Постанова № 44718825, 04.06.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року справа № 823/559/15

16 год. 21 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача - Висоцької І.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Черкаської районної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської районної державної адміністрації, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Черкаської районної державної адміністрації, а саме: нездійснення належного додержання земельного законодавства та контролю над законністю прийняття розпоряджень, яке призвело до того, що позивач, вклавши свої кошти в забудову, маючи абсолютну впевненість в тому, що земельна ділянка отримана ним законно та маючи певні сподівання щодо упорядкування ділянок, через скасування судом розпорядження №199 від 01.08.2008р. отримав як прямі матеріальні збитки так і не порівняні з цим моральні збитки.

В подальшому позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Черкаської районної державної адміністрації, а саме: нездійснення належного додержання земельного законодавства та контролю над законністю прийняття розпорядження № 199 від 01.08.2008р. в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки у с. Хрещатик Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, що призвело до визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,2275 га, виданого ОСОБА_3, та завдання йому збитків неправомірною бездіяльністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.08.2008р. головою Черкаської районної державної адміністрації видано розпорядження №199 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків», на підставі якого 146 громадян, в тому числі і позивач, отримали державні акти на право власності на земельну ділянку у с. Хрещатик Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Як стверджує позивач, у лютому 2014 року прокуратура Черкаського району Черкаської області звернулась до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3, Черкаської райдержадміністрації, управління Держземагентства в Черкаському районі, третя особа - СКП «Райліс», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання державних актів на право власності недійсними. Наведений позов задоволено та, зокрема, визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,2275 га, виданий позивачу. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08.05.2014р. по справі №22ц/793/1121/14 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014р. №6-15259св14, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На думку позивача розпорядження голови Черкаської РДА №199 від 01.08.2008р. прийнято з порушенням вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 22, 57, 84, 116, 118, 122, 149 Земельного кодексу України, статей 10, 27, 32, 57 Лісового кодексу України, статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р., яке було чинним на той час, оскільки багаторічні насадження та ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок у межах населених пунктів та надання їх у власність громадянам районні державні адміністрації мають право лише за наявності висновку відповідної районної ради, а також у зв'язку з необґрунтованою зміною цільового призначення земельної ділянки, яка не може передаватися у приватну власність.

Позивач стверджує, що будучи законним власником земельної ділянки ним розроблено проекти забудови; проведена дорога; розроблено проекти енергозабезпечення; закуплено та встановлено енергопостачальні установки та станції, проведено електромережі; здійснена культивація земель та інші землевпорядні роботи; засаджено під огородництво та садівництво різноманітні культури; організовано ландшафтне оздоблення ділянок; побудовано дитячі споруди та майданчики та ін. Всі і роботи коштували позивачу величезних капіталовкладень. Проте, через бездіяльність відповідача порушено права позивача, а тому капіталовкладення переростають у збитки, які в подальшому мають бути відшкодовані винною стороною.

Позивач вважає, що наслідками незаконної бездіяльності відповідача є порушення правомірних сподівань позивача на непорушність його права на отриману в законний спосіб землю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що скасування розпорядження Черкаської РДА №199 від 01.08.2008р. не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання неправомірною бездіяльності, а тому просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2008р. головою Черкаської районної державної адміністрації видано розпорядження №199 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків». Вказаним розпорядженням припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 31,8096 га СКП «Райліс» в адміністративних межах Тубільцівської сільської ради; затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам відповідно до доданого додатку у кількості 146 осіб, загальною площею 31,8096 га для будівництва та обслуговування жилих будинків за рахунок земель СКП «Райліс» в адміністративних межах Тубільцівської сільської ради; передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків загальною площею 31,8096 га, в тому числі позивачу.

На підставі наведеного розпорядження позивачу видано державний акт серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2275 га, що розташована в с. Хрещатик Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.03.2014р. у справі №707/363/14-ц за позовом прокурора Черкаського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Черкаської райдержадміністрації, управління Держземагенства в Черкаському районі, третя особа спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс», про визнання незаконним та скасування розпорядження РДА, визнання державних актів на право власності недійсними, позов задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області №199 від 01.08.2008р. «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2275га, що розташована в с. Хрещатик Черкаського району Черкаської області кадастровий НОМЕР_2. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,2275га, виданий ОСОБА_3.

Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08.05.2014р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014р.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

В силу положень пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади.

Положеннями частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що місцева державна адміністрація зобов'язана неухильно дотримуватись законів під час виконання покладених на неї повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної власності та не допускати порушення прав громадян.

Однак, вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що розпорядження голови Черкаської РДА № 199 від 01.08.2008р. прийнято з порушенням вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 22, 57, 84, 116, 118, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 27, 32, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р., яке було чинним на той час, оскільки багаторічні насадження та ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок у межах населених пунктах та надання їх у власність громадянам районні державні адміністрації мають право лише за наявності висновку відповідної районної ради, а також у зв'язку з необґрунтованою зміною цільового призначення земельної ділянки, яка не може передаватись у приватну власність.

Як передбачено частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевказане, суд вважає доведеною незаконність розпорядження голови Черкаської РДА № 199 від 01.08.2008р. в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2275га, що розташована в с. Хрещатик Черкаського району Черкаської області.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідачем не вжито належних заходів для здійснення контролю за додержанням земельного законодавства та контролю над законністю прийняття згаданого розпорядження, чим порушено права позивача як добросовісного набувача земельної ділянки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок бездіяльності відповідача та порушення ним законодавства у сфері земельних відносин, визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,2275 га, та позбавлено позивача права власності на цю земельну ділянку.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачем вжито заходів щодо забудови та електрифікації вказаної земельної ділянки, що за обставин позбавлення позивача права власності на згадану земельну ділянку має наслідком завдання йому збитків вищевказаною бездіяльністю.

В силу положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши в судовому засіданні вчинення відповідачем дій щодо контролю над законністю прийнятого розпорядження, з метою запобігання порушенню прав позивача, суд приходить до висновку, що відповідач всупереч положенням наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вказаних дій не вчинив.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Черкаської районної державної адміністрації, а саме: нездійснення належного додержання земельного законодавства та контролю над законністю прийняття розпорядження № 199 від 01.08.2008р. в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки у с. Хрещатик Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, що призвело до визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_1 від 07.08.2008р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,2275 га, виданого ОСОБА_3, та завдання йому збитків неправомірною бездіяльністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 09.06.2015р.