Рішення № 44675410, 08.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.15р. Справа № 904/3053/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 576 964,60 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Вознюк Є.В. - гол. юрисконсульт (дов. № 14-167 від 11.06.14р.)

від відповідача: Медяний О.Ю. - пров. юрисконсульт (дов. № 51юр від 25.05.15р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі-відповідач) про стягнення 576 964,60 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 470 536,14 грн. - основний борг, 46 865,22 грн. - пеня, 51 738,76 грн. - інфляційні втрати, 7 824,48 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-117-В від 04.01.2013р., в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 11 вересня 2014 року подало до господарського суду відзив на позовну заяву № 294/17/1-02 від 30.04.15р., в якому відповідач частково визнає позовні вимоги позивача в частині проведення розрахунків за спірним договором із прострочення, а також просить суд в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за поставлений природний газ по договору № 13-17-В від 04.01.13р. відмовити.

В судовому засіданні представником позивача надана довідка про стан заборгованості ПАТ "Дніпрогаз" № 14/2-100 від 22.05.15р., з якої вбачається, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ у січні - грудні 2013 рік та січні - грудні 2014 рік на загальну суму 953 704,28 грн. за договором від 04.01.13р. № 13-117-В станом на 22.05.15р. складає 0,00 грн., тобто заборгованість по основному боргу погашена повністю.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерне компанія", як продавець, та Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", як покупець, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-117-В.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору).

Згідно п. 1.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору, за договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору, продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 336,034 тис. куб. м., у тому числі:

- у 2013 році - 83,753 тис. куб. м.;

- у 2014 році - до 93,281 тис. куб. м.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 5.2. договору та додаткової угоди № 9 до договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розділ і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- додаток на додану вартість за ставкою - 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 198,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 238,44 грн.

До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 6216,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1243,34 грн., всього з ПДВ - 7460,04 грн.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 953 704,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які додаються до позовної заяви (а.с. 57 - 80).

Позивач зазначає, що в свою чергу свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу відповідач виконав частково, а саме, за поставлений газ розрахувався у розмірі 483 168,14 грн., а саме:

- 31 травня 2013 року в розмірі 77 174,62 грн.;

- 06 червня 2014 року в розмірі 405 993,52 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ на день подання позову до суду становить у сумі 470 536,14 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-117-В від 04.01.2013 року у сумі 470 536,14 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні 08.06.2015р. позивачем надано до суду інформацію про те, що відповідачем здійснено оплату основного боргу у повному обсязі, що підтверджується довідкою про стан заборгованості ПАТ "Дніпрогаз" № 14/2-100 від 22.05.15р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем повністю сплачено суму заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 470 536,14 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 7 824,48 грн. та інфляційні втрати у сумі 51 738,76 грн., згідно розрахунку (а.с. 36 - 44).

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню інфляційні втрати у сумі 51 738,76 та 3% річних у сумі 7 824,48 грн.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2. договору, позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 46 865,22 грн., згідно розрахунку (а.с. 36 - 44).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 46 865,22 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні було усно заявлено клопотання відповідача про відмову в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за поставлений природний газ по договору № 13-117-В від 04.01.13р.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Господарський суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відмову позовних вимог в частині стягнення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони нараховані згідно умовам договору та чинного законодавства, а щодо зменшення їх судом, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і тільки у виняткових випадках.

Також, вищевказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, тому, що Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" не надало належних доказів в обґрунтування викладених у клопотанні обставин. Крім того, в судовому засіданні Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечувало проти задоволення даного клопотання відповідача, оскільки їхнє товариство також знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 470 536,14 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5; код ЄДРПОУ 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) - 46 865 (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 22 коп. пені, 7 824 (сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 48 коп. 3% річних, 51 738 (п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 11 540 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін