Постанова № 44704181, 04.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 червня 2015 р. №820/3309/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.,

представників : позивача - Зенкіна С.В., відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО", з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення №0014641501 від 01.12.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" (код ЄДРПОУ 33119392) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що декларувалось за липень 2014 року, про що складено акт №4137/20-33-15-01-09/33119392 від 14.11.2014 року.

На підставі висновків акту перевірки Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесене податкове повідомлення-рішення: №0014641501 від 01.12.2014 року по зменшенню розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27200 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням № 874/10/20-40-10-04-17 від 02.02.2015р. про результати розгляду скарги Головне управління Міндоходів у Харківській області скасувало податкове повідомлення-рішення: №0014641501 від 01.12.2014 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25561,00 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що нове податкове повідомлення - рішення на зменшену суму від'ємного значення ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" не отримувалось. З огляду на приписи ст. 60 ПК України оскаржуване податкове повідомлення - рішення не є відкликаним.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №4137/20-33-15-01-09/33119392 від 14.11.2014 року висновки відповідача про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" завищено податкового кредиту по податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року на суму 1639,00 грн., серпень 2014 року на суму 25561,00 грн., що призвело, відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України до завищення залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1639,00 грн. по декларації за серпень 2014 року.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тео-М" (як постачальником) було укладено договір поставки товарів №09/03-13 від 15.03.2013 року. Згідно п 1.1. 1.1. договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити, продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору - товар. Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару вказується сторонами у рахунку-фактурі, специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п 1.2. договору) Поставка товару здійснюється партіями відповідно до письмової заявки покупця, в якій вказується найменування, асортимент, кількість товару, і відображаються постачальником в рахунку і товарною накладною, які є невід'ємною частиною цього договору. Заявка на поставку товару направляється покупцем постачальнику за допомогою засобів факсимільного зв'язку та / або електронної пошти. (п 1.3. договору). Виставлений ??рахунок - фактура до оплати є підтвердженням з боку постачальника прийняття заявки покупця до виконання (п 1.4. договору). Поставка товару за цим договором здійснюється згідно з заявкою покупця через 3 (трьох) робочих днів, з моменту 100% передоплати (п 2.1. договору). Умови поставки - доставка товару здійснюється за рахунок постачальника. (п 2.2. договору). Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі (п 2.3. договору) товару покупцеві на складі покупця. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру; товарну накладну; податкову накладну; документи, що підтверджують якість товару. У разі якщо поставка здійснюється за рахунок покупця, постачальник передає покупцю товарно-транспортні накладні (п 2.4. договору). Ціна за одиницю товару вказується в специфікації, в рахунку-фактурі яка є невід'ємною частиною цього договору (п 4.1. договору). Сума Договору ґрунтується на загальній сумі всіх Товарів, поставлених за весь період дії договору, але не може перевищувати 200 000,00 грн. (п 4.2. договору)Покупець оплачує поставлений Товар на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у порядку 100% передоплати (п 4.3. договору). Передача товару здійснюється на складі покупця (п 5.1. договору)

Зазначена господарська операція Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №09/03-13 від 15.03.2013 року; накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування коштів.

З наданої до суду податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року вбачається, що до складу податкового кредиту були включені податкові накладні отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тео-М".

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових та податкових накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних суд зазначає, що згідно умов договору поставки товарів №09/03-13 від 15.03.2013 року доставка товару здійснюється за рахунок постачальника (п 2.2. договору). У разі якщо поставка здійснюється за рахунок покупця, постачальник передає покупцю товарно-транспортні накладні (п 2.4. договору).

Судом встановлено, що доставка товару здійснювалась за рахунок постачальника, а не за рахунок покупця. Отже товарно - транспортні накладні не виписувались.

Крім того, факт перевезення товару транспортом продавця підтверджується актом перевірки від 30.10.2014 року №4435/20-30-22-03/34956115 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕО-М", податковий номер 34956115, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Надра Газ", податковий номер 38488471, за липень 2014 року. Згідно якого перевезення товару здійснював ФО-П ОСОБА_2 на автомобілі ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, водій - ОСОБА_2, пункт навантаження - м. Київ, вул. Васильківсьй буд. 38, вантажовідправник - ТОВ "ТЕО-М", пункт розвантаження - м. Харків, вул.. Селянська, буд. 110, вантажоодержувач - ТОВ "НВО"Ю БІ СІ-Промо" філія "Лайт" ТОВ "НВО "Ю БІ СІ-Промо". До перевірки надано договори найму автомобіля від 09.01.2014 року №01/01, від 23.01.2013 року №01/01, згідно яких ТОВ "ТЕО-М" орендувало у ФО-П ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі. ТОВ "ТЕО-М" було отримано від ТОВ "НВО"Ю БІ СІ-Промо" філія "Лайт" ТОВ "НВО "Ю БІ СІ-Промо" грошові кошти у сумі 66134,88 грн. згідно платіжного доручення: від 18.07.2014 року №3103 на загальну суму 66134,88 грн., в т. ч. ПДВ 20% 11022,48 грн. Згідно наданих пояснень, станом на 06.10.2014 року заборгованість між ТОВ "ТЕО-М" та ТОВ "НВО"Ю БІ СІ-Промо" філія "Лайт" ТОВ "НВО"Ю БІ СІ-Промо" по бухгалтерському рахунку 361 відсутня (а.с. 99).

В подальшому товар було використано для виробничих цілей, а саме товар: листи алюмінієвого сплаву розміром 1,5x1250x2500 на загальну суму без ПДВ 55112,40 грн. та листи алюмінієвого сплаву розміром 1,5x1250x3000 на загальну суму без ПДВ 6625,40 грн. (акти здачі-приймання матеріалів в переробку № ФЛ-0001101 від 30.07.2014 р. та № ФЛ-0001154 від 28.08.2014р.), передано підряднику - ФОП ОСОБА_3 як давальні матеріали позивача для виконання робіт по договору підряду № 103-Л від 19.04.2013 р., з виготовлення панелей екранів для позивача. Згідно актів прийому-передачі виконаних робіт № 01/08/2014 від 01.08.2014р. та № 05/08/2014-02 від 05.08.2014р. виготовлені панелі екранів в асортименті були передані позивачу.

Судом встановлено, що придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тео-М", здійснювалось саме в межах господарської діяльності позивача. З акту перевірки вбачається, що видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" є виробництво та оптова торгівля виробами з текстилю (парасолями, павільйонами, шатрами для підприємств, які займаються торгівлею напоями).

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових та податкових накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в письмових поясненнях не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором; видатковими накладними; податковими накладними; рахунками-фактурами.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець, виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом ( п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України )

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки висновок податкового органу про завищення податкового кредиту у липні, серпні 2014 року не знайшов свого підтвердження, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що вказане порушення призвело до завищення залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1639,00 грн. по декларації за серпень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0014641501 від 01.12.2014 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0014641501 від 01.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі ПРОМО" ( вул. Селянська, буд. 110, м. Харків, 61157, код ЄДРПОУ 33119392) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 червня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.