Постанова № 44677024, 03.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/1654/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ципляк П. С. - представник за довіреністю №3263/19 від 26.12.2014

від відповідача: Химчук А. В. - представник за довіреністю № 75/1 від 14.01.2015

від третьої особи: Ципляк П. С. - представник за довіреністю № 1383/19м від 26.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015

у справі № 910/1654/15-г (суддя Босий В. П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод»

до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь»

про визнання поруки такою, що частково припинена

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання такою, що припинена, поруки позивача перед відповідачем за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої за укладеним 23.12.2010 між позивачем та третьою особою кредитним договором № 70 заборгованості за кредитом в сумі 1 565 584,80 доларів США з 02.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 25.05.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015, повний текст якого складений 20.04.2015, у справі № 910/1654/15-г позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з приписами чинного законодавства, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку, якщо кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, а відтак, враховуючи, що граничним строком звернення відповідача до позивача як поручителя за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 з вимогами про стягнення простроченої заборгованості, яка виникла станом на 01.11.2013, є 01.05.2014, а заборгованості за процентами, нарахованими за період з 25.10.2013 по 24.11.2013, - 24.05.2014, порука останнього щодо вказаних сум є такою, що припинена на підставі приписів статті 559 Цивільного кодексу України з 02.05.2014 та з 25.05.2014 відповідно, в той час як з відповідним позовом до Господарського суду Донецької області відповідач звернувся лише 30.05.2014 (справа №905/3668/14).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції невірно встановлено момент, з якого розпочинається шестимісячний строк звернення до поручителя з вимогою в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, в зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права та, відповідно, прийнято неправосудне рішення.

Так, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права у тлумаченні поняття «вимога», яке міститься у Цивільному кодексі України, та зауважив на різній судовій практиці Верховного суду України щодо вказаного питання.

Ухвалою від 14.05.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

23.12.2010 відповідач як банк та третя особа як позичальник уклали кредитний договір №70 (далі Кредитний договір) (а.с. 16-23), пунктом 1.1 якого погодили, що відповідач на умовах Кредитного договору зобов'язується надати третій особі кредит в сумі 30 000 000 доларів США, а третя особа зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути відповідачу кредит не пізніше 22.12.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, до яких за своєю правовою природою відноситься вказаний договір, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Учасниками судового процесу не заперечується той факт, що кредит, обумовлений Кредитним договором, відповідач третій особі видав.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору виконання третьою особою своїх зобов'язань за Кредитним договором забезпечується, зокрема, порукою поручителя (підпункт 1.3.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

23.12.2010 Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод» (далі позивач), як поручитель та відповідач як банк уклали договір поруки № 70/Z-5 (далі Договір поруки) (а.с. 24-27), відповідно до умов якого позивач поручився перед відповідачем за виконання третьою особою зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В зв'язку з порушенням третьою особою умов Кредитного договору, відповідач направив позивачу лист-вимогу № 7292/1-2 від 03.11.2013 (а.с. 28), в якому повідомив, що станом на 03.10.2013 за Кредитним договором обліковується прострочена заборгованість, яка становить 734 036,47 доларів США та складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 733 253,47 доларів США та пені в сумі 783,47 доларів США за період з 01.10.2013 по 03.10.2013, та вимагав погасити вказану заборгованість протягом 15 календарних днів з дати виникнення заборгованості.

Також відповідач направив позивачу лист-вимогу № 9189-1/1-2 від 10.12.2013 (а.с. 30), в якому повідомив, що станом на 10.12.2013 за Кредитним договором обліковується прострочена заборгованість, яка становить 2 630 684,65 доларів США та складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 2 398 917,80 доларів США, простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом за період з 25.10.2013 по 24.11.2013 включно, в сумі 198 168,21 доларів США, пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасними погашенням заборгованості за кредитом за період з 01.10.2013 по 10.12.2013, в сумі 32 764,58 доларів США та пені в сумі 834,06 доларів США, нарахованої у зв'язку з несвоєчасними погашенням заборгованості за процентами за період з 01.11.2013 по 10.12.2013, та вимагав погасити вказану заборгованість протягом 30 календарних днів з дати виникнення заборгованості.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати такою, що припинена, його поруку перед відповідачем за Договором поруки в частині простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 565 584,80 доларів США та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США, з 25.05.2014.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, погодившись, в тому числі, з визначеною позивачем датою, починаючи з якої спірна порука є припиненою, з чим колегія суддів повністю погодитися не може з огляду на таке.

Частина 4 ст. 559 ЦК України, на норму якої посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, встановлює, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пунктах 1.1.1 та 1.1.2 Кредитного договору сторони домовились, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, та узгодили графік кредитування та графік погашення третьою особою кредиту, якими передбачено щомісячне частинами погашення третьою особою наданого їй відповідачем кредиту.

Згідно з п. 7.1 Кредитного договору, за прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом передбачена сплата на користь банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення враховуючи день погашення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України)

Отже, відповідно до норм чинного законодавства, у випадку, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 у справі 6-20цс14 і підтримано в Постанові від 17.09.2014 у справі 6-53цс14.

