Постанова № 44678373, 05.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

05 травня 2015 року Справа № 814/1002/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200

до відповідачів1: управління державної міграційної служби України в Миколаївській обл., вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54056 2: Первомайського районного відділу управління державної міграційної служби в Миколаївській області, вул. Грушевського, 29, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до управління державної міграційної служби в Миколаївській області (далі - відповідач 1) і Первомайського районного відділу управління державної міграційної служби в Миколаївській області (далі - відповідач 2) з вимогами визнати протиправними дії відповідачів з невидачі паспорта громадянина України та зобов'язати відповідачів видати паспорт громадянина України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що народився і прожив на території України до 1983 р., потім тимчасово виїхав до Російської Федерації. У 1993 р. повернувся до України і в березні 1993 р. подав паспорт громадянина СРСР до відповідача 2 для його обміну на паспорт громадянина України. Внаслідок тяжкої хвороби не отримав новий паспорт, а паспорт громадянина СРСР був знищений як знайдений та не витребуваний. Позивач зазначає, що не є громадянином іншої держави, що підтверджується постановкою його на військовий облік у 1993 р.

Відповідач 1 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що перевірками було встановлено, що позивач не належить до громадянства України, оскільки прибув до країни у 1993 р. і не проживав постійно в Україні на момент проголошення незалежності або на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України". Позивач має підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач народився та прожив на території України до 1983 р., потім виїхав до Костромської області (нині - територія Російської Федерації). З 1993 р. проживає в Україні в м. Первомайську Миколаївської області.

Паспорт громадянина СРСР відповідачем 2 знищений як знайдений та не витребуваний у 2007 р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 2 з заявами про видачу йому паспорта громадянина України, однак отримував відмови, оскільки перевірками не підтверджувалася його приналежність до громадянства України.

Відповідач 1 надав лист Генерального консульства Російської Федерації в Одесі, з якого слідує, що позивач належить до громадянства Російської Федерації

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" від 08.10.1991 р. громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

У 1993 р. позивач не отримав паспорт громадянина України на підставі п. 3 зазначеної статті.

3 01.03.2001 р. набрав чинності Закон України "Про громадянство України" від 08.01.2001 р.

Оскільки позивач народився та проживав на території України, він має підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ст. 8 Закону України "Про громадянство України" від 08.01.2001 р.

Доводи позивача про те, що він є громадянином України з посиланням на те, що його поставлено на військовий облік, не приймаються судом, оскільки в 1993 р. діяла редакція Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в якому передбачався військовий облік усіх військовозобов'язаних без обов'язкової належності до громадянства України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачі під час розгляду звернень позивача діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська