Рішення № 44717112, 02.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4058/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1096/2015

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Мостищенської сільської ради, Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації договору дарування, визнання свідоцтва на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування його реєстрації та визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мостищенської сільської ради, Копанківської сільської ради, Калуської районної ради, Калуської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, про визнання недійсними та скасування рішень органів місцевого самоврядування і свідоцтв про право власності та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Мостищенської сільської ради, Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації договору дарування, визнання свідоцтва на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування його реєстрації та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У серпні 2008 року, він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і у березні 2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти та транспортний засіб. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння, яке належало його батькові і знаходиться в АДРЕСА_1 - нотаріусом відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Зазначав, що відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є відповідно сестрою та племінницею його батька.

Після смерті батька ОСОБА_3 звернулась до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке було видано 08.08.1995 року на ім'я ОСОБА_6

В ході розгляду справи рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов ОСОБА_3 було задоволено, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.09.2012 року рішення судів скасовано і при новому розгляді рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.12.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Посилаючись на те, що в процесі розгляду справи ОСОБА_3 06.04.2009 року встигла оформити свідоцтво про право власності на спірний будинок на своє ім'я та відчужити його шляхом укладення договору дарування від 10.12.2013 року зі своєю дочкою ОСОБА_4, який в подальшому судом було визнано недійсним, крім того, 10.12.2013 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_4 договір дарування земельної ділянки площею 0,1272 га, на якій розміщений відчужений будинок, просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 10.12.2013 року; зобов'язати Державну реєстраційну службу Калуського МУЮ виключити з державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,1272 на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 22.08.2013 року, площею 0,1272, видане на ім'я ОСОБА_3; зобов'язати Державну реєстраційну службу Калуського МУЮ виключити з державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,1272 на ім'я ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на спадкове майно за законом після смерті батька, а саме, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що знаходиться по АДРЕСА_1

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, Мостищенської сільської ради, Копанківської сільської ради, Калуської районної ради, Калуської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, про визнання недійсними та скасування рішень органів місцевого самоврядування і свідоцтв про право власності та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що спірне будинковолодіння збудоване її та покійного ОСОБА_6 батьками.

У вересні 1966 року за її батьком ОСОБА_7 було визнано право власності на домоволодіння в цілому. У 1986 році батько помер і вона з братом прийняли спадщину в рівних частках як спадкоємці першої черги.

Оскільки позивач прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6, то в його спадкову масу входить лише 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 а спадщина на іншу 1/2 частину домоволодіння була прийнята нею і по даний час належить їй.

Оскільки згідно вимог ст.ст.560,561 ЦК України оформлення права на спадщину здійснювалося видачею нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, то рішення органів місцевого самоврядування, які приймались відносно права власності на спірне будинковолодіння є незаконними та підлягають скасуванню, так само як і свідоцтво про право власності на домоволодіння видане органом місцевого самоврядування 08.08.1995 року на ім'я ОСОБА_6

З цих підстав ОСОБА_3 просила визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Копанківської сільської ради від 24.08.1990 року №37 в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №5 від 16.01.1991 року; свідоцтво про право власності на жилий будинок від 21.01.1991 року, видане Копанківською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 рішення Мостищенської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №79 від 18.07.1995 року; свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 08.08.1995 року, видане Мостищенською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району. А також визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, а саме: на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 квітня 2015 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво від 22.08.2013 року про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1272 га, видане на ім'я ОСОБА_3

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте на підставі свідоцтва від 22.08.2013 року про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1272 га, видане на ім'я ОСОБА_3

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1272 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 від 10.12.2013 року, який укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте на підставі договору дарування земельної ділянки площею 0,1272 га від 10.12.2013 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, а саме, на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Копанківської сільської ради від 24.08.1990 року №37 в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №5 від 16.01.1991 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на жилий будинок від 21.01.1991 року, видане Копанківською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано недійсним та скасовано рішення Мостищенської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №79 від 18.07.1995 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 08.08.1995 року, видане Мостищенською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, а саме: 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3, безпідставно не взяв до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.12.2012 року щодо добровільної відмови ОСОБА_3 від прав власності на спадкове майно, а тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 провадження слід було закрити, оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також визнаючи недійсними та скасовуючи рішення органів місцевого самоврядування двадцятирічної давнини, суд застосував до спірних правовідносин положення ЦК України в ред. 1963 року та не звернув увагу на строки позовної давності, які слід було застосувати в даному випадку.

Суд першої інстанції не аргументував застосування до спірних відносин ст.393 ЦК України в ред. 2003 року, що є порушенням п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки на момент набрання чинності ЦК України існували відносини власності ОСОБА_6 на спірний будинок. ОСОБА_3 не була і не є власником, відтак вона не має права заявляти позов в порядку ст.393 ЦК України про незаконність і скасування правових актів органів місцевого самоврядування.

Вказує, що судом невірно застосовано Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (від 31.01.1966 року), при цьому суд керувався виключно пунктами 31,32 даної Інструкції, опустивши додаток №1 до Інструкції, в якому вказано, що іншим правовстановлюючим документом, за яким реєструвалися будинки згідно п.16 було Свідоцтво про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Посилаючись на те, що жодних порушень органи місцевого самоврядування не вчиняли, а діяли в межах чинного на той час законодавства, просить оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала з наведених вище мотивів.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_4, представник Мостищенської сільської ради, представник Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції, представники Копанківської сільської ради, Калуської районної ради та Калуської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визнаючи за ними право власності за кожним на 1/2 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (син та дочка спадкодавця), як спадкоємці першої черги прийняли спадщину, вступивши в управління спадковим майном, і враховуючи, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем його майна є син ОСОБА_2, він та ОСОБА_3 набули права спільної часткової власності в рівних частках (по 1/2) на спірне будинковолодіння.

При цьому суд першої інстанції керувався положення ст.ст.560,561 ЦК України (в ред. 1963 року), згідно яких оформлення спадщини здійснюється видачею державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, а оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 фактично набули право спільної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, рішення органів місцевого самоврядування про визнання права власності в цілому на будинковолодіння за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та видача на їх підставі свідоцтв про право власності є незаконними та підлягають скасуванню.

Проте, такий висновок суду першої інстанції зроблено в порушення норм матеріального права.

Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу права власності на спадкове майно, а саме - домоволодіння по АДРЕСА_1

Згідно довідки-характеристики, виданої Івано-Франківським ОБТІ №327 від 27.09.1994 року житловий будинок по АДРЕСА_1 - 1950 року побудови (а.с.139. т-1, зворот).

Відповідно до довідки виконкому Мостищенської сільської ради №480 від 04.12.2014 року, згідно по господарської книги в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 в період 1986-1990 років були зареєстровані: ОСОБА_7 (голова господарства, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року); ОСОБА_9 (дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_2); ОСОБА_6 (син); ОСОБА_3 (дочка, 10.10.1987 року вибула в м.Калуш); ОСОБА_10 (онук, 10.10.1987 року вибув у м. Калуш); ОСОБА_11 (онука, 10.10.1987 року вибула в м.Калуш), (а.с.229, т-1).

Як вбачається із свідоцтва про право власності на домоволодіння від 10.09.1966 року ОСОБА_7 належало домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.219,т-1).

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР (чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті батьків - ОСОБА_7 та ОСОБА_9.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Судом встановлено, що голова господарства ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, його дружина ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 на час їх смерті проживали в спірному житловому будинку, а тому фактично прийняли спадщину.

24.08.1990 року рішенням виконкому Копанківської сільської ради №37 «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки в с.Копанки, Мостище» одобрено матеріали, зібрані на житлові будинки, які належать громадянам та подано списки на затвердження Калуському райвиконкому (а.с.221, т-1).

Рішенням Калуської районної ради №5 від 16.01.1991 року за ОСОБА_3 було оформлено право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення виконавчим комітетом видано свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок (а.с.222, т-1).

На підставі даного рішення, виконавчим комітетом Копанківської сільської ради на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 від 21.01.1991 року (а.с.223, т-1).

Встановлено, що 05.07.1995 року ОСОБА_3 звернулася з письмовою заявою до Голови районної ради (оригінал заяви було надано архівним відділом Калуської державної адміністрації) та просила внести зміни до рішення райвиконкому від 16.01.1991 року №5 та власником будинку по АДРЕСА_1 визнати її брата - ОСОБА_6, який після смерті батьків постійно проживав у цьому будинку.

Рішенням Мостищенської сільської ради від 22.06.1995 року було внесено зміни до рішення №37 від 24.08.1990 року та постановлено звернутися до Калуської районної ради народних депутатів, щоб внести зміни до рішення райвиконкому від 16.01.1991 року №5 про оформлення права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на ОСОБА_6 (а.с.11, т-1).

Рішенням №79 виконкому Калуської районної ради від 18.07.1995 року вказані зміни внесено (а.с.10, т-1).

На підставі цього рішення виконавчим комітетом Мостищенської сільської ради 08.08.1995 року на ім'я ОСОБА_6 видано нове свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, (а.с.12, т-1).

За життя брата, ОСОБА_3 не оспорювала прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про оформлення за братом права власності на спірне будинковолодіння.

Згідно свідоцтва про смерть спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.36, т-1).

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: грошові вклади у ВАТ «Державний Ощадний банк України», транспортний засіб марки ВАЗ-2130 та житловий будинок в АДРЕСА_1

19.08.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Калуської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.17, т-1).

26.03.2009 року ОСОБА_2, як спадкоємцеві першої черги за законом в порядку ст.1261 ЦК України, видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на грошові вклади у ВАТ «Державний Ощадний банк України», а також транспортний засіб марки ВАЗ-2130 (а.с.14-15, т-1).

Проте, листом державного нотаріуса Калуської районної державної нотаріальної контори №12/02-31 від 26.01.2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок в АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів (а.с.16, т-1).

Матеріалами справи також встановлено, що питання права власності на спірне спадкове майно (житловий будинок), було неодноразовим предметом розгляду судами.

Так, рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.11.2008 року було визнано незаконними: свідоцтво про право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 від 08.08.1995, видане на ім'я ОСОБА_6, а також рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких дане свідоцтво видане: рішення 5 сесії Мостищенської сільської ради Калуського району від 22.06.1995 року про внесення зміни до рішення №37 від 24.08.1990 року №37; рішення виконкому Калуської районної ради №79 від 18.07.1995 року в частині визначення власником спірного майна спадкодавця ОСОБА_6. (а.с.10,11,12,22-23, т-1). Дане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.02.2012 року (а.с.24-25, т-1).

Однак ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду від 19.09.2012 року вищевказані рішення та ухвала скасовані, а справу направлено на новий розгляд (а.с.26-27).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.12.2012 року (яке набрало законної сили 04.02.2013 року) в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання незаконними вищевказаних рішень органів місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 від 08.08.1995, видане на ім'я ОСОБА_6 було відмовлено (а.с.28-29, т-1).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 08.05.2014 року було встановлено, що 06.04.2009 року на підставі рішення Калуського міськрайонного суду від 20.11.2008 року (до його скасування ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду від 19.09.2012 року), Мостищенська сільська рада видала дублікат свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок на відповідачку ОСОБА_3

У зв'язку із скасуванням рішення суду від 20.11.2008 року, свідоцтво про право власності на житловий будинок від 06.04.2009 року, видане на ім'я ОСОБА_3 було визнано недійсним рішенням Калуського міськрайонного суду від 08.05.2014 року, яке набрало законної сили 19.05.2014 року (а.с.34-35, том-1).

Також встановлено, що до моменту визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок від 06.04.2009 року (до 19.05.2014 року), ОСОБА_3 10.12.2013 року уклала зі своєю дочкою ОСОБА_4 договір дарування житлового будинку №1573, що знаходиться в АДРЕСА_1, вказавши документом, що підтверджує право власності на домоволодіння - дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданий Мостищенською міською радою 06.04.2009 року згідно рішення виконавчого комітету Калуської районної ради від 16.01.1991 року №5, який зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності №22381702 від 06.04.2009 року.

Згідно даного договору об'єкт відчуження знаходиться на приватизованій земельній ділянці площею 0,1272 га, цільове призначення - для будівництва на обслуговування будинку, яка відчужується обдаровуваній одночасно з посвідченням цього договору (а.с.20,57 т-1).

В подальшому рішенням Калуського міськрайонного суду від 25.07.2014 року цей договір дарування будинковолодіння від 10.12.2013 року №1573 було визнано недійсним. Крім того, даним рішенням зобов'язано Державну реєстраційну службу Калуського міськрайонного управління юстиції виключити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності ОСОБА_4 на спірне домоволодіння (а.с.32-33, т-1).

Також 10.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений оспорюваний ОСОБА_2 договір дарування №1574 земельної ділянки, площею 0,1272, розташованої по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно п.1.2 даного договору право власності на земельну ділянку належало дарувальнику на підставі оспорюваного свідоцтва про право власності від 22.08.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2013 (а.с.67,68,70, т-1).

10.12.2013 року на ім'я ОСОБА_4 було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку (а.с.69, т-1).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» (в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень та свідоцтв) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що ОСОБА_3 у добровільному порядку відмовилася від права власності на будинковолодіння на користь свого брата ОСОБА_6, зокрема, її воля від відмови від власності знайшла своє вираження в поданій нею письмовій заяві і до моменту смерті брата вона не оспорювала рішень та свідоцтв, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/2 частини спірного будинковолодіння після смерті ОСОБА_7, а тому за нею слід визнати право власності на дану частину будинковолодіння в порядку спадкування та визнати недійсними оспорювані рішення органів місцевого самоврядування та видані свідоцтва про право власності на будинок є невірним.

А тому рішення суду першої інстанції в частині частково задоволення позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3

Встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 08.08.1995 року (видане на підставі рішенням виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №79 від 18.07.1995 року), житловий будинок по АДРЕСА_1 належав батьку позивача ОСОБА_2 - спадкодавцю ОСОБА_6 в цілому (а.с.12, т-1).

За даними Івано-Франківського ОБТІ №31 від 07.03.2007 року, за гр. ОСОБА_6 зареєстроване право власності на вищевказане домоволодіння в цілому (а.с.13, т-1).

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.ст.1268,1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як встановлено матеріалами справи, син спадкодавця ОСОБА_2 19.08.2008 року звернувся до Калуської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.17, т-1) та 26.03.2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на грошові вклади у ВАТ «Державний Ощадний банк України», а також транспортний засіб марки ВАЗ-2130 (а.с.14-15, т-1).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів (а.с.16, т-1).

Згідно листа Івано-Франківського ОБТІ від 12.07.2013 №51/15-10 договір від 18.07.2013 року про проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 неможливо виконати, у зв'язку з відсутністю доступу до об'єкта нерухомого майна, який підлягає інвентаризації (а.с.19, т-1).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, враховуючи те, що на момент відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) спірне будинковолодіння в цілому належало покійному на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 08.08.1995 року, а спадкоємець ОСОБА_2 в установленому порядку прийняв спадщину, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, колегія суддів приходить до висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно - будинковолодіння по АДРЕСА_1 в цілому.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним судові витрати в сумі 1 608 грн. 40 коп., які складаються з оплаченого судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., оплаченого судового збору за дві заяви про забезпечення доказів в загальній сумі 243 грн. 60 коп., за надання правової допомоги в сумі 500 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 621 грн. 20 коп.

Що стосується стягнення 1 000 грн. сплаченого судового збору, то в цій частині такий судовий збір відшкодуванню не підлягає, оскільки за позивачем визнано право власності на все будинковолодіння в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 квітня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 Калуського району та в частині часткового задоволення позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мостищенської сільської ради, Копанківської сільської ради , Калуської районної ради, Калуської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Копанківської сільської ради від 24.08.1990 року №37 в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №5 від 16.01.1991 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок від 21.01.1991 року, видане Копанківською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району, визнання недійсним та скасування рішення Мостищенської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів №79 від 18.07.1995 року в частині оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 08.08.1995 року, видане Мостищенською сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 Калуського району та визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, а саме: 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 Калуського району - відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що знаходиться по АДРЕСА_1, Калуського району в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 608 грн. 40 коп. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

О.В. Пнівчук