При цьому, Верховний суд України у Постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14 дійшов таких висновків:

- регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

- аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються;

- це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може;

- з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання;

- отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем);

- таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

(При цьому, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права у тлумаченні поняття «вимога», яке міститься у Цивільному кодексі України, та на різну судову практику Верховного суду України щодо вказаного питання колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки різною судовою практикою відповідач, фактично, вважає наявність окремих думок з цього приводу судді Верховного суду України Сеніна Ю. Л. у справах №№ 6-125цс14, 6-53цс14, 6-170цс-13 та окремої думки судді Верховного суду України Охрімчук Л. І. у справі № 6-170цс-13, що не може вважатися різною судовою практикою та не спростовує висновків, вкладених Верховним судом України в постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).

Зі змісту п. 1.1.2 Кредитного договору слідує, що щомісячне часткове повернення кредиту третя особа мала здійснювати в строк до останнього дня місяця включно, а зі змісту п. 3.1.3 - що сплата процентів здійснюється щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місця включно.

Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, фактично, третя особа мала сплачувати черговий щомісячний платіж, який складається з частини кредиту та відсотків за користування кредитом, до останнього числа поточного місця, а простроченим він, відповідно, є з першого числа наступного місяця.

Враховуючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України), то вказані вище правила повинні застосовуватись і до поручителя.

При цьому, відповідно до п. 5.1 Договору поруки він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором, проте згідно з п. 4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.112014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, враховуючи, що за умовами Кредитного договору погашення кредиту та сплата відсотків за користування ним відбуваються шляхом внесення щомісячних платежів, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, у даному випадку, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Позивач просить визнати такою, що припинена з 25.05.2014, поруку щодо заборгованості за кредитом в сумі 1 565 584,80 доларів США, яка, як вбачається з матеріалів справи, складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 733 253,47 доларів США, наявність якої встановлена листом-вимогою № 7292/1-2 від 03.11.2013, та простроченої заборгованості за кредитом в сумі 833 333 доларів США, яку третя особа мала сплатити 31.10.2013 згідно з встановленим п. 1.1.2 Кредитного договору Графіком погашення заборгованості, а також поруку щодо простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом за період з 25.10.2013 по 24.11.2013 включно, в сумі 198 168,21 доларів США, наявність якої встановлена листом-вимогою № 9189-1/1-2 від 10.12.2013.

Враховуючи, що:

зі змісту листа-вимоги № 7292/1-2 від 03.11.2013 слідує, що станом на дату вказаного листа заборгованість за кредитом в сумі 733 253,47 доларів США вже була прострочена;

зі змісту п. 1.1.2 Кредитного договору слідує, що обов'язок по поверненню частині кредиту в сумі 833 333 доларів США третя особа мала виконати до 31.10.2013 включно, а простроченим він відповідно є з 01.11.2013 (щодо суми 833 333 доларів США);

згідно з п. 3.1.3 Кредитного договору, яким встановлено, що сплата процентів здійснюється щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того місця включно та те, що останнім банківським днем в листопаді 2013 року є 29.11.2013, сплатити проценти за період з 25.10.2013 по 24.11.2013 включно в сумі 198 168,21 доларів США, третя особа мала в строк по 29.11.2013, а простроченим він відповідно є з 30.11.2013, з відповідним позовом про стягнення заборгованості з позивача як поручителя третьої особи відповідач мав звернутися:

- по поверненню кредиту в сумі 733 253,47 доларів США, з врахуванням того, що 02.05.2014 є святковим днем, в будь-якому випадку в строк по 03.05.2014 включно;

- по поверненню кредиту в сумі 833 333 доларів США, з врахуванням того, що 02.05.2014 є святковим днем, в строк по 03.05.2014 включно;

- по сплаті процентів за період з 25.10.2013 по 24.11.2013 включно в сумі 198 168,21 доларів США в строк по 29.05.2014 включно.

З наявних в матеріалах справи копій ухвал Господарського суду Донецької області від 06.06.2014 та від 13.06.2014 у справі № 905/3668/14 (а.с. 33-35) слідує, що з відповідним позовом відповідач до позивача звернувся 30.05.2014, тобто після закінчення встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення поруки позивача за Договором поруки в частині простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 565 584,80 доларів США та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США, проте, з огляду на висновки, які викладені вище, строк, з якого спірна порука припинилась, є іншим, ніж визначений позивачем у позовній заяві, - порука позивача перед відповідачем щодо простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 доларів США визнається припиненою з 04.05.2015, щодо простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 дол. США - з 30.05.2014.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г підлягає зміні, задовольняються вимоги позивача про визнання такою, що припинена, поруку позивача перед відповідачем за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 дол. США з 04.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 дол. США з 30.05.2014, в решті вимог відмовляється. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задоволенню не підлягає.

Враховуючи, приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України та те, що позовні вимоги позивача в частині визнання поруки такою, що припинена, фактично судом були задоволені, судові витрати по справі, в тому числі з подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача .

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати такою, що припинена поруку Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13, ідентифікаційний код 05838512) перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) за договором поруки №70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 доларів США з 04.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 30.05.2014.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13; ідентифікаційний код 05838512) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.»

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1654/15-г.

Повний текст постанови складено: 08.06.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій