Ухвала суду № 44687661, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/94786/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 по справі № 2а/0670/8471/11

за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Підприємством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2011 № 0001702301 та № 0001712301, від 17.08.2011 № 0001722301 та № 0001732301, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 71 667,00 грн. та визначено штрафну санкцію у сумі 1,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 77 533,00 грн. та визначено суму штрафної санкції у розмірі 1,00 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовує відсутністю з його боку порушень вимог Податкового кодексу України та зазначає, що всі господарські операції фактично здійснені та підтверджені належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено документальні позапланові виїзні перевірки Підприємства з питань достовірності виникнення від'ємного значення сум бюджетного відшкодування за травень та червень 2011 року, за підсумками яких складено акти від 15.07.2011 № 1062/23-03/03967636 та від 09.08.2011 № 1245/23-03/03967636.

У ході зазначених перевірок встановлено порушення позивачем п. 73.5 ст. 73, п. 186.2, п. 186.3 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено заявлені суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 71 667,00 грн. та за червень 2011 року на суму 77 533,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу обгрунтовані тим, що за результатами співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що контрагентом позивача Фізичною особою - підприємецем ОСОБА_5 у декларації за березень та травень 2011 до загальної суми податкового кредиту віднесені операції по придбанню товарів, робіт (послуг) у ТОВ НВФ "ЮСА-Інтерстройсервіс" та ПП "Геліос-Д", місцезнаходження яких які не встановлено, а отже не можливо здійснити встановлення перевізників товару на всіх етапах його руху по всьому ланцюгу від постачальника до покупця (позивача), яким задекларовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Зазначені висновки покладені також в основу основних мотивів касаційної скарги.

У цій справі, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням аналізу положень Податкового кодексу України, виходив з того, що господарські операції у рамках укладеного договору купівлі - продажу між позивачем та його контрагентом Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 фактично відбулись, що підтверджено дослідженими первинними документами (договором, податковими та видатковими накладними, платіжними документами), зокрема і факт перевезення придбаного позивачем товару підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, натомість відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яких доказів, які б ставили під сумнів вчинення вказаних господарських операцій, в тому числі і сплату позивачем суми ПДВ у складі ціни товару, не надав.

При цьому суд також зазначив, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від факту сплати контрагентами позивача (2-га ланка) сум податку до бюджету. Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

А відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, враховуючи наявність у позивача відповідних первинних документів за наслідками господарських операцій з його контрагентом, обставини, що були встановлені судами попередніх інстанцій, які свідчать, що фактичний рух активів платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мав місце, та оцінка яким зроблена судом з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування, від фактичної сплати ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товарів (послуг), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту, які у подальшому приймали участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 по справі № 2а/0670/8471/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко