Постанова № 44677120, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/29770/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Греськів І.І. - старший прокурор відділу, посв. 002668 від 05.09.2012;

від позивачів: 1. Лень Р.В. - представник, дов. б/н від 30.03.2015;

2. Лень Р.В. - представник, дов. б/н від 30.03.2015;

3. Лень Р.В. - представник, дов. б/н від 30.03.2015;

4. Лень Р.В. - представник, дов. б/н від 30.03.2015;

від відповідачів: 1. Тхорик С.М. - представник, дов. 225-КР-623 від 06.03.2015;

2. Уланов І.В. - представник, дов. № 062/01/10-11392 від 23.12.2014;

3. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Компанії Фіцнеал Реал Естейт Лімітед, Компанії Інвестіон Лімітед, Компанії Вігоранс Лімітед, Компанії Алтімак Лімітед

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2015

у справі № 910/29770/14 (суддя Демидов В.О.)

за позовом 1. Компанії "Fitzneal Real Estate limited",

2. Компанії "INVESTION LIMITED",

3. Компанії "VIGORANS LIMITED",

4. Компанії "ALTIMAK LIMITED",

до Київської міської ради,

Департаменту комунальної власності м. Києва,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон"

про стягнення 229 560 780,62 грн.

за участю Прокуратури міста Києва

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/29770/14 відкладено на 27.05.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 у справі № 910/29770/14 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі; судові витрати покладено на позивачів.

Рішення мотивовано тим, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що заявлені до стягнення ними грошові кошти є заподіяною органом державної влади шкодою у розумінні ст.1166 ЦК України; застосування ст.1166 ЦК України в даному господарському спорі є безпідставним, оскільки договір № Д-2009/07/29 укладався Київською міською радою як представником власника майна - територіальної громади міста Києва, при здійсненні функцій управління майном; позивачі у даній справі та Київська міська рада не знаходилися у договірних відносинах щодо відчуження цінних паперів - акцій АТХК "Київміськбуд"; грошові кошти за договорами купівлі-продажу цінних паперів - акцій АТХК "Київміськбуд" від другого, третього та четвертого позивачів отримало ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон"; перший позивач сплатив грошові кошти за придбані цінні папери не Київській міській раді, а другому, третьому та четвертому позивачам, отже, відповідальною особою за ненастання бажаного наслідку, у вигляді набуття права власності, несе продавець за договором; вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину; щодо посилань позивачів на те, що під час розгляду справи № 11/304 не було застосовано подвійну реституцію, у зв'язку з виконанням договору № Д-2009/07/29 недійсним, суд зазначає, що названа обставина не є умовою звільнення від звернення до безпосереднього продавця за договорами з вимогою про стягнення отриманих останнім грошових коштів; суд дійшов висновку про невірне зазначення позивачами способу захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів.

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 у справі № 910/29770/14 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржники зазначають, що в позовній заяві вимоги позивачів обґрунтовуються ст.ст.19, 56 Конституції України, положеннями ст.ст.16, 22, 216, 1166, 1173, 1212, 1214 ЦК України, а також ст.ст.26, 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однак, на вказані норми матеріального права, окрім ст.1166 ЦК України і ст.224 ГК України, суд першої інстанції уваги не звернув, не навів мотивів їх незастосування до спірних правовідносин.

Як заявляють скаржники, загальне правило ст.1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі, а оскільки між позивачами та відповідачами в цій справі були відсутні договірні відносини, то скаржники вважають, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.1166 ЦК України як загальна норма матеріального права, яка регулює відшкодування позадоговірної шкоди.

Скаржники стверджують, що обставини неправомірності дій Київської міської ради встановлені рішеннями судів у справі № 11/103-50/146 та у справі № 11/304, отже в силу ст.35 ГПК України не підлягають доведенню; наявність шкоди полягає в тому, що позивачі уклали договори купівлі-продажу цінних паперів, сплатили за них кошти в сумах, заявлених до відшкодування, проте на підставі рішення суду у справі № 11/304 були позбавлені права власності на придбані цінні папери; обставини щодо позбавлення позивачів права власності на придбані акції були встановлені рішенням судів у справі № 910/6499/14, а також матеріалами справи; скаржники вважають, що завдана позивачам шкода у вигляді витрачених на придбання майна коштів, яке у подальшому було вилучено, є об'єктивним наслідком неправомірної поведінки першого та другого відповідачів при прийнятті рішення від 12.07.2007 № 1138/1799 та укладенні договору № Д-2009/07/29; в силу ст.1173 ЦК України завдана діями відповідачів шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини цих органів.

На думку скаржників, якщо суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог на підставі ст.1166 ЦК України, то повинен був задовольнити позов на підставі ст.1212 ЦК України, в частині стягнення безпідставно отриманих Київською міською радою коштів.

Скаржники зазначають, що всупереч положенням ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.193 ГК України, Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/344, Київською міською радою та її структурним підрозділом Головним управлінням комунальної власності КМДА було порушено приватизаційне законодавство під час відчуження акцій АТХК "Київміськбуд" і укладення договору № Д-2009/07/29, про що встановлено рішеннями судів у справі № 11/304, отже, саме вони повинні нести господарсько-правову відповідальність за завдані їхніми протиправними діями збитки позивачам.

Посилаючись на положення ст.224 ГК України, скаржники заявляють, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесення позивачами витрат в сумі, заявленій до стягнення - платіжні доручення, виписки про рух коштів на банківських рахунках, глобальні ноти з відмітками про оплату.

Як зазначають скаржника, якщо позивачі послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд мав самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати при прийнятті рішення правильні норми матеріального права.

Скаржники вказують, що підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів № Д-2010/07/02/6, № Д-2010/07/02/9, № Д-2010/07/02/1, № Б-182-1/Б-181-1, № Б-182-2/Б-181-2, № Б-182-3/Б-181-3 немає, а застосування двосторонньої реституції в порядку ст.216 ЦК України неможливо.

У відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що перший позивач не користується майном позивачів (кошти за пакет акцій АТХК "Київміськбуд" сплачено саме ТОВ "ФК "Новий регіон", який користується коштами позивачів за цивільно-правовими угодами від 02.07.2010 щодо купівлі-продажу акцій АТХК "Київміськбуд"); що позивачі не були учасниками правовідносин, пов'язаних з приватизацією пакета акцій АТХК "Київміськбуд", таким чином, внаслідок визнання судом недійсним нікчемного договору № Д-2009/07/29 від 29.07.2009 купівлі-продажу пакета акцій АТХК "Київміськбуд" жодного збитку позивачам з боку органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Києва не завдано; що перший відповідач не перераховував до міського бюджету будь-яких грошових коштів від продажу пакета акцій АТХК "Київміськбуд" згідно із договором № Д-2009/07/29 від 29.07.2009; що Головне управління комунальної власності м. Києва, укладаючи договір № Д-2009/07/29 від 29.07.2009, діяло самостійно, як орган приватизації комунального майна; що до обраного позивачем способу захисту (відшкодування збитків за рахунок місцевого бюджету) не застосовуються положення ч.2 ст.216, п.1 ч.3 ст.1212, ч.2 ст.1214 ЦК України, також ч.4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, проте позивачами не надано доказів щодо вжиття ними заходів на отримання упущеної вигоди; що за нікчемним договором купівлі-продажу не відбувається перехід права власності на відчужуване майно до набувача (покупця), тому в останнього відсутні й правові підстави для перепродажу цього майна., таким чином, укладання договору № Д-2009/07/29 не створило жодних юридичних наслідків для ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон" щодо набуття ним права власності на пакет акцій АТХК "Київміськбуд" (які не вибували з комунальної власності територіальної громади міста Києва), а отже не відбувся й перехід права власності на спірні акції до позивачів.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 у справі № 910/29770/14 без змін, посилаючись, зокрема, на ті обставини, що жодної позовної вимоги до другого відповідача не пред'явлено; внаслідок визнання судом недійсним нікчемного договору № Д-2009/07/29 від 29.07.2009 купівлі-продажу пакета акцій АТХК "Київміськбуд" жодного збитку позивачам з боку органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Києва не завдано.

У відзиві на апеляційну скаргу третій відповідач, зокрема, повідомив, що органи Державної казначейської служби України не здійснюють облік обсягу бюджетних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційні рахунки у розрізі зобов'язань (укладання договорів) та навів положення п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ від 03.08.2011 № 845.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивачів, першого та другого відповідачів, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачами подано до суду першої інстанції позов про стягнення з першого відповідача за рахунок місцевого бюджету міста Києва, шляхом їх безспірного списання з рахунків першого відповідача за рахунок бюджетних асигнувань: на користь першого позивача 229 082 255,96 грн.; на користь третього позивача 110 000,00 грн. та 49 508,22 грн. упущеної вигоди; на користь четвертого позивача 110 000,00 грн. та 49 508,22 грн. упущеної вигоди; про стягнення з першого відповідача за рахунок місцевого бюджету на користь другого позивача 110 000,00 грн. та 49 508,22 грн. упущеної вигоди; судові витрати покласти на відповідачів.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2010 були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" (далі - третьою особою) та: другим позивачем за № Д-2010/07/02/6; третім позивачем за № Д-2010/07/02/9; четвертим позивачем за № Д-2010/07/02/1.

Згідно із п.1.1 зазначених договорів від 02.07.2010, третя особа, за договорами продавець, зобов'язується продати, позивачі, за договорами, покупці, зобов'язуються купити та оплатити в порядку і на умовах, викладених у цьому договорі, цінні папери емітента акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" у кількості по 5 500 000 штук за договірною ціною одного цінного паперу 2,20 грн.

Відповідно до п.7.1 договорів від 02.07.2010 ці договори регулюються нормами матеріального права України.

Згідно із виданими ТОВ "Фондова спілка "Україна" виписками про стан рахунку в цінних паперах № 003074, № 003076, № 003073 від 02.07.2010 акції АТХК "Київміськбуд" були зараховані на рахунки позивачів.

Позивачами до матеріалів справи надані копії витягів із особових рахунків відповідно до яких позивачами перераховані грошові кошти третій особі згідно із договорами №№ Д-2010/07/02/1, Д-2010/07/02/6, Д-2010/07/02/09.

У подальшому, 02.08.2010 першим позивачем укладені договори купівлі-продажу цінних паперів: за № Б-182-2/Б-181-2 із другим позивачем, за № Б-182-3/Б-181-3 із третім позивачем, за № Б-182-1/Б-181-1 із четвертим позивачем, згідно із п.1.1 яких другий, третій та четвертий позивачі, за договорами продавці, продають, а перший позивач, за договорами покупець, купує цінні папери Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд" у кількості по 5 450 000 штук, з номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 грн.

В п.7.1 зазначених договорів від 02.08.2010 передбачено, що ці договори регулюються законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Проведення відповідних операцій з цінними паперами відображено у виданих ТОВ "Фондова спілка "Україна" виписках з рахунків першого, другого, третього та четвертого відповідачів за 07.10.2010 №№ 003105, 003074, 003076, 003073.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 у справі № 11/304, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі № 11/304, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 у справі № 11/304, прийняте при вирішенні господарського спору за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Термінал-Реєстр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адрем", 3-ті особи: Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд", Сатіліна Лімітед, Атіма Лімітед про визнання недійсним договору та визнання права власності, скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору № Д-2009/07/29 купівлі-продажу пакета акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" недійсним; визнано договір № Д-2009/07/29 купівлі-продажу пакету акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" у кількості 52 910 760 штук, що становить 80 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд", укладений 29.07.2009 між головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Новий регіон" - недійсним; в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 у справі № 11/103-50/146, прийнятим при вирішенні господарського спору за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", Компанія Алтімак Лімітед, Компанія Сатіліна Лімітед про визнання недійсним рішення міської ради від 12.07.2007 № 1138/1799, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 у справі № 11/103-50/146, позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1138/1799 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" в частині приватизації пакету акцій територіальної громади міста Києва у статутному фонді АТХК "Київміськбуд".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справі № 910/6499/14, прийнятим при вирішенні господарського спору за позовом, у тому числі й першого - четвертого позивачів, до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Публічне акціонерне товариство "Асвіо Банк" за участю Прокуратури міста Києва про визнання права власності на прості іменні акції, емітовані Публічним акціонерним товариством Холдинговою компанією "Київміськбуд" та зобов'язання вчинити дії - Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" провести безумовні облікові операції списання зазначених простих іменних акцій з рахунку у цінних паперах Київської міської ради на рахунки позивачів, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі 910/6499/14, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно із ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезгаданими судовими рішеннями встановлено, що договір купівлі-продажу пакета акцій Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" № Д-2009/07/29 від 29.07.2009 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на незаконне, всупереч встановленому порядку приватизації, заволодіння майном територіальної громади міста Києва, тому є недійсним; третя особа фактично не набула права власності на пакет акцій Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" і не мала права їх відчужувати іншим особам, в тому числі й позивачам у справі № 910/29770/14, оскільки цінні папери неправомірно вибули з володіння їх законного власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Таким чином, судами у зазначених судових рішеннях встановлено незаконність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" права власності на акції Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" та подальше їх відчуження позивачам.

Нормою ч.1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочини, що не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину; правової наслідки визнання недійсним правочину настають лише у формах, передбачених законом, у вигляді реституції - повернення становища сторін у початковий стан, або в інших формах.

Отже, оскільки за договором купівлі-продажу № Д-2009/07/29 від 29.07.2009 перехід права власності на відчужуване майно до набувача - третьої особи не відбувся, у останньої, відповідно, не виникло право продажу такого майна, а саме, акцій Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В ч.1 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість витраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки - збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника, вжиття заходів заявника по зменшенню збитків.

Отже, для вирішення питання щодо покладення збитків на Київську міську раду слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність Київської міської ради є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) також є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, що завдала шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

Разом із тим, у позовній заяві позивачами обґрунтовуються позовні вимоги ст.ст.216, 1212 ЦК України, що регулюють відшкодування збитків винною стороною недійсного правочину та повернення безпідставно набутого майна потерпілого.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, відповідно до зазначеної норми, зобов'язання щодо повернення виконаного за недійсним правочином виникають у разі набуття майна особою за рахунок іншої, у зв'язку з відсутністю для цього підстав, встановлених законом або договором, чи якщо такі підстави згодом відпали.

Як встановлено судами у судових рішеннях, Київська міська рада, як сторона визнаного недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу акцій Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" № Д-2009/07/29 від 29.07.2009, набула грошові кошти від покупця за договором - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", а не від позивачів, а за змістом ст.1212 ЦК України право вимоги повернення виконаного за недійсним правочином мають лише сторони такого правочину. Позивачами ж грошові кошти сплачені згідно із договорами від 02.07.2010 за №№ Д-2010/07/02/1, Д-2010/07/02/6, 2010/07/02/9 продавцю цінних паперів - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", яке цими коштами користується.

Таким чином, враховуючи, що згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зокрема, у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (визнання права власності на спірні акції за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради), відповідальною особою за ненастання бажаного наслідку у покупця за договором у вигляді набуття права власності на акції Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" є продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", яке одержало грошові кошти від позивачів за договорами від 02.07.2010 №№ Д-2010/07/02/1, Д-2010/07/02/6, Д-2010/07/02/9.

В ч.4 ст.623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на позивачів, якими пред'явлено вимогу про відшкодування упущеної вигоди, покладається тягар доведення того, що ці доходи дійсно були б ними одержані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Як вбачається із розрахунків сум упущеної вигоди, доданих до позовної заяви, позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди ґрунтуються на розрахунку можливого прибутку у разі розміщення грошових коштів на депозиті.

Однак, наведені розрахунки не підтверджені доказами, є теоретичним припущенням про можливість одержання такої вигоди, проте ані розміру конкретного прибутку, ані реальної можливості вміщення грошових коштів на депозит, ані наявності таких реальних намірів, як розміщення такої суми грошових коштів на депозит, позивачами не надано. Отже, позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявності підстав для стягнення збитків, заявлених позивачами.

Позивачами не доведено належними та допустимими доказами існування підстав для задоволення позовних вимог як до першого відповідача, так само і до другого відповідача та третього відповідача.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Згідно із преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 16 цього Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Отже, норми зазначеного Закону щодо відповідальності органів місцевого самоврядування застосовуються у сукупності із нормами матеріального права, якими врегульовано обставини та підстави відповідальності вказаних юридичних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 у справі № 910/29770/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Компанії Фіцнеал Реал Естейт Лімітед, Компанії Інвестіон Лімітед, Компанії Вігоранс Лімітед, Компанії Алтімак Лімітед залишити без задоволення.

2. Справу № 910/29770/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 08.06.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай