Постанова № 44677908, 04.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 р. Справа № 805/3108/13-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

14 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 грудня 2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 грудня 2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року був задоволений позов позивача та скасовані податкові повідомлення-рішення від 4 грудня 2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2015 року постанови судів першої та апеляційної інстанції були скасовані та справа направлена на новий розгляд. За висновками Вищого адміністративного суду України суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків з приводу того, що сплата грошових зобов'язань після 30 червня 2011 року не впливає на застосування штрафу у розмірі 1 грн., судами залишено поза увагою те, що перевіркою охоплювався період вересень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 року та серпень, вересень 2011 року. Стосовного порушення строків сплати грошового зобов'язання грудня 2010 року, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів щодо вчинення порушення поза межами періоду, визначеного частиною 1 пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України з урахуванням висновків Верховного Суду України в постанові від 1 липня 2014 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство дійсно із простроченням була здійснена сплата податкових зобов'язань за 2011 рік, але згідно з пунктом 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року до нього повинна бути застосована санкція у розмірі 1 грн. за кожне порушення, замість цього відповідач застосував до позивача фінансові санкції у загальному порядку. Крім цього, розрахунок фінансових санкцій до акту не відповідає дійсності.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на застосування санкції згідно з пунктом 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України за вчинені порушення в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року. У випадках, коли позивач не сплачував суми самостійно визначених грошових зобов'язань у цей період, штрафна санкція була застосована відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки згідно цієї норми дата виникнення штрафної санкції є дата несвоєчасного погашення сум податкового боргу, дата порушення податкового законодавства також визначається як дата несвоєчасного погашення сум податкового боргу.

4 червня 2015 року представники сторін подали до канцелярії суду заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 13489818, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 289768, знаходиться на обліку відповідача з 15.08.1990 року, згідно свідоцтва № 06292229 є платником податку на додану вартість (надалі - ПДВ).

Позивачем з грудня 2010 року по червень 2012 року надавались податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки, згідно яких ним були визначені податкові зобов'язання.

22 листопада 2012 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої складений акт за № 2238/15-2-13489818. Згідно з висновками цього акту, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 року та по уточнюючим розрахункам з ПДВ за серпень та вересень 2011 року. Позивачем були надані заперечення на вказаний акт перевірки від 4 грудня 2012 року, які листом від 7 грудня 2012 року відповідачем були відхилені.

На підставі акту перевірки від 22 листопада 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 4 грудня 2012 року № 0003141502/27130, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10% у сумі 12327 грн. 56 коп.; № 0003151502/27155, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% у сумі 117163 грн. 20 коп. та № 0003161502/27156, яким до позивача застосований штраф у сумі 6 грн.

Суд застосовує норми Податкового кодексу України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог пункту 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Визначені податковими деклараціями позивачем податкові зобов'язання за спірні періоди сплачувались ним несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Аналіз наведеної норми доводить, що порушення, за яке застосовується зазначений штраф повинно бути вчинено платником податків лише у визначений період.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем були порушені строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ, зокрема, за спірний період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, тобто встановлена наявність 6 порушень, вчинених позивачем саме за період, визначений частиною 1 пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України.

Так, згідно з податковою декларацією за січень 2011 року № 90000472435 від 18.02.2011 року позивачем визначено податкове зобов'язання у сумі 58886 грн., яке сплачувались ним частками, а саме: 30 травня 2011 року - 52598 грн. 92 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 1322 грн. 85 коп.), 30 травня 2011 року - 2766 грн. 08 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 2766 грн. 08 коп.), 31 травня 2011 року - 2766 грн. 08 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 2766 грн. 08 коп.) та 22 червня 2011 року - 59847 грн. 35 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 52031 грн.). Згідно з податковою декларацією за грудень 2010 року від 19 січня 2011 року № 9006264715 позивачем визначена сума зобов'язання у розмірі 42118 грн., яка фактично була сплачена 30 травня 2011 року платіжним дорученням в сумі 52598 грн. 92 коп., з якої до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 42118 грн. Згідно з податковою декларацією за лютий 2011 року від 17 березня 2011 року № 9001142799 позивачем визначена сума зобов'язання у розмірі 70614 грн., яка фактично була сплачена 22 червня 2011 року платіжним дорученням в сумі 59847 грн. 35 коп., з якої до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 7469 грн. 60 коп. Як вбачається з розрахунку, за кожною вказаною частковою сплатою відповідачем позивачеві нараховувався штраф по 1 грн., загалом 6 грн. спірним податковим повідомленням рішенням № 0003161502/27156.

Згідно з податковою декларацією за березень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 50563 грн., яке фактично було сплачено платіжними дорученнями 27 грудня 2011 року в сумі 10702 грн. 81 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 6292 грн. 90 коп.), 29 грудня 2011 року в сумі 8000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 8000 грн.), 13 січня 2012 року в сумі 3 грн. 24 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 3 грн. 24 коп.), 13 січня 2012 року в сумі 3 грн. 21 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 3 грн. 21 коп.), 17 лютого 2012 року в сумі 246406 грн. 14 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 35270 грн. 46 коп.), 22 лютого 2012 року в сумі 20000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 992 грн. 48 коп.).

