Ухвала суду № 44687635, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/27995/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а-7264/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 12.04.2010 № 0000702305/0/7333, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 22 027,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано протипраним та скасовано оспорюване податкове повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у позові відмовити у повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс" за період з 01.01.2007 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт від 26.03.2010 № 42/23-509/00187292.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції крім іншого було встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період.

Таке порушення полягало у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товару у вказаних контрагентів на підставі податкових накладних, що складені з порушенням діючого законодавства.

Підставою для таких висновків слугували обставини, встановлені рішенням районного суду у кримінальній справі № 1-528/2009. Зокрема, у акті перевірки було вказано, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у кримінальній справі № 1-528/2009 було встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 діючи у складі організованої злочинної групи створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс" та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи до державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9 589 512,29 грн. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів.

На підставі цього акта та згідно пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі з урахуванням досліджених доказів (банківські виписки, видаткові та податкові накладні, лімітно-забірні картки), встановили реальність відображених у податковому обліку господарських операцій та зазначили, що судовим рішенням у кримінальній справі не надавалася правова оцінка господарській діяльності позивача за договорами з ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс", так само вказаним рішенням не спростовано факту поставки товару позивачу. Також суди зазначили, що на момент вчинення спірних правочинів контрагенти позивача мали спеціальну податкову та господарську правосуб'єктність. Відтак суди дійшли висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі виданих його контрагентами податкових накладних.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону порядку, яка поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

А відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем податкової дисципліни або правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до наведеного та враховуючи, що сама собою фіктивність контрагента платника податків, неналежність підписів на складених від імені такого контрагента первинних документах, а так само порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував, за умови реальності господарських операцій, а податковий орган у свою чергу не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення операцій між позивачем та його контрагентами було одержання податкової вигоди, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Відповідно до наведеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а-7264/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко