Постанова № 44677909, 05.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 р. Справа № 805/963/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

16 березня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), датований 05 березня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач або ГУМВС в області), в якому позивача просив:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 та від 11 лютого 2015 року № 47о/с;

- поновити його на посаді оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних УБОЗ ГУМВС в області;

- стягнути з ГУМВС в області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на службі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин він проходив службу в органах внутрішніх справ та займав посаду оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу з боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області.

З приводу фактичних обставин, які в подальшому слугували підставою для звільнення, позивач вказав наступне.

12 грудня 2014 року о 15 годині 30 хвилин після добового чергування у складі слідчо-оперативної групи Володарського районного відділу ГУМВС в області, тобто у вільний від роботи час, він рухався по вул. Георгіївській у м. Маріуполі на автомобілі «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, правил дорожнього руху не порушував. Цей автомобіль належить знайомому позивача та перебував у тимчасовому користуванні останнього.

В районі будинку № 2 по вул. Георгіївській позивач був зупинений працівниками ДАІ ГУМВС в області. Перевіривши посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, працівники ДАІ повідомили, що з позивачем мають намір поспілкуватися співробітники внутрішньої безпеки.

Позивач доводив, що співробітники внутрішньої безпеки почали стверджувати, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є підробленим. Однак експертиза з цього приводу не проводилась, а їх висновки ґрунтувалися виключно на припущеннях.

В подальшому на місце події були викликані співробітники слідчого відділу Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС в області (далі - Жовтневий РВ), яким позивач пред'явив для візуального огляду посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Видимих ознак підробки, пошкоджень, невідповідностей або виправлень слідчий не виявила, що, за твердженням позивача, підтверджується відсутністю протоколу огляду свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач зазначив, що добровільно передати для вилучення свідоцтво та ключі від автомобіля він відмовився, оскільки не є власником транспортного засобу, не має жодного відношення до його реєстрації, а з приводу факту підроблення цього документа йому нічого не відомо. Крім того, ніхто не надав позивачу правових підстав для такої передачі.

Внаслідок цього автомобіль був вилучений у позивача протоколом огляду місця події та переміщений на штрафний майданчик, а в подальшому - арештований. До Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості про два кримінальні провадження за ч.1 ст.358 та за ст.290 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а стосовно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (інші порушення правил дорожнього руху).

За твердженням позивача, він діяв правомірно та порушень службової дисципліни не вчиняв. Оспорювані накази ГУМВС в області видані всупереч вимогам п.64 «є» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, ст.ст.1, 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому мають бути визнані незаконними та скасовані.

Зі змісту спірних наказів незрозуміло з якої причини до нього, як до особи, яка продовж 14,5 років перебування на службі жодного разу не притягалася до дисциплінарної відповідальності та неодноразово заохочувалася керівництвом МВС України та ГУМВС в області, застосований крайній захід дисциплінарного випливу.

В наказі ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 відсутнє посилання на пояснення позивача, які в яких він чітко і послідовно виклав події 12 грудня 2014 року та обґрунтував свої дії, які вважав законними.

На цих підставах позивача стверджував, що при вирішенні питання про його звільнення не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, чим порушені ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач доводив, що зробивши висновок про порушення службової дисципліни внаслідок відмови передати документи на автомобіль та ключі від нього слідчо-оперативній групі, відповідач не врахував, що відповідно до ч.2 ст.159 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі постанови слідчого судді, а 12 грудня 2014 року у співробітників внутрішньої безпеки та слідчо-оперативної групи відповідна ухвала слідчого судді була відсутня.

Сам по собі факт внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, спочатку за ч.1 ст.358, а в подальшому за ст.290 КК України, не є підставою для звільнення. Оскільки на час прийняття рішення про звільнення позивач не був у встановленому порядку визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення; не був допитаний за відкритими кримінальними провадженнями навіть у якості свідка, а на цей час його процесуальний статус у цих кримінальних провадженнях не визначений.

Тим більше, що у кримінальному провадженні за ст.358 КК України (підробка документів), як на 12 грудня 2014 року, так і на час звернення до суду відсутній експертний висновок щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Така експертиза взагалі не призначалася.

З приводу перешкоджання роботі слідчих на місці події позивач зазначив, що за своєю сутністю такі дії, якщо б вони мали місце, є кримінально-карними. Його провина у їх вчиненні підлягає доведенню, однак за даним фактом в ЄРДР жодних даних внесено не було, а тому така заява є необґрунтованою та надуманою.

За твердженням позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП у вигляді попередження недостатньо для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу.

З урахуванням викладеного та на підставі п.64 «є» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, ст.ст.5, 7 Закону України «Про міліцію», ст.ст.2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст.19, 43 Конституції України, позивач просив задовольнити позов (а.с.4-8).

У судовому засіданні 28 квітня 2015 року позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові та додатково зазначив наступне.

За висновком позивача, службове розслідування проведене з порушенням Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ, оскільки воно розпочато до видання відповідного наказу уповноваженою на те посадовою особою ГУМВС в області; про факт проведення службового розслідування позивача не було повідомлено; пояснення в ході службового розслідування у позивача відібрані не були тощо.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не оскаржував. Однак вважає, що ця обставина не може слугувати підставою для його звільнення з тієї причини, що до нього застосоване стягнення у вигляді попередження, а вчинене ним адміністративне правопорушення є малозначним та не завдало шкоди.

Позивач також повідомив, що 20 квітня 2015 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 42015050000000176 за фактом протиправних дій працівників правоохоронних органів під час вилучення автомобілю «Mercedes-Benz 220 CDI».

Відповідач - ГУМВС в області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 2000 року, з листопада 2012 року займав посаду оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області.

Правовий статус позивача як працівника міліції визначався Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, Положенням про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та іншими нормативно-правими актами, що регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

З приводу фактичних обставин, які в подальшому слугували підставою для звільнення, відповідач зазначив наступне.

12 грудня 2014 року до ГУМВС в області з Жовтневого РВ надійшло повідомлення про затримання працівниками ДВБ МВС України та ВДАІ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС в області (далі - ВДАІ м. Маріуполя) оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області ОСОБА_1

За вказаним фактом ВІОС УКЗ ГУМВС в області проведено службове розслідування, у ході якого встановлено, що цього ж дня, приблизно о 15 годині 40 хвилин, знаходячись після добового чергування у складі слідчо-оперативної групи, ОСОБА_1 рухався у м. Маріуполі на автомобілі «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, і був зупинений працівниками ВДАІ м. Маріуполя та ДВБ МВС України, які здійснювали нагляд за дорожнім рухом.

Під час перевірки документів ОСОБА_1 у працівників ДАІ виникли сумніви щодо достовірності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Цього ж дня вказаний факт було внесено до журналу СО Жовтневого РВ, а на місце події направлена слідчо-оперативна група (далі - СОГ).

Виїздом СОГ на місце події виявлено автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, двері якого були зачинені на ключ. ОСОБА_1 запропоновано добровільно видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього для огляду документу та автомобіля, на що останній відповів відмовою. Після цього проведений зовнішній огляд автомобілю у зачинено стані дверей, автомобіль вилучений і транспортований на штрафний майданчик при УДАІ м. Маріуполя.

У зв'язку з ненаданням можливості перевірити номери агрегатів транспортного засобу 12 грудня 2014 року відносно ОСОБА_1 складений протокол за ознаками адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.125 КУпАП.

Того ж дня СВ Жовтневого РВ розпочато кримінальне провадження № 12014050770004946 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

23 грудня 2014 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2014 року проведений обшук автомобіля, вилученого у ОСОБА_1, та встановлено, що номер кузову цього транспортного засобу не відповідає даним бази НАІС ДАІ України.

29 грудня 2014 року прийнято рішення про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження № 12014050770005174 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.

09 січня 2015 року до СВ Жовтневого РВ надійшла інформація про те, що відповідно до комп'ютерної бази РПС та НАІС ЦНППВАЗ № 1 з обслуговування м. Маріуполя станом на 09 січня 2015 року автомобіль марки «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, знятий з обліку для реалізації 31 травня 2014 року ЦНППВАЗ м. Рівне; автомобіль зареєстрований за ТОВ «Автокредит Плюс», на нього виданий д.н. НОМЕР_2 і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3. Номер кузова «НОМЕР_4» в базі не значиться.

За результатами службового розслідування посадовими особами ГУМВС в області були встановлені допущені ОСОБА_1 порушення, а саме:

- позивач не виконав вимоги ст.5 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій;

- позивач проігнорував вимоги ст.10 Закону України «Про міліцію», згідно з якою до основних обов'язків міліції належить виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

- знаючи вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині обов'язку дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, з гідністю і честю поводитися у позаслужбовий час, позивач проігнорував їх та поступив всупереч законодавству;

- позивачем не були дотримані вимоги п.п.2.2., 4.1. (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо загальних правил службового спілкування працівника органів внутрішніх справ, моральних основ служби та моральних зобов'язань працівника органів внутрішніх справ.

На підставі ст.ст.4, 16, 18, 25 Закону України «Про міліцію», ст.ст.1, 2, 5, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України п.23 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з урахуванням допущених позивачем порушень Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що призвело до недотримання чинного законодавства, перешкоджання проведенню слідчих дій СОГ на місці події та ненадання документів на транспортний засіб, і було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, яке реалізовано наказом ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56.

Відповідач відзначав, що працівники міліції відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України несуть підвищену дисциплінарну відповідальність у порівнянні з пересічними громадянами, тому до них за порушення дисципліни вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України не передбачає застосування стягнень в порядку послідовності, тому визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Відповідач доводив, що під час прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не був порушений порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачений ст.ст.14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ 11 лютого 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 47о/с, яким виконано наказ ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 та ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) у запас Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Про звільнення позивача було своєчасно поінформовано та видано передбачені законодавством документи.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1, посадові особи ГУМВС в області діяли на підставі, в межах повноважень, а також у спосіб, передбачений законодавством.

Вимоги позивача про поновлення на службі і зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідач вважав безпідставними, оскільки звільнення проведено відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.74-78).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено розпискою про отримання судової повістки та звітом про надіслання електронної судової повістки (а.с.144, 146).

Позивач у судове засідання, призначене на 05 травня 2015 року, не з'явився. 28 квітня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні 28 квітня 2015 року (а.с.145).

Відповідач явку свого представника не забезпечив, клопотань про відкладення судового розгляду справи не надав.

На підставі ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР, виписки з ЄДР від 20 листопада 2014 року (а.с.31-32, 53), Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2004 року № 94 (а.с.81-83), наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2006 року № 862 «Про внесення змін до деяких відомчих нормативно-правових актів у зв'язку з реорганізацією окремих управлінь у головні управління МВС України» (а.с.84-85).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України (а.с.138).

З 14 серпня 2000 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ, про що свідчить запис у трудовій книжці серії НОМЕР_5, внесений на підставі наказу ГУМВС в області від 03 серпня 2000 року № 230 (а.с.11).

З квітня 2012 року позивач проходив службу в УБОЗ ГУМВС в області, з 12 листопада 2012 року працював оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області, перебуваючи у спеціальному званні «майор міліції».

Вказані обставини встановлені на підставі довідки СКЗ УБОЗ ГУМВС в області від 23 березня 2015 року (а.с.27, 59).

Особова справа ОСОБА_1, послужний список, текст Присяги працівника органів внутрішніх справ України, підписаний позивачем, інші документи, що в ній містилися, суду не надані, оскільки справи та документи, що містять службову інформацію та яким надано гриф обмеження доступу «Для службового користування», які знаходились на обліку в канцелярії УБОЗ, зберігались у сейфах канцелярії та службових приміщеннях працівників управління; в травні 2014 року невстановленими особами з числа членів незаконних збройних формувань самопроголошеної «ДНР» захоплена адміністративна будівля УБОЗ, можливостей для евакуації документів, які містять службову інформацію, у працівників УБОЗ не було. З цих же причин суду не надані Положення про УБОЗ ГУМВС в області та положення про відділ боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області (довідка СКЗ УБОЗ ГУМСВ в області від 25 березня 2015 року (а.с.29, 52).

Наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду суду не наданий, оскільки накази ГУМВС в області, в тому числі по особовому складу, зареєстровані до 07 липня 2014 року, залишились в адміністративній будівлі ГУМВС в області в м. Донецьк, яка знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області; оригінали наказів ГУМВС в області, в тому числі по особовому складу, зареєстровані з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року у зв'язку із складною оперативною обстановкою на території Донецької області надіслані для тимчасового зберігання до МВС України, про що свідчить довідка УРСДЗ ГУМВС в області від 05 лютого 2015 року № 529 (а.с.86-87).

За час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач нагороджений заохочувальною відзнакою МВС України - нагрудним знаком «За заслуги в карному розшуку» (наказ МВС України від 08 грудня 2009 року № 3065о/с); відзнакою МВС України «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку ІІ ступеня» (наказ Департаменту карного розшуку МВС України від 16 грудня 2010 року № 59); медаллю «За сумлінну службу ІІІ ступеня» (наказ ГУМВС в області від 19 грудня 2011 року № 2916).

Крім того, наказом Міжнародної громадської організації «Спілка генералів органів внутрішніх справ України» від 19 грудня 2011 року № 43 ОСОБА_1 нагороджений ювілейною медаллю «20 років міліції України», що підтверджено посвідченням до цих відзнак (а.с.12-13).

Згідно обліків ВОК УКЗ ГУМВС в області позивач має наступні заохочення: почесну грамоту, вручену на підставі наказу ГУМВС в області від 14 березня 2011 року № 487, та медаль «За сумлінну службу ІІІ ступеня», вручену на підставі наказу ГУМВС в області від 19 грудня 2011 року № 2916, про що свідчить довідка СКЗ УБОЗ ГУМВС в області від 23 березня 2015 року (а.с.25, 57).

Згідно обліків ВОК УКЗ ГУМВС в області ОСОБА_1 має наступні дисциплінарні стягнення: зауваження на підставі наказу ОВС від 17 березня 2011 року № 89, зняте 01 листопада 2013 року; звільнення з органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 (а.с.28, 58).

На підставі наказу ГУМВС в області від 06 листопада 2014 року № 1821 «Про покладання тимчасового виконання обов'язків» з 10 листопада 2014 року на строк до чотирьох місяців на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов'язків за невакантною посадою оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського районного відділу ГУМВС в області (далі - Володарський РВ) (а.с.87).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області, перебуваючи у спеціальному званні «майор міліції», діючих дисциплінарних стягнень не мав.

З приводу обставин, які слугували підставою для видання ГУМВС в області спірних наказів та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, судом встановлено наступне.

12 грудня 2014 року до ГУМВС в області з Жовтневого РВ надійшло повідомлення про затримання позивача працівниками ДВБ МВС України та ВДАІ м. Маріуполя за фактом порушення транспортної дисципліни.

Інформація про цей факт та результати попередньою перевірки, проведеною ВІОС УКЗ ГУМВС в області, доведені до відома начальника ГУМВС в області, який 16 грудня 2014 року надав доручення провести службове розслідування, про що свідчить довідка заступника начальника ГУМВС в області та відповідна резолюція на ній (а.с.88-89).

18 грудня 2014 року начальником ГУМВС в області виданий наказ № 2134 «Про призначення службового розслідування», яким за фактом затримання оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 працівниками ДВБ МВС України та ВДАІ м. Маріуполя у зв'язку з порушенням транспортної дисципліни призначене службове розслідування, проведення якого доручене керівнику та працівникам УКЗ ГУМВС в області відповідно до їх посадових інструкцій, підготовка висновку покладена на старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС в області старшого лейтенанта міліції Бойка О.В. (а.с.149).

12 січня 2015 року старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС в області старшим лейтенантом міліції Бойком О.В., за результатами розгляду матеріалів за фактом порушення транспортної дисципліни оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС в області майором міліції ОСОБА_1 складений висновок службового розслідування.

Під час проведення службового розслідування встановлено наступне.

12 грудня 2014 року до ГУМВС в області з Жовтневого МВ надійшло повідомлення про затримання працівниками ДВБ МВС України та ВДАІ м. Маріуполя оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1

Цього ж дня, приблизно о 15 годині 40 хвилин, знаходячись після добового чергування у складі СОГ, ОСОБА_1 рухався у м. Маріуполі по вул. Георгіївській на автомобілі «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1.

В районі будинку № 2 по вул. Георгіївській автомобіль був зупинений ІДПС ВДАІ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС в області старшиною міліції ОСОБА_8, який спільно з ІДПС цього ВДАІ прапорщиком міліції ОСОБА_9 та працівниками ДВБ МВС України, здійснював нагляд за дорожнім рухом.

Під час перевірки документів ОСОБА_1 у співробітників ДАІ виникли сумніви щодо достовірності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого 20 лютого 2007 року Святошинським МРЕВ ДАІ.

Цього ж дня вказаний факт внесено до журналу ЄО Жовтневого РВ за № 18953, а на місце події направлена СОГ.

Виїздом СОГ на місце події виявлено автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, двері якого були зачинені на ключ. ОСОБА_1 запропоновано добровільно видати свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу і ключів від нього, на що позивач відповів відмовою. Після цього проведений зовнішній огляд автомобілю у зачиненому стані дверей, автомобіль вилучений та транспортований на штрафний майданчик УДАІ м. Маріуполя.

Крім цього, 12 грудня 2014 року відносно ОСОБА_1 складений протокол серії АВ № 879297 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, за фактом ненадання можливості перевірити номери агрегатів.

У цей же день СВ Жовтневого РВ розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014050770004946, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

23 грудня 2014 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2014 року проведено обшук автомобілю, вилученого у ОСОБА_1, під час якого встановлено, що номер кузову цього транспортного засобу не відповідає даним бази НАІС ДАІ України.

На цій підставі 29 грудня 2014 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 12014050770005174 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.

09 січня 2015 року до СВ Жовтневого РВ надійшла інформація, що згідно комп'ютерної бази РІІС та НАІС ЦНППВАЗ № 1 з обслуговування м. Маріуполя станом на 09 січня 2015 року автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, був знятий з обліку для реалізації 31 травня 2014 року ЦНППВАЗ м. Рівне. Цей автомобіль зареєстрований за ТОВ «Автокредит Плюс», на нього виданий і д.н. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3. Номер кузова «НОМЕР_4» в базі даних не значиться.

За результатами службового розслідування запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.ст.5, 10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п.2.2., 4.1. Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України в частині неналежного дотримання службової дисципліни та чинного законодавства України, що виразилось у перешкоджанні проведенню слідчих дій СОГ Жовтневого РВ на місці події та не наданні документів на автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1 (а.с.123-127).

Висновок службового розслідування затверджений начальником ГУМВС в області 12 січня 2015 року (а.с.123).

На підтвердження фактів, викладених у висновку службового розслідування, відповідачем надані наступні докази:

1. Письмові пояснення оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області ОСОБА_1, датовані 18 грудня 2014 року (а.с.101-106, 150).

Так, у своїх письмових поясненнях, які відображені у висновку службового розслідування, ОСОБА_1 зазначив, що 12 грудня 2014 року він знаходився після добового наряду. Приблизно о 15 годині 36 хвилин він вирішив поїхати до УБОЗ м. Маріуполя для вирішення кадрових питань. Сівши у автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, (який належить його знайомому ОСОБА_6, котрий знаходиться у м. Києві), та проїхавши близько 30 м, ОСОБА_1 побачив, що за ним їде автомобіль ДАІ, який включив проблискові маячки, після чого він зупинився. До ОСОБА_1 підійшли двоє працівників ДАІ та запропонували пред'явити водійські права та технічний паспорт на автомобіль, що він і зробив. Після перевірки документів, працівники ДАІ сказали, що в їх автомобілі знаходяться співробітники внутрішньої безпеки, які хотіли з ним (ОСОБА_1) поспілкуватись. До ОСОБА_1 підійшли четверо співробітників внутрішньої безпеки та запропонували пред'явити документи на автомобіль, він показав їм технічний паспорт. Працівники внутрішньої безпеки повідомили, що їм треба оглянути автомобіль та звірити номери кузова, але ніяких документів для проведення огляду вони не надали, на що ОСОБА_1 відповів, що вони порушують його конституційні права. Приблизно о 19 годині 00 хвилин приїхала СОГ Жовтневого РВ для огляду місця події. ОСОБА_1 запитав, на яких підставах проводиться огляд, працівники СОГ відповіли, що підставою для проведення огляду є дані ЄРДР, та провели огляд.

Додатково позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що співробітники внутрішньої безпеки приїздили до нього додому за адресою: АДРЕСА_1, та, зі слів його родичів, шукали автомобіль «Mercedes». Після цього позивач побачив як четверо співробітників внутрішньої безпеки разом з співробітниками ДАІ впродовж двох годин чекали на нього біля будинку за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 2-20, коли він виїде на автомобілі з метою його незаконного зупинення та вилучення. На запитання ОСОБА_1, за які порушення його було зупинено, співробітники ДАІ нічого не пояснили. Позивач вважав, що вказані дії є незаконними, порушують його конституційні права і цими діями керував співробітник внутрішньої безпеки ОСОБА_11, який весь час перебував біля автомобіля позивача та не міг пояснити причину своєї присутності (а.с.105-106).

В судовому засіданні 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 підтвердив, що наявні у справі письмові пояснення написані ним власноруч, однак стверджував, що вони були надані ним не 18, а 13 грудня 2014 року.

2. Письмові пояснення інспекторів ДПС ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 12 грудня 2014 року (а.с.90-91); письмові пояснення працівників, які входили до складу СОГ: міліціонера-водія Жовтневого РВ ОСОБА_13, старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ОСОБА_14, начальника СКР Жовтневого РВ ОСОБА_15, оперуповноваженого СКР ОСОБА_16 від 12 грудня 2014 року (а.с.92-95); письмові пояснення заступника начальника-начальника КМ Володарського РВ ОСОБА_17 від 15 грудня 2014 року (а.с.96-97), письмові пояснення т.в.о. начальника СКР Володарського РВ ОСОБА_18 від 12 грудня 2014 року (а.с.98), які відображені у висновку службового розслідування.

Так, ІДПС ОСОБА_8 пояснив, що 12 грудня 2014 року під час несення служби спільно з ІДПС ОСОБА_9 та оперуповноваженим ОВС у Вінницькій області майором міліції ОСОБА_19, згідно операції «Автомобіль» по пр. Леніна біля будинку № 2 зупинено автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_1 При перевірці документів у нього виникли сумніви щодо достовірності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Після цього на місце події викликаний наряд СОГ Жовтневого РВ.

Аналогічні пояснення надані ІДПС ОСОБА_9

Оперуповноважений СКР Жовтневого РВ ОСОБА_16 пояснив, що 12 грудня 2014 року під час несення служби у складі СОГ, приблизно о 16 годині 30 хвилин, надійшов виклик на телефон «102» про те, що по вул. Леніна, буд.2 зупинено працівника міліції ОСОБА_1, документи на автомобіль якого викликали підозру. Приїхавши на місце, працівники СОГ встановили, що працівниками ДАІ зупинено автомобіль «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1; на прохання працівників ДАІ пред'явити технічний паспорт для звірки вузлів та агрегатів автомобіля ОСОБА_1 відмовив.

Аналогічні пояснення надані ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_13

3. Протокол про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2014 року серії АВ2 № 879297, складений відносно ОСОБА_1 за порушення п.2.4. (б) Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ст.125 КУпАП. В рядку «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 особисто зазначив, що не надав можливості перевірити номер кузову, оскільки вважає такі вимоги працівників міліції незаконними (а.с.100).

4. Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2014 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, 12 грудня 2014 року о 15 годині 30 хвилин в м. Маріуполі, пр. Леніна, 2 не надав можливості перевірити номери агрегатів, чим порушив п. 2.4. (б) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП, за що до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с.99). Правом на оскарження цієї постанови позивач не скористався.

5. В протоколі огляду місця події від 12 грудня 2014 року, який проводився старшим слідчим СВ Жовтневого РВ ОСОБА_14 на підставі ЄРДР № 12014050770004946 в присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22, за участю ОСОБА_23, ОСОБА_19 та ОСОБА_1, зазначено, що автомобіль вилучається та направляється на зберігання на майданчик Жовтневого РВ для перевірки номерів агрегатів, оскільки на пропозицію добровільно видати технічний паспорт та ключі ОСОБА_1 відповів відмовою, вважаючи проведення слідчих дій незаконними. Протокол огляду місця події підписаний ОСОБА_1 із зауваженнями, які полягали у тому, що він вважає дії співробітників міліції незаконними (а.с.114-115).

6. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2014 року, винесеній у провадженні № 1-кс/263/2930/2014 (єдиний унікальний номер № 263/13345/14-а), задоволено клопотання слідчого СВ Жовтневого РВ Радецької В.М. про дозвіл на проведення обшуку по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12014050770004946 від 12 грудня 2014 року, за ознаками ч.1 ст.358 КК України, та дозволено обшук автомобілю «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, який знаходиться на штрафному майданчику при УДАІ м. Маріуполя, з метою фіксування слідів кримінального правопорушення та проведення судово-криміналістичної експертизи (а.с.116-117).

В мотивувальній частині цієї ухвали крім іншого зазначено, що 13 грудня 2014 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя винесена ухвала про надання тимчасового доступу до свідоцтва про реєстрацію автомобілю «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1 та ключів від нього, які знаходяться у ОСОБА_1, з можливістю їх вилучення. 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вищезазначеною ухвалою суду, однак свідоцтво про реєстрацію автомобіля та ключі від нього не надав, пояснивши, що 13 грудня 2014 року він передав вказаний документ та ключі власнику автомобілю, який приходив до нього додому, анкетні дані власника автомобіля він не пам'ятає (а.с.116). Аналогічні обставини наведені у рапорті слідчого СВ Жовтневого РВ Радецької В.М. (а.с.112).

В мотивувальній частині цієї ухвали також зазначено, що автомобіль зареєстрований у МРЕВ-12 м. Києва за ОСОБА_25 на підставі біржової угоди № 000451 від 20 лютого 2007 року, укладеної між ОСОБА_26 та ОСОБА_27

7. В протоколі обшуку від 23 грудня 2014 року, який проводився слідчим СВ Жовтневого РВ Радецькою В.М. на підставі ЄРДР № 12014050770004946 в присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 зазначено номер кузову автомобіля «Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, а саме: «НОМЕР_4» (а.с.118-121).

8. В ході досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню встановлено, що номер кузову транспортного засобу не відповідає даним бази ДАІ України, на цій підставі 29 грудня 2014 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 12014050770005147 за правовою кваліфікацією ст.290 КК України, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12014050770005147 (а.с.122).

9. Відповідачем також надані лист Центру № 1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Маріуполь та Новоазовського району при УДАІ ГУМВС в області від 09 січня 2015 року № 9/4-9 (а.с.107), витяг з кримінального провадження № 12014050770004946 (а.с.108), довідка про кримінальному провадженню № 12014050770004946 (а.с.109-110), рапорт інспектора ДПС ОСОБА_8 (а.с.111).

12 січня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ за № 56 «Про порушення службової та транспортної дисципліни оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС в області майором міліції ОСОБА_1 та його покарання».

Відповідно до п.1 цього наказу вирішено за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.ст.5, 10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п.2.2., 4.1. Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у неналежному дотриманні службової дисципліни та чинного законодавства України, перешкоджанні проведенню слідчих дій СОГ Жовтневого РВ на місці події та ненаданні документів на автомобіль марки Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ (а.с.128-130).

З наказом ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 позивач ознайомлений під особистий підпис 30 січня 2015 року (а.с.9).

11 лютого 2015 року на підставі наказу ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 ГУМВС в області виданий наказ за № 47о/с «По особовому складу».

П.3 наказу ГУМВС в області від 11 лютого 2015 року № 47о/с передбачав звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) з 12 лютого 2015 року майора міліції ОСОБА_1 (М-192922) - оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ Головного управління МВС в області, за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вказані обставини підтверджені витягом з наказу ГУМВС в області від 11 лютого 2015 року № 47о/с (а.с.10, 24, 54).

12 лютого 2015 року до трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 на підставі наказу ГУМВС в області від 11 лютого 2015 року № 47о/с внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.11).

Витяг з наказу, трудову книжку, військовий квиток позивач отримав, про що свідчить його рапорт від 16 лютого 2015 року (а.с.30, 55).

Як свідчить довідка УФЗБО ГУМВС в області від 25 березня 2015 року № 25, середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 5 350,36 грн. (з розрахунку грошового забезпечення за грудень 2014 року в розмірі 6 183,83 грн. та за січень 2015 року - 4 516,89 грн.) (а.с.26, 56).

Також судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2015 року, винесеною у провадженні № 1-кс/263/1599/2015 (єдиний унікальний номер № 263/4027/15-к), задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; та зобов'язано начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення по факту вилучення автомобілю Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_1 від 26 березня 2015 року (а.с.141).

20 квітня 2015 року за дорученням начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області слідчим цього ж відділу ОСОБА_10 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015050000000179, внесеному 20 квітня 2015 року до ЄРДР за фактом протиправних дій співробітників правоохоронних органів під час вилучення автомобілю Mercedes-Benz 220 CDI», д.н. НОМЕР_1, за заявою ОСОБА_1 Попередня кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.365 КК України, про що свідчить повідомлення про початок досудового розслідування від 23 квітня 2015 року № 17/1/2-179вх-15 (а.с.140).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання міліції визначені ст.2 Закону № 565, до них зокрема належить: запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань тощо.

Ч.1 ст.5 Закону № 565 встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Основні обов'язки міліції визначені ст.10 Закону № 565.

Згідно з п.п.1, 2, 5, 6, 12 ч.1 ст.10 Закону № 565 міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; забезпечувати у межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері тощо.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 565 працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вживати заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинити правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Ч.10 ст.17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи на службу, працівники міліції складають Присягу працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Аналіз тексту Присяги зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Складаючи Присягу, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).

Ці Правила є узагальненим зібранням норм поведінки працівників органів внутрішніх справ та зобів їх врегулювання (п. 1.1. розділу І Правил).

Відповідно до п.1.2. Правил вони як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівника органів внутрішніх справ України: моральні цінності, зобов'язання та принципи служби в органах внутрішніх справ; професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки; регулювання професійно-етичних проблем взаємин працівників, що виникають у процесі їх спільної діяльності тощо.

За своїм функціональним призначенням ці Правила крім іншого орієнтують працівника в умовах конфліктів і етичної невизначеності та інших обставин морального вибору (п.1.3. розділу І Правил).

Згідно з п.1.4. Правил неухильне дотримання принципів і норм цих Правил є важливим чинником якісного виконання працівником оперативно-службових завдань, необхідною умовою суспільної довіри та підтримки діяльності органів внутрішніх справ.

Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання. Громадянин України, який працює або приймається на службу в органах внутрішніх справ, ознайомлюється з вимогами цих Правил (п.п.2.1.-2.3. розділу ІІ Правил).

Відповідно до пп.2.2. п.2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника, як одна із моральних основ служби в органах внутрішніх справ, полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пп.4.1. п.4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог закону та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Бездоганне виконання моральних зобов'язань, в свою чергу, забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян, що передбачено пп.4.2. п.4 розділу ІІІ Правил.

Відповідно до пп.1.1. п.1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Згідно з ч.5 ст.25 Закону № 565 службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч.1 ст.1, ст.2 Дисциплінарного статуту.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст.7 Дисциплінарного статуту, згідно з ч.1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; з гідністю поводися у позаробочий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп УБОЗ ГУМВС в області, перебуваючи у спеціальному званні «майор міліції».

Отже, відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належав до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Дотримання вимог цих законодавчих та підзаконних актів, Присяги працівника органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України були обов'язковими для позивача.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували його особиста недисциплінованість, порушення вимог ст.ст.5, 10 Закону № 565, ст.7 Дисциплінарного статуту, пп.2.2., 4.1. розділу ІІІ Правил, які виявилися у перешкоджанні проведенню слідчих дій СОГ Жовтневого РВ на місці події та ненаданні документів на автомобіль.

За правилами ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком суду, факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни доведений ГУМВС в області належними та допустими доказами.

З приводу доводів позивача, що події 12 грудня 2014 року відбувалися у його вихідний, суд зазначає, що обов'язки працівника органів внутрішніх справ дотримуватися вимог законодавства, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, передбачені Законом № 565, Дисциплінарним статутом, Присягою та Правилами, поширюється і на позаробочий час. Крім того, ці законодавчі та підзаконні акти окремо визначають критерії поведінки працівника міліції в приватному житті.

Стосовно доводів ОСОБА_1, що його провина у вчинення кримінального правопорушення має бути встановлена таким, що набрав законної сили, вироком суду, суд зазначає таке.

Не ставлячи під сумнів презумпцію невинуватості особи, суд не приймає вказані доводи як підставу для визнання незаконними та скасування спірних наказів ГУМВС в області, оскільки позивача звільнено за порушення дисципліни. Звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбачено пп. «й» п.64 Положення № 114, тобто є самостійною підставою для звільнення, відмінною від порушення дисципліни.

Стосовно твердження позивача, що притягнення його до відповідальності за ст.125 КУпАП у вигляді попередження недостатньо для звільнення, оскільки до нього застосоване найбільш м'яке адміністративне стягнення, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що визначено ст.23 КУпАП.

Згідно з пп. «б» п.2.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу.

Ст.125 КУпАП встановлено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст.121-128, ч.ч.1 і 2 ст.129, ст.ст.130 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.

Судом встановлено, що за порушення пп. «б» п.2.4. Правил дорожнього руху, яке полягало у відмові ОСОБА_1 дати можливість працівникам міліції перерви номери агрегатів транспортного засобу, його притягнуто до відповідальності за ст.125 КУпАП.

В контексті спірних правовідносин істотне значення має сам факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Цей факт доводить порушення ОСОБА_1 вимог законодавства. Враховуючи об'єктивну сторону адміністративного проступку, часу, місця та обставин, за яких він був вчинений, притягнення позивача до відповідальності за ст.125 КУпАП є додатковим підтвердженням обґрунтованості твердження ГУМВС в області про перешкоджання позивачем проведенню слідчих дій СОГ Жовтневого РВ.

З приводу посилання позивача на те, що за його заявою до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом протиправних дій працівників правоохоронних органів під час вилучення автомобілю «Mercedes-Benz 220 CDI», суд зазначає, що ця обставина не доводить відсутності складу дисциплінарного проступку в діях самого позивача.

Ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, що передбачено ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.2. Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п.2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування крім іншого є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння адміністративних правопорушень, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують службову дисципліну.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу адміністративного правопорушення; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1-2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, (пп.2.2.5., 2.2.20 п.2.2. Інструкції).

Згідно з п.2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування слугувало отримане ГУМВС в області повідомлення Жовтневого РВ про затримання ОСОБА_1 працівниками ДВБ МВС України та ВДАІ м. Маріуполя за фактом порушення ним транспортної дисципліни.

Відповідно до п.2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Абз.4 п.3.1. Інструкції встановлено, що начальники ГУМВС мають право призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проведене на підставі наказу начальника ГУМВС в області від 18 грудня 2014 року № 2134.

Таким чином, службове розслідування щодо ОСОБА_1 призначене і проведене за наявності підстав, визначених Інструкцією, та у відповідності до вимог ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п.п.3.2.-3.3. Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, що передбачено ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.3.4. Інструкції.

Судом встановлено, що проведення службового розслідування стосовно позивача доручено т.в.о. начальника УКЗ УГМВС в області полковнику міліції Перекресту О.І. та підлеглим працівникам, відповідно до їх посадових інструкцій; підготовка висновку службового розслідування покладена на старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС в області старшого лейтенанта міліції Бойка О.В., що відповідає вимогам ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту, п.п.3.2.-3.4. Інструкції.

Відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.5.1. Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно з п.п.5.2.-5.3. Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Судом встановлено, що службове розслідування призначене 18 грудня 2014 року (дата видання наказу) та завершене 12 січня 2015 року (дата затвердження висновку), тобто з дотриманням вимог ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.п.5.1.-5.3. Інструкції.

Відповідно до п.8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами п.п.8.2.-8.4. Інструкції у вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до вимог п.8.7. Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Висновок службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС в області майором міліції ОСОБА_1 складений, підписаний та затверджений з дотриманням п.п.8.1.-8.4., 8.7. Інструкції.

Абз.1 п.5.4. Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно з ч.5 ст.14 Дисциплінарного стягнення перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

В матеріалах справи наявна засвідчена відповідачем копія письмових пояснень ОСОБА_1, наданих за формою, наведеною у додатку до Інструкції, і датованих 18 грудня 2014 року.

В судовому засіданні 28 квітня 2015 року позивач підтвердив, що ці пояснення були написані ним власноруч, будь-яких зауважень щодо їх змісту чи повноти позивач не мав, єдине його зауваження стосувалося фактичної дати їх надання.

Навіть якщо виходити з того, що пояснення були надані ОСОБА_1 не 18, а 13 грудня 2014 року, то цей факт не впливає на повноту службового розслідування (у висновку від 12 січня 2015 року відображений зміст цих пояснень) та не спростовує висновків службового розслідування про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.

В будь-якому випадку ці пояснення були відібрані у позивача перед накладенням дисциплінарного стягнення, тобто з дотриманням вимог ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Згідно з ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту, п.5.4. Інструкції встановлено, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст.12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, що визначено ч.9 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч.ч.10-11 ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з положеннями ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 12 січня 2015 року начальником ГУМВС в області виданий наказ за № 56 «Про порушення службової та транспортної дисципліни оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС в області майором міліції ОСОБА_1 та його покарання», цим наказом до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. З дисциплінарним наказом позивач ознайомлений під особистий підпис 30 січня 2015 року.

З приводу доводів позивача щодо відсутності в наказі ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 посилання на його пояснення, суд зазначає таке.

Дійсно в наказі ГУМВС в області від 12 січня 2012 року № 56 не наведені пояснення ОСОБА_1, проте чинне законодавство не вимагає відображення в дисциплінарному наказі пояснень особи, яка притягається до відповідальності. Згідно з п.8.3. Інструкції такі відомості відображаються у мотивувальній частині висновку службового розслідування, що і мало місце.

Стосовно доводів позивача, що зі змісту спірних наказів незрозуміло з якої причини до нього, як до особи, яка продовж 14,5 років перебування на службі жодного разу не притягалася до дисциплінарної відповідальності та неодноразово заохочувалася керівництвом МВС України та ГУМВС в області, застосований крайній захід дисциплінарного випливу, суд зазначає наступне.

При застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, відсутність у нього чинних дисциплінарних стягнень, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування.

При цьому суд погоджується з доводам відповідача, що працівники міліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; а також із тим, що визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУМВС в області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч.3 ст.3 КАС України визначено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на те, що відповідач довів факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та правомірність наказу ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування цього наказу задоволенню не підлягають.

Виконання дисциплінарних стягнень регламентовано ст.18 Дисциплінарного статуту, ч.ч.1-2 якої визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до ч.4 ст.18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.

Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.64 цього Положення).

Судом встановлено, що 11 лютого 2015 року на підставі наказу від 12 січня 2015 року № 56 ГУМВС в області виданий наказ № 47о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення № 114.

Наказ ГУМВС в області від 11 лютого 2015 року № 47о/с є формою реалізації дисциплінарного наказу.

Оскільки дисциплінарний наказ є правомірним, а наказ ГУМВС в області від 11 лютого 2015 року № 47о/с виданий на виконання ст.18 Дисциплінарного статуту та відповідно до пп. «є» п.64 Положення № 114, позовні вимоги про визнання його незаконним та скасування задоволенню також не підлягають.

Відповідно до п.24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мають похідний характер від вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в області і за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту його прав та інтересів, порушених незаконним звільненням.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в області від 12 січня 2015 року № 56 та від 11 лютого 2015 року № 47о/с залишені без задоволення, позовні вимоги про поновлення його на посаді оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних УБОЗ ГУМВС в області, а також про стягнення з ГУМВС в області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на службі також не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Стосовно клопотання ГУМВС в області про зобов'язання позивача сплатити судовий збір за звернення до суду із цим позовом (а.с.72-73) суд зазначає, що пільги щодо сплати судового збору, встановлені п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», поширюються на позивачів, які подають до адміністративних судів позовні заяви у спорах, пов'язаних із прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23 січня 2015 року № 2.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.