Рішення № 44676465, 02.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 Справа № 917/677/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс", проїзд Галузевий, 80, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610

Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбер", Проспект газети Правда, 29, кімн. 312-1, м. Дніпропетровськ, 49083

про стягнення 80 360,12 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідачів : не з'явилися.

02.06.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбер" 80 360,12 грн., з яких : 59 021,69 збитки у вигляді компенсації виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 12 409,18 грн. втрати від інфляції, 897,45 грн. проценти за користування коштами та 8 031,80 грн. пеня.

Позивач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Позивач надіслав суду лист № АУЗ/938/12/5 від 06.04.2015 р., відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" в порядку регресу завдані збитки в розмірі 80 360,12 грн.. Дана заява не оцінюєтьсясудом як уточнення чи зміна позовних вимог, а тому спір розглядається в межах предмету спору в редакції позовної заяви.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" - надав суду заперечення на позовну заяву № 239 від 29.04.2015 р. (вх. № 6416 від 30.04.2015 р.), відповідно до яких стверджує про неправомірність пред'явлених до нього вимог в частині стягнення втрат від інфляції, процентів за користування коштами та пені.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбер" - надав суду відзив на позов вх. № 6458 від 30.04.2015 р., за мотивами якого позов не визнає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд,

встановив:

01.09.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик) та Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (Страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 938/11-Т/К від 01.09.2011 р. (далі - Договір, а.с. 17-24), відповідно до умов якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування (п.1.1. Договору).

Відповідно до умов Договору 17.02.2012 р. сторони склали Додаток № 2 до Договору "Страхове свідоцтво № 938/11-Т/К-32" (далі - Страхове свідоцтво, а.с. 25), в якому узгодили, зокрема, наступне :

- предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном вказаним у розділах 5 та 6 цього договору (р. 4 Страхового свідоцтва);

- інформація про транспортний засіб : Nissan Qashgai, Державний номерний знак АІ8229ВЕ, номер кузова (шасі) SJNFBNJ10U2459188, 2012 року випуску, білого кольору (р. 5 Страхового свідоцтва).

06.12.2012 р., на автодорозі Н-03 Житомир - Чернівці 106 км. 300 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volvo" державний номерний знак АЕ9326ЕВ, яким керував Сучек Олександр Анатолійович, та забезпеченого автомобіля "Nissan" державний номерний знак АІ8229ВЕ, що належить страхувальнику.

Відповідно до Довідки управління Державтоінспекції УМВС України у Хмельницькій області № 9119620 про ДТП винною в настанні ДТП особою є водій транспортного засобу "Volvo" державний номерний знак АЕ9326ЕВ - Сучек Олександр Анатолійович (а.с. 14-15).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.01.2013 р. у справі № 524/35/13-п, Сучек О.А. визнано винним у ДТП, яке сталося на автодорозі Н-03 Житомир - Чернівці 106 км. 300 м., за участю автомобілів "Volvo" державний номерний знак АЕ9326ЕВ, під управлінням Сучек Олександра Анатолійовича та "Nissan" державний номерний знак АІ8229ВЕ, під управлінням водія Коптева В.Д.. Відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення громадянина Сучек О.А. притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 16).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Nissan" державний номерний знак АІ8229ВЕ, що зазначено у довідці ДАІ та дефектній відомості огляду транспортного засобу.

Відповідно до звіту № 6242 від 19.12.2012 р. про визначення вартості матеріального збитку автомобіля "Nissan Qashgai" державний номерний знак АІ8229ВЕ загальний розмір завданого матеріального збитку власнику вищезазначеного транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП склав 121 251,48 грн. (а.с. 36-73).

За даними позивача страхувальник звернувся до страховика (позивача) із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Страховик (позивач) визнав дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 06.12.2012 р., страховим випадком та 27.12.2012 р. склав страховий акт № 938/11-Т/К-32-4 (а.с. 31-32) з розрахунком розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті та становить 108 521,69 грн. (а.с. 33). 27.12.2012 р. позивачем було виплачено ПАТ "Миронівський хлібопродукт" страхове відшкодування у розмірі 108 521,69 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 11570 від 27.12.2012 р. (а.с. 35).

За даними позивача, маючи інформацію про наявність договору обов'язкового страхування № АА/7959826 (а.с. 74) у винної особи, позивач 20.02.2013 р. звернувся за відшкодуванням шкоди з заявою № 63-13 (а.с. 76-77) до Страхової компанії "Кредо", яка відшкодувала завдані збитки відповідно до зазначеному в полісі № АА/7959826 ліміту, а саме : у розмірі 49 500,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 1823 від 17.06.2013 р. (а.с. 78).

Відповідно до матеріалів справи, на підставі укладеного між відповідачами Договору найму транспортних засобів № 27-12 від 01.02.2012 р. транспортний засіб "Volvo" державний номерний знак АЕ9326ЕВ та напівпричіп - цистерна "INDOX С438" (державний номер АЕ 3694 ХЗ) були передані страхувальником у строкове платне користування ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" (копія Договору № 27-12 та актів приймання передачі вищезазначених транспортних засобів наявні у матеріалах справи, а.с. 185-189).

14.08.2014 р. позивач звернувся з заявою № АУЗ/938/12/5 до ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" з претензією про виплату різниці між фактичними збитками і отриманим страховим відшкодуванням, що складає 59 021,69 грн.. За даними позивача завдані йому збитки до цього часу є невідшкодованими.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом про стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбер" 80 360,12 грн., з яких : 59 021,69 збитки у вигляді компенсації виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 12 409,18 грн. втрати від інфляції, 897,45 грн. проценти за користування коштами та 8 031,80 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи правову природу вказаних правовідносин, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору страхування.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, і доходів від розміщення коштів цих фондів. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування"). Дана норма кореспондує зі ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1, 2, 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як зазначено у ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" встановлюється, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору та приписів чинного законодавства позивачем 27.12.2012 р. було виплачено страхувальнику (потерпілій особі) - ПАТ "Миронівський хлібопродукт" - 108 521,69 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. З урахуванням того, що Страховою компанією "Кредо" позивачу вже було частково відшкодовано завдані винною особою збитки у розмірі 49 500,00 грн., до позивача в межах суми 59 021,69 грн. перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вже зазначалося у описовій частині даного рішення, між відповідачами був укладений Договір найму транспортних засобів № 27-12 від 01.02.2012 р., транспортний засіб "Volvo" державний номерний знак АЕ9326ЕВ та напівпричіп - цистерна "INDOX С438" (державний номер АЕ 3694 ХЗ) були передані другим відповідачем в оренду першому відповідачу (ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс"). Оскільки матеріалами справи підтверджено, що водій Сучек О.А. під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" та виконував свої трудові обов'язки, саме перший відповідач повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди у даному випадку.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з першого відповідача на користь позивача 59 021,69 грн. збитків обґрунтовані як поданими доказами, так і нормами матеріального права, позивачем доведено наявність складу правопорушення в діях першого відповідача, в свою чергу першим відповідачем не доведено відсутність вини його працівника у заподіянні шкоди та факту того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а тому позовні вимоги в цій частині суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення збитків з другого відповідача є необґрунтовані, оскільки особою, відповідальною за заподіяну шкоду, є відповідач 1, у користуванні кого перебували вказані транспортні засоби на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 12 409,18 грн. втрат від інфляції, 897,45 грн. процентів за користування коштами та 8 031,80 грн. пені суд прийшов до висновку про відмову у позові за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відповідачі не є суб'єктами цього договору, збитки у вигляді компенсації виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які є предметом спору у даній справі за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів пені є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. При цьому судом взято до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки збитки у вигляді компенсації виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які є предметом спору у даній справі за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 12 409,18 грн. втрат від інфляції та 897,45 грн. процентів за користування коштами є неправомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Як роз'яснив у п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 14 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Понесені при пред'явленні даного позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (проїзд Галузевий, 80, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ідентифікаційний код юридичної особи 36093194) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) р/р 26505601339688 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528 - 59 021,69 збитків у вигляді компенсації виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1 341,86 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" 12 409,18 грн. втрат від інфляції, 897,45 грн. процентів за користування коштами та 8 031,80 грн. пені відмовити.

4. У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбер" відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.