрити матеріали досудового розслідування (ст. 290 КПК України) і тільки потім скласти обвинувальний акт та вручити його обвинуваченим (ст. ст. 291, 293 КПК України).

За змістом ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Оскільки порядок висунення додаткового обвинувачення (обвинувальний акт від 19.11.2014 року) був суттєво порушений, колегія суддів вважає, що судовому розгляду підлягає висунуте обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, складеному слідчим 19.05.2014 року.

Приймаючи до уваги те, що на підготовчому судовому засіданні судом першої інстанції було розглянуто та прийнято рішення по обвинувальному акту від 19.11.2014 року, воно не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та повернення обвинувального акту до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст. ст. 314-315 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів;

у х в а л и л а :

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року, якою обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 136 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків - скасувати.

Повернути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315 КПК України.

СУДДІ В.Б. Зіміна

О.І. Гриненко

В.Р. Шроль