Ухвала суду № 44722331, 19.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/557/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Маліновська В.М.

Доповідач - Кабанченко О.А

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Осмолович В.С

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою керуючого філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві - ОмельчукаСвятослава Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний Банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві про захист прав споживача.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3, на його користь стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві відсотки за користування грошовими коштами відповідно до умов депозитних договорів №№ 57967-54129 від 21 липня 2014 року, 58158-54129 від 25 липня 2014 року в сумі 0,02 долари США та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань по депозитним договорам №№ 57967-54129 від 21 липня 2014 року, 58158-54129 від 25 липня 2014 року в сумі 2,08 долари США, а всього 2,10 доларів США.

Стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в доход держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині стягнення з нього 3% річних за прострочення виконання зобов'язань по депозитним договорам № №57967-54129 від 24 липня 2014 року та №58158-54129 від 25 липня 2014 року в сумі 2,08 долари США, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що вина відповідача в порушенні зобов'язання відсутня, оскільки це сталося внаслідок дії непереборної сили - прийняття Правлінням Національного банку України постанови №540 від 29 серпня 2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків». Також посилається на те, що суд вийшов за межі своєї компетенції, зазначивши у рішенні про те, що постанова НБУ №540 не відповідає законам та іншим законодавчим актам України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 липня 2014 року сторонами було укладено Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Класичний» № 5967-54129 (Договір-1), за умовами якого Банк приймає від вкладника або для Вкладника грошову суму в розмірі 5 000,00 доларів США на строк 52 календарних дні з терміном одержання вкладу 11 вересня 2014 року та зобов'язується виплатити Вкладнику вклад та проценти на вклад в розмірі 6,1% річних на умовах та в порядку, встановлених цим Договором. (а.с.10-11),

Відповідно до п.п.1.1., 1.3. Договору-1 Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 для збереження коштів, що прийняті Банком від Вкладника або для Вкладника, водночас, для обслуговування операцій за Депозитним рахунком (зарахування та виплати вкладу, процентів), обліку вкладу на вимогу згідно з пунктом 2.10. цього Договору, а також здійснення інших операцій, передбачених чинним законодавством України та цим Договором, Банк одночасно з відкриттям Депозитного рахунка відкриває Вкладнику рахунок НОМЕР_1.

25 липня 2014 року сторонами було укладено на аналогічних умовах Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Класичний» №58158-54129 (далі - Договір-2), за умовами якого Банк приймає від вкладника або для Вкладника грошову суму в розмірі 5 000,00 доларів США на строк 52 календарних дні з терміном одержання вкладу 15 вересня 2014 року, зобов'язується виплатити Вкладнику вклад та проценти в розмірі 6,1% річних на умовах та в порядку, встановлених цим Договором. (а.с.12-13)

Відповідно до п.п.1.1., 1.3. Договору-2 Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 для збереження коштів, для обслуговування операцій за Депозитним рахунком (зарахування та виплати вкладу, процентів), обліку вкладу, здійснення інших операцій, передбачених чинним законодавством України та цим Договором, Банк одночасно з відкриттям Депозитного рахунка відкриває Вкладнику рахунок НОМЕР_1.

Пунктами 1.2. депозитних договорів встановлено, що Депозитний рахунок закривається у день перерахування коштів Вкладникові з Депозитного рахунка на рахунок, вказаний у п.п.1.3. цих Договорів або списання коштів з Депозитного рахунка Вкладника з інших підстав.

Кошти на депозитний рахунок вносяться Вкладником готівкою або у безготівковому порядку шляхом перерахування з іншого вкладного (депозитного) рахунка або з поточного рахунка Вкладника (п.п.2.1. Договорів).

Згідно п.п.2.9., 2.10 Депозитних договорів у разі, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу та процентів на вклад у термін одержання вкладу, то строк, на який було внесено вклад, вважається щоразу продовженим на визначену в п.2.6. Договорів кількість календарних днів. Якщо вкладник після надання до Банку заяви про дострокове повернення вкладу та процентів на вклад (п.п.3.1.7. Договорів) не з'явився до Банку для дострокового отримання вкладу та/або суми нарахованих процентів з рахунка, визначеного п.1.3. Договору, то такий вклад вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Пунктом 2.11. Депозитних договорів передбачено, що вклад та нараховані проценти видаються вкладнику готівкою через касу Банку чи перераховуються за дорученням Вкладника на його поточний або вкладний (депозитний) рахунок.

Позивач до настання терміну одержання вкладів за депозитними договорами, 08 та 11 вересня 2014 року звернувся до відповідача із письмовими заявами про одержання сум вкладів та нарахованих по ним процентам через касу Банку в валюті вкладів за договором № 57967-54129 від 21 липня 2014 року та за договором № 58158-54129 від 25 липня 2014 року. (а.с. 14-15).

11 вересня та 15 вересня 2014 року Банком було відмовлено позивачу в поверненні вкладу у повному обсязі за зазначеними депозитними договорами та запропоновано отримати суму вкладу частинами - по 15 000,00 грн. (в еквіваленті) в кожний робочий день. (а.с. 16-17).

Відповідно до виписки з ощадної книжки по рахунку НОМЕР_1 згідно депозитного договору №57967-54129 від 21 липня 2014 року при настанні терміну повернення депозиту 11 вересня 2014 року відповідач перерахував суму депозиту 5 000,00 доларів США та нарахованих процентів по вкладу 37,48 доларів США з депозитного рахунку на рахунок позивача на вимогу НОМЕР_1. (а.с.18).