Згідно з податковою деклараціє за квітень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 55365 грн., яке фактично було сплачено платіжними дорученнями 22 лютого 2012 року в сумі 20000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 4235 грн. 15 коп.), 1 березня 2012 року в сумі 17000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 17000 грн.), 18 травня 2012 року в сумі 10000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 8323 грн. 47 коп.), 19 червня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 1713 грн. 20 коп.), 20 вересня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 2807 грн. 30 коп.), 24 вересня 2012 року в сумі 51553 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 6363 грн. 24 коп.).

Згідно з податковою декларацією за травень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 60220 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 19 червня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 5951 грн. 10 коп.), 24 вересня 2012 року в сумі 51553 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 25371 грн. 45 коп.).

Згідно з податковою декларацією за червень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 66700 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 23 вересня 2011 року в сумі 42200 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 25942 грн.), 18 серпня 2011 року в сумі 41794 грн. 05 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 40758 грн.).

Згідно з уточнюючим розрахунком за серпень 2011 року сума зобов'язання позивачем визначена у розмірі 451 грн., яка фактично сплачена платіжним дорученням 22 лютого 2012 року в сумі 20000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 451 грн.).

Згідно з податковою декларацією за вересень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 101696 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 17 лютого 2012 року в сумі 246406 грн. 14 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 87494 грн. 56 коп.), 22 лютого 2012 року в сумі 20000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 14201 грн. 44 коп.).

Згідно з податковою декларацією за жовтень 2011 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 73612 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 19 червня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 12949 грн. 92 коп.), 12 липня 2012 року в сумі 43100 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 22994 грн. 42 коп.), 31 липня 2012 року в сумі 10000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 8739 грн. 77 коп.), 20 вересня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 28927 грн. 39 коп.).

Згідно з уточнюючим розрахунком за вересень 2011 року сума зобов'язання позивачем визначена у розмірі 2797 грн., яка фактично сплачена платіжним дорученням 19 червня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 2797 грн.).

Згідно з податковою декларацією за лютий 2012 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 84052 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 19 квітня 2012 року в сумі 34000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 34000 грн.), 23 квітня 2012 року в сумі 48517 грн. 16 коп. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 48517 грн. 16 коп.), 18 травня 2012 року в сумі 10000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 1534 грн. 40 коп.).

Згідно з податковою декларацією за березень 2012 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 74030 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 19 червня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 14985 грн. 92 коп.), 20 червня 2012 року в сумі 38939 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 38939 грн.), 12 липня 2012 року в сумі 43100 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 20105 грн. 08 коп.).

Згідно з податковою декларацією за квітень 2012 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 62423 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 21 серпня 2012 року в сумі 15500 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 9867 грн. 88 коп.), 22 серпня 2012 року в сумі 24500 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 24500 грн.), 29 серпня 2012 року в сумі 7252 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 7252 грн.), 10 вересня 2012 року в сумі 11500 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 11500 грн.), 20 вересня 2012 року в сумі 40000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 9303 грн. 12 коп.).

Згідно з податковою декларацією за червень 2012 року позивачем визначено зобов'язання в сумі 126920 грн., яке фактично сплачено платіжними дорученнями 24 вересня 2012 року в сумі 51553 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 17860 грн. 38 коп.), 16 жовтня 2012 року в сумі 30000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 30000 грн.), 17 жовтня 2012 року в сумі 10000 грн. (до сплати податкового боргу відповідачем зараховано 10000 грн.).

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Зі змісту вказаного пункту випливає, що ця норма встановлює особливості застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення податкового законодавства у визначений період, які полягають у встановленні максимальної ставки санкцій за кожне порушення.

Системний аналіз наведених норм ПК дає підстави вважати, що несплату узгодженої суми грошового зобов'язання слід розуміти як порушення податкового законодавства, за яке відповідно до пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК може бути застосована відповідальність, передбачена пунктом 126.1 статі 126 ПК, але не більше 1 грн. за кожне порушення. Таким чином, суд приходить до висновку, що порушенням податкового законодавства у спірних правовідносинах є саме несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов'язання та відповідно дата такої сплати, а саме здійснення несвоєчасної сплати в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, за який застосовується штраф у розмірі 1 грн. за кожне порушення, тобто несвоєчасну сплату, а також наступні періоди, за які застосовується штраф у розмірі, визначеному статтею 126 ПК.

Суд не приймає посилання позивача на невірний розрахунок штрафу та зазначає, що об'єктом застосування штрафу у спірних правовідносинах є саме та сума боргу, яка врахована відповідачем в рахунок погашення боргу, а не в цілому сплачена позивачем за платіжним дорученням, внаслідок чого суд не приймає посилання позивача на те, що частина сум, які сплачені платіжними дорученнями не були враховані відповідачем та невідомо куди зараховані, оскільки це не стосується предмету спору і не впливає на розрахунок штрафу (на кількість днів та розмір штрафу). В межах спірних правовідносин суд перевіряє правомірність розрахунку штрафу, виходячи з його об'єкту, тобто тієї суми, яка зарахована в погашення боргу та з якої розраховувався штраф, що визначений спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Посилання позивача на відсутність, на його думку, хронологічного порядку погашення боргу, суд не приймає, оскільки ця обставина не вплинула на розміри штрафів 10% та 20%, застосовані спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Суд також зазначає, що посилання позивача у позові на неправомірність зарахування сплачених коштів частково на погашення пені, не стосується предмету спору, та не впливає на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Правомірність правової позиції суду в даній постанові підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 липня 2014 року № 21-203-14, а також узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, та позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 грудня 2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156, відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 4 червня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.