Постанова № 44702799, 29.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року справа№ 810/37/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомпублічного акціонерного товариства «Київобленерго» дореєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської областіпровизнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач- ПАТ «Київобленерго» з позовом до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що позивачем до реєстраційної служби були подані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, проте у проведенні державної реєстрації було безпідставно відмовлено, тому вважає, що оскаржуване рішення прийняте з явним порушенням норм права і підлягає скасуванню, просив також зобов'язати відповідача винести рішення про реєстрацію за позивачем права власності певне майно з внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав. В призначений для розгляду справи час у судове засідання з'явився представник позивача, представники відповідачів не прибули з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, із наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

ПАТ «Київобленерго» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 23243188. Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» Міністерство енергетики і електрифікації України зобов'язано створити державні акціонерні енергопостачальні компанії, зокрема, Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Київобленерго».

ПАТ «Київобленерго» є новим найменуванням ПАТ «АЕС Київобленерго», яке є правонаступником ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго». У свою чергу, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» є правонаступником ВАТ «А.Е.С. Київобленерго». ВАТ «А.Е.С. Київобленерго» засноване відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 та наказу Міністерства енергетики і електрифікації України від 02.08.1995 № 141 шляхом перетворення Державного підприємства «Київобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Київобленерго» у формі відкритого акціонерного товариства, яка за рішенням загальних зборів акціонерів від 16.11.2001 змінила назву на ВАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Матеріалами справи встановлено, що 15.05.2014р. позивачем було подано до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та необхідний пакет документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно- господарську будівлю ЗТП 340, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Подача позивачем заяви з доданим до неї пакетом документів підтверджується карткою прийому заяви №13053062. Вказана картка прийому заяви містить інформацію, що заява позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесена у базу даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.05.2014 о 11:22:09 за реєстраційним номером 6609925.

За наслідком розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.09.2014 № 15789766.

Як на підставу відмови у проведенні реєстраційних дій відповідач зазначає, невідповідність поданих документів вимогам або неможливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, з посиланням на ст. 24 Закону № 1952-IV та на Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд звертає увагу, що предметом розгляду адміністративних справ, є, зокрема визначення законності рішень (дій або бездіяльності) суб'єктів владних повноважень. Виходячи із завдань адміністративного судочинства України суди перевіряють прийняті рішення (дії, бездіяльність) щодо дотримання суб'єктом владних повноважень наданих повноважень та способу їх прийняття, відповідності рішення Конституції та законам України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); а також встановлюють фактори неупередженості; добросовісності; розсудливості при їх прийнятті, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації тощо.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, що спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно зі ст. 19 Закону № 1952-IV, підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна встановлені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Пунктом 37 Порядку № 868 передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Позивачем, 15.05.2014 р., було подано відповідачу рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 по справі № 39/91 за позовом ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» до Міністерства палива та енергетики України про визнання права власності та спонукання до вчинення дій. Вказаним рішення господарського суду міста Києва було зобов'язано Міністерство палива та енергетики України надати закритому акціонерному товариству «А.Е.С. Київобленерго» для реєстрації права власності на нерухоме майно, що увійшло до статутного фонду позивача - наказ засновника з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу цих об'єктів у власність позивачу.

На виконання рішення суду від 17.03.2005 по справі № 39/91 Міністерством палива та енергетики України було видано наказ № 452 від 21.11.2006 «Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», який також надавався позивачем до реєстраційної служби для здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно. Наказом був затверджений перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» (правонаступник - ПАТ «Київобленерго») під час його корпоратизації.

Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду позивача під час його корпоратизації станом на 01.07.1995 позивачем було також надано відповідачу 1. Даний перелік нерухомого майна містить найменування об'єкту нерухомого майна, адресу його місцезнаходження, інвентарний номер об'єкта та вартість, за якою об'єкт включено до статутного фонду.

Отже, в поданій заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.05.2014 позивач зазначив, що об'єкт нерухомого майна, а саме господарська будівля ЗТП 340, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, увійшов до статутного фонду позивача під час його корпоратизації станом на 01.07.1995. Це нерухоме майно зазначено в Переліку нерухомого майна під порядковим № 74 та має інвентарний номер 11001163. Відповідно до ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 по справі № 39/91, яке набуло законної сили, Міністерство палива та енергетики України зобов'язано було видати ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» наказ засновника з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу цих об'єктів у власність позивачу, що і було зроблено Міністерством палива та енергетики України.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Статтею 12 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. За приписами ст. 115 ЦКУ, яка кореспондується зі ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Пункт 3.2 Статуту ПАТ «Київобленерго» визначає, що позивач являється господарським товариством.

Верховний Суд України у постанові від 07.11.2006 по справі № 7/61-75 вказав, що будь-яке майно, що передано учасниками як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Згідно зі ст. 182 ЦКУ, державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону № 1952-IV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками),- п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV. Частиною 2 цієї статті передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з п. 36 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку № 868 встановлено: до документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, відносяться укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна,-п. 52 Порядку № 868. У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом.

Згідно з п. 16 Порядку № 868, у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Підставами для відмови в державній реєстрації прав на нерухоме майно є: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Однією із підстав для відмови в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є невідповідність поданих документів, вимогам Закону.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 було видано позивачу картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із зазначенням переліку документів, які були подані до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, зокрема: рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 по справі № 39/91; наказ Міністерства палива та енергетики України від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», технічний паспорт на господарську будівлю ЗТП 340, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 тощо. Крім того, позивачем було додатково подано відповідачу 1 довідку про балансову належність господарської будівлі ЗТП 340.

Суд зазначає, що відповідним рішенням про внесення нерухомого майна до статутного капіталу (фонду) у даному випадку є наказ Міністерства палива та енергетики від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», що увійшло до статутного фонду ЗАТ «"А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995.

З викладеного слідує, що поданий позивачем витяг з Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995, та технічний паспорт на вказане нерухоме майно є належними та достатніми документами для проведення державної реєстрації прав, якими підтверджується факт передачі майна до статутного капіталу (фонду) юридичної особи та відповідає переліку документів, визначених Порядком № 868, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Оскільки до переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації (п. 36 Порядку № 868) віднесено документи, які підтверджують виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно, а ці документи, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 № 39/91; інші документи: наказ Міністерства палива та енергетики України від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»; технічний паспорт на господарську будівлю ЗТП 340, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивачем надані, відповідач 2 необґрунтовано відмовив у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, попередньо не надав можливості усунення виявлених недоліків та не зазначив про них.

Отже, позивачем подані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Частина 4 ст. 9 Закону № 1952-IV передбачає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п. 28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, визначений у ст. 24 Закону № 1952-IV.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV, заборонено відмовляти у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом. Частинами 1, 2 ст. 3 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Міністерством юстиції України 26.12.2011 прийнятий наказ № 3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1538/20276 (в редакції на момент виникнення правовідносин) (далі - Наказ № 3601/5), яким затверджені форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення.

Зокрема, додаток 8 до Наказу № 3601/5 встановлює форму рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Так, згідно додатку № 8 до Наказу № 3601/5, рішення формується відповідно до встановленої форми. Зокрема, пункт 14 додатку № 8 Наказу № 3601/5 передбачає, що в рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень необхідно зазначати підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.

З оскаржуваного позивачем рішення від 15.09.2014 № 15789766 не вбачається переліку обставин, які стали передумовою для застосування підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону № 1952-IV. В оскаржуваному рішенні йде мова про те, що подані документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Тобто, відповідачем 2 не конкретизовано, які саме документи, подані позивачем, не відповідають вимогам Закону. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач 2 зазначає про те, що надані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, чим фактично цитує п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, при цьому, не зазначаючи про конкретні обставини недоліків, встановлених під час розгляду заяви позивача, приймає рішення не у спосіб та не у відповідності до вимог, передбачених Законом.

Тобто, з оскаржуваного рішення не зрозуміло, чи подані позивачем документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, встановленим Законом № 1952-IV, чи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують з огляду на відсутність у рішенні інформації щодо вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для прийняття цього рішення.

Матеріали справи не містять доказів використання державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 повноваження, наданого йому п. 8 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV, згідно якого державний реєстратор має право вимагати надання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Натомість позивачем надавалися усі необхідні та додаткові документи щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Дані твердження позивача під час розгляду справи відповідачами спростовані не були.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо встановлення відповідачем підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Крім того суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Матеріали справи також не містять доказів, які можуть бути підставами для застосування ч. 7 ст. 15 Закону № 1952-IV при прийнятті оскаржуваного рішення. Проте, вбачається, що позивач звернувся до відповідача 1 з відповідно заявою 15.05.2014, в той час як оскаржуване рішення прийняте відповідачем 2 15.09.2014, тобто через 3 місяці з дня звернення з заявою, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 15 Закону № 1952-IV.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплений обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 від 15.09.2014 № 15789766 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Київобленерго» на господарську будівлю, про що внести запис про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде в подальшому відмовляти у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, враховуючи висновки суду це є втручанням у дискреційні повноваження реєстраційної служби.

Крім того, згідно зі ст. 9 Закону № 1952-IV, про що вже зазначалося вище, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності відноситься до виключної компетенції органів державної реєстрації прав, тому судом при розгляді справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких органів не можуть прийматись рішення про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності.

Суд вважає, що скасування рішення є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача. В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАСУ, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довели правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Ураховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині скасування рішення від 15.09.2014 № 15789766 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області від 15.09.2014 № 15789766 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.