Проте, керуючись постановою Національного банку України від 29 вересня 2014 року №540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України», відповідач у термін повернення депозиту виплатив позивачу лише частину вкладу в сумі 1 155,00 доларів США, і в подальшому виплатив 12 вересня, 13 вересня, 15 вересня 2014 року по 1 155,00 доларів США, 16 вересня 2014 року - 417,48 доларів США.

При настанні терміну повернення депозиту по договору №58158-54129 від 25 липня 2014 року відповідач перерахував позивачу на рахунок на вимогу НОМЕР_1 нараховані проценти за договором банківського вкладу в сумі 34,46 доларів США, суму вкладу (депозиту) на зазначений рахунок на вимогу Банк перерахував 16 вересня 2014 року.

Керуючись постановою НБУ від 29 серпня 2014 року №540 відповідач виплатив позивачу 16 вересня 2014 року - 745,00 доларів США, 17 вересня 2014 року - 1 146,00 доларів США, 18 вересня 2014 року - 1 146,00 доларів США, 19 вересня 2014 року - 1 110,00 доларів США, 20 вересня 2014 року - 887,34 долари США, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 (а.с.19).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, посилаючись на положення п. 9 постанови правління НБУ від 29 серпня 2014 року №540, відмовив позивачу у видачі грошових коштів готівкою одноразовою операцією у відповідній валюті та сумі через касу відділення банку, повідомивши, що починаючи з 11 вересня 2014 року позивач може отримувати готівку через касу банку у межах до 15 000,00 грн. на добу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ (а.с. 23-25).

З листа відповідача від 24 вересня 2014 року за №040-10/4389 встановлено, що 22 вересня 2014 року у зв'язку з невиплатою вкладів та нарахованих відсотків за депозитними договорами в повному обсязі при настанні терміну їх повернення позивач звертався до відповідача з претензійною заявою, в якій вимагав нарахувати та сплатити йому відсотки за ставкою Договору за весь додатковий строк користування проти волі вкладника коштами неповернутих частин вкладів на підставі ст.ст. 1061, 1070, 1073 ЦК України, пеню за прострочення зобов'язання відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суму майнової відповідальності за прострочення зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суму відшкодування немайнової (моральної) шкоди у розмірі 1 000,00 грн. (а.с.20-22).

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови п.п.2.8., 2.11., 3.1.4., 3.4.1., 3.4.9., 6.6. укладених сторонами договорів, відмовившись зі спливом строку вкладу повернути вклад та нараховані проценти у валюті вкладу готівкою через касу банку, відмову Банк мотивував п.п.9 п.1 постанови Правління НБУ від 29 серпня 2014 року №540 та запропонував позивачу виплатити вклади частинами до 15 000 грн. на добу в еквіваленті, і всупереч положенням чинного законодавства відповідач з 11 вересня 2014 року виплачував депозитні кошти позивачу частинами з порушенням строків повернення вкладу, у зв'язку з чим виникло передбачене ст. 612 ЦК України прострочення боржника. На підставі ст. ст. 625, 1061, 1070, 1073 ЦК України, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист трав споживачів», з урахуванням постанови Верховного Суду України від 29 травня 2013 року № 6- 39цс13, позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 4,25 доларів США, 3% річних на суму вкладу у розмірі 2,08 доларів США, пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 765,72 долари США, у відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Відповідач позов не визнав, у запереченнях зазначав, що за умовами п.п.3.2.2. п.3.2. укладених сторонами договорів банківського вкладу вкладник зобов'язався дотримуватись правил Національного банку України про порядок відкриття, закриття і використання вкладних (депозитних) рахунків. Відповідно до ч. 9 п.1 постанови НБУ від 29 серпня 2014 року №540 банки були зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 000,00 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, тобто НБУ фактично встановив заборону банкам на видачу готівкової іноземної валюти з депозитних та поточних рахунків в обсязі понад еквівалент у 15 000 грн.. За п. 4 цієї постанови строк її дії з 02 вересня до 02 грудня 2014 року, отже, мораторій на видачу готівкової іноземної валюти з депозитних та поточних рахунків в обсязі понад еквівалент у 15 000 грн.. почав діяти до дати закінчення строку розміщення вкладу. Умовами укладених сторонами договорів не встановлений чіткий обов'язок відповідача виплатити вклад та проценти протягом одного дня та всією сумою, а відтак відповідач виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо повернення вкладів та відсотків, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування грошовими коштами відповідно до умов депозитних договорів в сумі 0,02 долари США та в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань по депозитним договорам в сумі 2,08 долари США, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності цих вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по депозитним договорам ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки, враховуючи положення ст. ст. 614, 617 ЦК України відповідачем порушено зобов'язання внаслідок дії непереборної сили - постанови правління НБУ від 29 серпня 2014 року №540, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що діючим законодавством України не встановлено, що постанови правління Національного банку України є обставинами непереборної сили, не віднесено цю обставину до непереборної сили і договорами сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, встановивши у рішенні невідповідність постанови НБУ №540 законам та іншим законодавчим актам України, вийшов за межі своєї компетенції, судова колегія вважає безпідставними, оскільки у рішенні суду відсутній окремий висновок щодо відповідності закону постанови №540, такі вимоги сторонами не заявлялись і не були предметом розгляду. Судом першої інстанції в порядку ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України дана оцінка запереченням відповідача проти позову, у яких відповідач посилався на постанову №540, відхилено ці доводи відповідача з тих підстав, що правовідносини сторін регулюються умовами договору та нормами закону і не можуть регулюватися нормативно-правовим актом органу державного управління, який не може встановлюватись нові права та обов'язки для громадян, зачіпати або порушувати їх права, свободи та інтереси.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу керуючого філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві - Омельчука СвятославаВолодимировича відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: