Постанова № 44680694, 03.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17952/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Халтіон» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Халтіон» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про: визнання протиправними дій, пов'язаних із складанням довідки (податкової інформації) від 11.11.2014 року № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» вересень 2014 року»; зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, викладену у зазначеній довідці.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Халтіон» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може підтримати таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до реєстраційних документів, податкова адреса ТОВ «Халтіон»: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, оф. 139.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що:

«Відповідачем проведено зустрічну звірку ТОВ «Халтіон», за результатами якої 11.11.2014 року складено довідку № 248/26-59-22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» вересень 2014 року» для врахування в роботі.

З метою встановлення місцезнаходження та опитування службових осіб підприємства ТОВ «Халтіон» ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено виїзд на податкову адресу: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139. ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не встановило місцезнаходження ТОВ «Халтіон» та направило запит до ДПІ у Шевченківському районі службову записку № 3883/26-59-15-29 від 31.10.2014».

Слід відмітити, що матеріали справи містять лише службову записку № 762/26-59-15-29 від 20.11.2014 року, зроблену вже після складання довідки (податкової інформації), в якій згадується службова записка № 3883/26-59-15-29 від 31.10.2014 року. В свою чергу, матеріали справи не містять останньої, що позбавляє колегію суддів встановити її зміст та взагалі факт її існування. Матеріали справи не містять доказів неможливості надання даної записки суду першої інстанції.

Колегія суддів не може не зауважити, що в своїх запереченнях проти адміністративного позову (а.с. 17 Том 1) податковий орган вказує, що: «Зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою. Встановити та опитати посадових осіб не надалося можливим.». Дані твердження суперечать висновку суду першої інстанції щодо проведення зустрічної звірки позивача.

Разом з тим, зі змісту довідки (податкової інформації) від 11.11.2014 року № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» за вересень 2014 року» слідує, що податковим органом у вказаній довідці здійснено зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання по господарських операціях та вказано, що у ТОВ «Халтіон» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за вересень 2014 року.

У зв'язку із відсутністю позивача за податковою адресою, в довідці (податковій інформації) зроблено висновок про нереальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ХАЛТІОН» з платниками податків відсутня, а тому у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Також в довідці встановлено, відсутність у товариства об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу послуг підприємствам-покупцям у травні 2014 року.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно п. 6 Порядку № 1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Тобто, дії щодо проведення зустрічної звірки полягають у співставленні даних та перевірці встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України, а також аналізі податкової інформації та документів, які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Крім того, відповідно до положень чинного законодавства, яке регулює порядок проведення зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

У акті та матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо надходження запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про необхідність проведення зустрічної звірки позивача, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки позивача.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно лише у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

При цьому, згідно пп.3.3. Методичних рекомендацій, обов'язок здійснення відповідних заходів (направлення запитів, повторних запитів, здійснення моніторингу відповідей, що надходять, тощо) з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів тощо) покладається на орган ДПС - ініціатора. Разом з тим, обов'язок направлення запиту на адресу суб'єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС - виконавця, в якому такий суб'єкт господарювання перебуває на обліку.

У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Проте, відповідачем не надано доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідного запиту позивачу про надання інформації та її документального підтвердження, як того вимагають норми чинного податкового законодавства. Також не надані докази, що такий запит вручався позивачу шляхом його вручення під розписку його уповноваженому представнику.

Крім того, апеляційна інстанція не може не зауважити, що відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання), неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки, додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Така правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року № К/800/38448/13.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що податковим органом не було складено ні довідки про проведення зустрічної звірки, ні акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, а складено податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки позивача для врахування в роботі, що взагалі не передбачено жодним нормативно-правовим документом. При цьому, у вказаній податковій інформації неодноразово зазначається про ненадання до перевірки платником податків жодних документів, які б підтвердили фінансово-господарську діяльність підприємства (а.с.23, а.с. 25 Том 1). Взагалі сам зміст так званої податкової інформації відповідає змісту акту про проведення перевірки суб'єкта господарювання. Разом з тим, доказів проведення перевірки, як і доказів в підтвердження наявності правових підстав для її проведення, матеріали справи не містять.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про протиправність дій податкового органу щодо складання довідки (податкової інформації) від 12.11.2014 року № 248/26-59-22-08/39187117 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» за вересень 2014 року», оскільки такі повноваження податкового органу не передбачені чинним податковим законодавством. Крім того, відомості, викладені у так званій податковій інформації відповідають змісту акту про проведення перевірки платника податків, яка податковим органом, як і зустрічна звірка, не проводилася в зв'язку з відсутністю правових підстав для їх проведення. Дана обставина свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень при складанні цієї податкової інформації.

Матеріали справи також не містять доказів направлення відповідачем згідно вимог п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а також доказів отримання позивачем вказаного повідомлення від реєстратора, що означає, що відповідачем не надано доказів підставності своїх тверджень про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача про безпідставне включення відповідачем до акту про неможливість проведення зустрічної звірки висновків відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами і, як наслідок, відсутності у позивача об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послу) підприємствам-покупцям у період вересень 2014 року.

Апеляційна інстанція з цього приводу вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з урахуванням ст.20 ПК України та наведених норм чинного законодавства, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача або самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем зі своїми контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були додані документи, що підтверджують здійснення операцій з надання позивачем послуг у відповідності до укладених ним договорів.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вилучити із бази даних інформацію, внесену на підставі акту та відновити її, то колегія суддів повідомляє наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення..

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженому у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки може засвідчувати лише наявність обставин, які унеможливлюють проведення податковим органом зустрічної звірки, апеляційна інстанція приходить до висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, які не пов'язані із зміною податкового навантаження з ПДВ.

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем жодних коригувань електронних баз даних стосовно позивача не здійснювалося, а інформація, яка внесена відносно діяльності позивача з його контрагентами - це та інформація, яка оброблена в результаті самостійно поданих податкових декларацій до контролюючих органів ТОВ «Халтіон» та його контрагентів. Дані доводи не знайшли свого спростування під час апеляційного розгляду справи.

Проте, апеляційна інстанція не може не відзначити, що незаконне складання податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки позивача порушує права та охоронювані законом інтереси останнього, оскільки дані, визначені в податковій інформації, у разі внесення їх до інформаційних систем, буде підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту і винесення податковим органом відповідного рішення, а також можуть бути використані органами податкової служби при проведенні перевірок контрагентів позивача та для нарахування контрагентам позивача податкових зобов'язань, що, безумовно, матиме своїм наслідком порушення прав та інтересів позивача.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з приписів п. 3 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою належного і повного захисту порушених прав позивача зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформації, викладеної в довідці (податковій інформації) від 11.11.2014 року № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» вересень 2014 року».

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо проведення звірки, а також складання податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Халтіон» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 року - скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання довідки (податкової інформації) від 11.11.2014 року № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» вересень 2014 року».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві утриматися від вчинення дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформації, викладеної в довідці (податковій інформації) від 11.11.2014 року № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халітон» вересень 2014 року».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кобаль М.І.