Постанова № 44707810, 29.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року 810/1777/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - Товариство) з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ), в якому просить визнати незаконними дії відповідача при винесенні податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0005841720 про застосування штрафних санкцій та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.04.2015 №0005841720.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Правління Національного Банку України від 16.01.2014 №14 Товариство віднесено до категорії неплатоспроможних.

16.01.2014 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у Товаристві. 16.04.2014 в Товаристві розпочато процедуру ліквідації банку.

Звернув увагу на те, що оскільки було розпочато процедуру ліквідації банку та запроваджено тимчасову адміністрацію, то у Товариства, згідно з ч.3 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Позивач також зазначив, що згідно п.4 ч.2 вищевказаної статті, з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

В зв'язку з цим вважає, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення у ДПІ не було жодних правових підстав для застосування до Товариства будь-яких санкцій, в тому числі збільшувати суму грошового зобов'язання (накладення штрафу) за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що Товариству було правомірно нараховано штрафні санкції, оскільки ним несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та прийнято відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Звернув увагу на те, що позивач посилається на п.4 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Вважає, що в даному випадку, ДПІ застосовано штрафні санкції за несвоєчасну подачу податкової звітності - зобов'язання, яке регулюється нормами Податкового кодексу України, адже, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносяться до незастосування штрафних санкцій по заборгованості банку, що є різними зобов'язаннями. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що 27.11.2013 Товариство було зареєстроване як юридична особа з ідентифікаційним кодом 26475516, та те, що Товариство перебуває в стані припинення (том 1, а.с. 19-22).

16.01.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного Банку України від 16.01.2014 №14 "про віднесення ПАТ "КБ "Даніель" до категорії неплатоспроможних, прийнято рішення №1 про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації з 17.01.2014. Тимчасова адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 17.01.2014 по 16.04.2014 (том 1, а.с. 11).

15.04.2014 Правлінням Національного банку України постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Товариство (том 1, а.с. 10).

На підставі вищевказаної постанови Правління Національного банку України, Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.04.2014 прийняла рішення №29 про початок процедури ліквідації Товариства та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію (том 1, а.с. 12).

Повідомлення про відкликання ліцензії та ліквідацію Товариства із призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_2, офіційно оприлюднене 19.04.2014 в газеті "Голос України" №78 (5828) (том 1, а.с. 14).

Згідно із рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.03.2015 №57, було продовжено строк ліквідації Товариства на один рік до 14.04.2016 включно (том 1, а.с. 13).

23.03.2015 ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме за 2015 рік, у результаті якої складено акт №5/174/26475516 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 8). Перевіркою встановлено, що в порушення норм п.49.18.2 ст.49 та п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України Товариством несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 03.03.2015 №1500003810 за 2015 рік, в той час як граничний строк подання такої декларації становив 24.02.2015 (том 1, а.с. 8).

02.04.2015 Товариством було подано заперечення на акт перевірки (том 1, а.с. 15).

08.04.2015 ДПІ, на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0005841720, згідно з яким, Товариству збільшено суму грошового зобов'язання, а саме, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн. (том 1, а.с. 7).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Тобто, спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку є Закон №4452-VI.

Відповідно до частини восьмої Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону №4452-VI, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закон №4452-VI.

Положеннями частини першої статті 34 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" (ч.2 ст.34 Закону №4452-VI).

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч.3 ст.34 Закону №4452-VI).

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч.4 ст.34 Закону №4452-VI).

Як встановлено судом, постановою правління Національного Банку України від 16.01.2014 №14 Товариство віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.01.2014 прийнято рішення №1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у Товаристві. Згідно постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 №217 банківську ліцензію Товариства відкликано та постановлено ліквідувати Товариство.

Повідомлення про відкликання ліцензії та ліквідацію Товариства із призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб офіційно оприлюднене 19.04.2014 в газеті "Голос України" №78 (5828).

12.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №57, яким продовжено строк ліквідації ПАТ "КБ "Даніель" на один рік - до 14.04.2016 включно.

Згідно із частиною п'ятою статті 36 Закону №4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Положеннями частини другої статті 46 Закону №4452-VI визначено, зокрема, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (п.3); припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п.4); втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається (п.7).

Згідно із частиною третьою цієї ж статті, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (абз.2 ч.3 ст. 46 Закону №4452-VI).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ 08.04.2015, тобто, в період здійснення ліквідації Товариства та тимчасової адміністрації в ньому, що суперечить приписам пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, частини п'ятої статті 36, частини другої, частини третьої статті 46 Закону №4452-VI.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на час прийняття - 08.04.2015, податкового повідомлення-рішення №0005841720 ДПІ не мала правових підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки щодо Товариства вже була розпочата процедура ліквідації та тимчасової адміністрації.

Таким чином, дії ДПІ щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0005841720 є протиправними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Крім цього, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, адже спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку є Закон №4452-VI, оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0005841720.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0005841720.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.