Постанова № 44704179, 02.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2015 р. №820/20183/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - не прибув, відповідача - Стороженко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про скасування наказу та поновлення на роботі ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд скасувати наказ від 22.12.2014 року Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про звільнення ОСОБА_2 з посади Заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування; зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції; виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, встановивши , що зазначена посада була перейменована на посаду начальника відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння, у зв'язку з реорганізацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був членом первинної профспілкової організації працівників Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, а згідно чинного законодавства звільнення члена виборного профспілкового органу підприємства допускається за наявності попередньої згоди цього органу, але відповідач не звернувся до профспілки згідно вимог закону, тому наказ від 22.12.2014 року Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про звільнення ОСОБА_2 з посади вважає незаконним. Крім того зазначив, що підприємство на якому працював ОСОБА_2 реорганізовано, його посаду не скорочено, отже його звільнення є незаконним, що підтверджується наказом від 28.07.2014.

Відповідач, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував та стверджував, що оскаржуваний наказ винесене у відповідності до норм діючого законодавства, оскільки 20.10.2014 року заступник начальника Інспекції попередив позивача про майбутнє вивільнення у зв'язку з реорганізацією. Відповідно до вищезазначеного попередження про вивільнення від 20.10.2014 року позивачу було запропоновано працевлаштування на вакантній посаді головного спеціаліста відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння Інспекції але позивач не погодився на переведення на запропоновану посаду, про що свідчить відповідний підпис позивача від 20.10.2014 року, в зв'язку з чим 22.12.2014 року позивача було звільнено з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 05.04.2014 року «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів влади, інших державних органів», наказу Державної інспекції сільського господарства України № 155 від 07.05.2014 року «Про затвердження та введення в дію граничної чисельності Державної інспекції сільського господарства України», наказу Державної інспекції сільського господарства в Харківській області № 1061 від 28.07.2014 року «Про введення в дію структури та штатної чисельності Державної інспекції сільського господарства в Харківській області», реорганізовано шляхом об'єднання Управління контролю якості Сільськогосподарської продукції та Управління контролю якості насіння та садивного матеріалу та створено на їх основі Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння з чисельністю 170 шт.од.( п. 2.1.), у зв'язку з чим, зокрема, згідно п.2.1.11 скорочено посаду заступника начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України 20.10.2014 року заступник начальника Інспекції Манукян К.А. попередив позивача про майбутнє вивільнення у зв'язку з реорганізацією позивача та запропоновано працевлаштування на вакантній посаді головного спеціаліста відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння Інспекції (а.с. 38)

Проте, позивач не погодився з переведенням на запропоновану посаду, згідно особистого підпису на попередженні про вивільнення.

Наказом від 22.12.2014 року Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, звільнено позивача з посади заступника начальника Управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області в зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Підстава звільнення: ознайомлення ОСОБА_2 з попередженням про майбутнє вивільнення від 20.10.2014 року.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що копію наказу не отримав до теперішнього часу, про звільнення дізнався 22.12.2014 року об 18:30 год.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 передбачає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Стаття 49-2 КЗпП України покладає обов'язок на роботодавця попереджати працівників персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що 20.10.2014 року позивача було попереджено про вивільнення у зв'язку з реорганізацією та 22.12.2014 року звільнено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу запропоновано працевлаштування на вакантній посаді головного спеціаліста відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння Інспекції . Позивач не погодився з переведенням на запропоновану посаду, оскільки вважає, що займана ним посада начальника відділу була збережена, а мало місце виключно перейменування очолюваного ним відділу. Отже, вважає, що йому повинні були запропонувати посаду заступника начальника Управління - начальника відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння, оскільки ця посада має аналогічний характер і є рівнозначною займаної раніше ним посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування.

Судом встановлено, що згідно п. 2.1.1 Наказу «Про введення в дію структури та штатної чисельності Державної інспекції сільського господарства в Харківській області» від 28.07.2014 року № 1065 очолюваний ОСОБА_2 відділ контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції перейменовано у Відділ декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння.

Згідно штатного розпису Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на 2014 рік в Управлінні контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння був наявний відділ декларування сільськогосподарської продукції з двома посадами: заступника начальника Управління - начальника відділу та головного спеціалісту.

Таким чином, займана ОСОБА_2 посада начальника відділу була збережена , а мало місце виключно перейменування очолюваного ним відділу. Отже саме на посаду Заступника начальника Управління - начальника відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння повинен бути переведеним та призначеним ОСОБА_2, як на рівнозначну посаду у реорганізованому підприємстві. Проте позивачу було запропоновано іншу нижчу посаду.

Відповідачем відповідно до положень ст. 71 КАС України не подано доказів пропонування позивачу інших вакантних посад, наявність яких підтверджується інформацію про попит на робочу силу (вакансії) станом на 26.11.2014 року. (а.с. 68-69)

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем процедури звільнення, так як не отримано згоди профспілкового комітету, суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки первинної профспілкової організації працівників Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 16.02.2015 року ОСОБА_2 прийнятий до Профспілки працівників Державної інспекції сільського господарства в Харківській області 09.01.2013 року, відповідно до власної заяви.

Згідно ч.1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Крім того, частиною третьою статті 252 КЗпП України зазначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що на час звільнення позивача, дане питання не вирішувалось.

Разом з тим, пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 передбачено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Отже, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року було зупинено провадження у справі №820/20183/14 до дати надходження згоди або відмови в дачі згоди первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_2.

02.04.2015 року до суду надійшов витяг з протоколу №1 від 02.04.2015 року засідання Первинної профспілкової організації Держсільгоспінспекції Харківській області, щодо не погодження звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківський області (а.с. 121)

Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що оскаржуваний наказ від 22.12.2014 року Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про звільнення ОСОБА_2 з посади Заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування прийнятий з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, а відтак підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Розглядаючи питання про поновлення позивача, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у абзаці другому п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, згідно якої працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок) цей порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом взято до уваги середньоденну заробітну плату зазначену в довідці відповідача, яка становить 65,87 грн. (а.с. 126)

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 10670,94 грн. (65,87 х 162 дні).

Щодо позовної вимоги про встановлення, що зазначена посада була перейменована на посаду начальника відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння, у зв'язку з реорганізацією, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, серед іншого, постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому суд зазначає, що порушене право позивача на поновлення на посаді підлягає захисту шляхом скасування на казу про звільнення та поновлення його на посаді, що відповідає способам захисту порушеного права, визначеним ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене право позивача не може бути захищено шляхом встановлення, що зазначена посада була перейменована на посаду начальника відділу декларування сільськогосподарської продукції Управління контролю якості сільськогосподарської продукції та насіння, у зв'язку з реорганізацією, оскільки не відповідає способу захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Тому з урахуванням викладеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.256 КАС України судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про скасування наказу та поновлення на роботі - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 22.12.2014 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Поновити ОСОБА_2 на посаді Заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (м.Харків вул. Кооперативна 22, код 38000054) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61000, код НОМЕР_1) 10670.94 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят гривень 94 копійки) за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Заступника начальника управління - начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та стягнення виплати місячного середнього заробітку в розмірі 2041,97 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 червня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.