Ухвала суду № 44687631, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/14060/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 по справі № 2а-1670/8154/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.03.2011 № 0000302305 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1 582 334,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 582 334,00 грн.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та його подальше відшкодування від сплати ним до бюджету податку на прибуток.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податкова інспекція зазначила, що відшкодування ПДВ можливо лише при встановленні фактичної сплати підприємством податків до Державного бюджету України, зокремаі податку на прибуток.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми за листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року та відповідні заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції документальної невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності декларування Товариством суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року, січень, лютий, квітень, липень, вересень та листопад 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 21.03.2011 № 2389/23-08/00217449, за висновками якого позивачем порушено вимоги п. 1.3, п. 1.8 ст.1 пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР) та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди на суму 3 098 270,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що позивачем у 2010 році податки до Державного бюджету не сплачувались, зокрема Товариством до бюджету не сплачено і податок на прибуток, а отже, позивач не має права на бюджетне відшкодування заявлених сум ПДВ.

Зазначені висновки покладені також в основу основних мотивів касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що правомірність формування податкового кредиту за листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року на загальну суму 1 582 334,00 грн. досліджувалась судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду адміністративної справи № 2-а-330/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" до ДПІ у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про зобов'язання відшкодувати заборгованість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010, у справі № 2-а-330/10/1670 позовні вимоги Товариства було задоволено та стягнуто з Державного бюджету на користь позивача бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1 582 334,00 грн. за вказані вище періоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 у справі № 2-а-330/10/1670 за наслідками перегляду в апеляційному порядку набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами також встановлено, що 14.07.2011 року Головним управлінням Державного казначейства України в Полтавській області виконано вказані судові рішення, а саме здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок позивача в сумі 1 582 334,00 грн. про що свідчить виписка по рахунку від 14.07.2011 № 44812.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з аналізу п. 7.4 та п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено порядок формування податкового кредиту та його бюджетного відшкодування, вбачається що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та бюджетне відшкодування такого ПДВ від сплати чи несплати ним до бюджету податку на прибуток.

Таким чином, враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення позивачу заявлену до бюджетного відшкодування суму з ПДВ у розмірі 1 582 334,00 грн.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 по справі № 2а-1670/8154/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко