Ухвала суду № 44708551, 02.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/102/14

У Х В А Л А

02 червня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Потоцької Н.В.

суддів Глуханчука О.В.

Катаєвої Е.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів Семенова Є.В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відвід колегії суддів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, Управління служби безпеки України в Одеській області, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №1150 о/с від 30.09.2013 року, №1174 о/с від 02.10.2013 року, №1228-ос від 17.10.2013 року, №323-ос від 22.10.2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

02.06.2015 року в судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представник позивача оголосив заяву про відвід колегії суддів, яка обґрунтована наступним.

20 січня 2014 року колегією суддів у складі - головуючою судді Потоцької Н.В., судді Глуханчука О.В., судді Катаєвої Е.В. винесена ухвала у справі № 815/102/14 про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Оскільки ухвала суду від 20.01.2014 р. була ухвалена незаконно, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, суд упереджено, не об'єктивно та не професійно підійшов до розгляду справи, її було оскаржено до суду апеляційної інстанції, а в подальшому і до суду касаційної інстанції.

04.03.2015 р. Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу, якою касаційну скаргу задовольнив, ухвалу від 20.01.2014 р. скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду, що викликає сумнів у неупередженості суддів на підставі підпункту 4 пункту 1 ст. 27 КАС України при подальшому розгляді ними позову.

Представник відповідачів заперечував проти відводу колегії суддів, зокрема, зазначивши, що скасування рішення (ухвали від 20.01.2014 р.) не є підставою, яка вказує на упередженість колегії суддів при розгляді справи по суті, оскільки скасована ухвала стосувалась строку звернення до суду. Крім того, скасування рішення не свідчить про неупередженність суду і не є підставою для відводу (самовідводу).

Дослідивши вимоги заяви про відвід, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Приписами таттей 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно «Рекомендацій CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки», яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 р., визначено, що:

- незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права;

- судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів;

- судді повинні мати достатні повноваження та змогу їх здійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції та гідності суду.

Відповідно частин 1 - 3 статті 30 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Статтями 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді. Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

Відповідно до ст. 30 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований з обґрунтуванням підстав для відводу.

Враховуючи, що представником позивача в якості мотиву відводу колегії суддів визначено наявність обґрунтованих сумнівів в об'єктивності та неупередженості складу суду, у задоволенні заяви слід відмовити.

Щодо сумнівів позивача у об'єктивності та неупередженості слід зазначити, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Стаття 27 КАС передбачає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і відводиться, на ряду з іншим і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Як відомо, об'єктивно виникають проблеми у застосуванні даної норми, а офіційна судова практика є незначною.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б вказували на відсутність правосуддя в Україні при розгляді цієї адміністративної справи.

Наведені представником позивача в заяві обставини ні яким чином не вказують на упередженість колегії суддів у даній справі. Більш того, здійснення, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи, не може бути підставою для відводу цього судді з передбачених статтями 27, 28 КАС України мотивів, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 128, 160, 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про відвід колегії суддів залишити без задоволення.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Глуханчук О.В.

Суддя Катаєва Е.В.