Ухвала суду № 44670993, 21.05.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/487/14-ц

Провадження № 2\368\188\15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючого: судді Закаблука О.В.

При секретарі: Лєвшин Н.О.

З участю сторін:

Представників позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

Відповідачки: ОСОБА_3

Представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В :

25.03.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, ( Том № 1, а.с., 2 4).

31.03.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання на 16.04.2014 року, ( Том № 1, а.с., 44).

16.04.2014 року з первинним позовом на підставі ухвали суду було об»єднано зустрічний позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив виконання зобов»язання за договором., (Том №1, а.с., 117 118), оголошено перерву до 06.05.2014 року, ( Том № 1, а.с., 116).

06.05.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою провадження у даній справі зупинено до вирішення спору в іншій справі, ( Том № 1, а.с., 162 164).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду про зупинення провадження у справі, 12.05.2014 року позивачем було подано апеляційну скаргу, ( Том № 1, а.с., 167 169).

02 липня 2014 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, якою Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволено.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 травня 2014 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, (Том № 1, а.с., 206).

04.08.2014 року дана справа надійшла на адресу Кагарлицького районного суду, (Том № 1, а.с., 213). Слухання справи було призначено на 14.08.2014 року.

14.08.2014 року слухання справи було відкладено на 10.09.2014 року в зв»язку з неявкою представника позивача, ( Том № 1, а.с., 217), який не з»явився до суду без поважних причин, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

10.09.2014 року проведено судове засідання, оголошено перерву до 06.10.2014 року, (Том № 1, а.с., 228).

06.10.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду по факсу надійшло повідомлення від позивача, в якій останній просить суд відкласти слухання справи в зв»язку із неможливістю забезпечити явку представника позивача, що спричинено великою кількістю справ, що призначені до розгляду на 06.10.2014 року, ( Том № 1, а.с., 233).

06.10.2014 року слухання справи було відкладено на 15.10.2014 року в зв»язку з неявкою представника позивача, ( Том № 1, а.с., 235).

15.10.2014 року представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Представник відповідача, - ОСОБА_6 в судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2014 року, заявив клопотання про залишення первинного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, без розгляду, в зв»язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача, а також залишення зустрічного позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач 2 за первісним позовом, - ОСОБА_3 про визнання кредитора таким, що прострочив зобов»язання за договором, без розгляду.

15.10.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 239), якою:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, - залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач 2 за первісним позовом, - ОСОБА_3 про визнання кредитора таким, що прострочив зобов»язання за договором, - залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

29.10.2014 року позивачем по справі, - ТОВ «Кредитні ініціативи» подано апеляційну скаргу, ( Том № 2, а.с., 1 4), в якій позивач просив суд Апеляційної інстанції винести ухвалу, якою:

- поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 15.10.2014 р. у справі №368/487/14-ц;

- прийняти до розгляду Апеляційну скаргу на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 15.10.2014 р. у справі №368/487/14-ц;

- Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 15.10.2014 р. у справі №368/487/14-ц скасувати в частині залишення позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості;

- справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10.02.2015 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, ( том № 2, а.с., 75 77), якою:

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», - задоволено;

- Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року скасовано та направлено цивільну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

02.03.2015 року справа надійшла на адресу Кагарлицького районного суду, ( том № 2, а.с., 80).

В судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2015 року представником відповідача, - ОСОБА_7 клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору в іншій цивільній справі, яка знаходиться в провадженні Білоцерківського районного суду Київської області, про що подане ним письмове клопотання.

Письмове клопотання про зупинення у справі обґрунтовано наступним:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» (надалі - «Позивач») до ОСОБА_5 (надалі - «Заявник» або «Відповідач»), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позивач посилається на те, що 10 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та Відповідачем за первісним позовом було укладено Кредитний договір №2633/0608/45-002, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 45 000 доларів США строком до 10 червня 2038 року.

Крім того, з метою виконання зобов'язань за кредитним договором 10 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено Іпотечний договір №2633/0608/45-002-2-1, згідно якого у якості забезпечення виконання умов кредитного договору, в іпотеку банку було передано квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пушкінська, 26.

Посилаючись на порушення умов кредитного договору, а також на те, що право вимоги за кредитним договором перейшло від ВАТ «Сведбанк» до ТОВ «Кредитні ініціативи», Позивач просить стягнути заборгованість з Відповідачів.

Разом з тим, на даний час, у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або у частині, встановленій іпотечним договором.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором

Системний аналіз наведених норм, а також положень ст. ст. 526, 572, 590 ЦК України свідчить про те, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання кредитор має право одержати задоволення своїх вимог або за рахунок боржника, пред'явивши до нього позов про стягнення заборгованості, або за рахунок предмета іпотеки, звернувши на нього стягнення, з обов'язковим зазначенням розміру вимог, що підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки.

Застосування вказаних способів захисту одночасно чи разом є неприпустимим, оскільки фактично призводить до здійснення стягнення заборгованості у подвійному розмірі, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, яка зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка була ним отримана.

Подвійне стягнення суперечить ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право особи не бути судимим або покараним двічі за одне й те саме діяння.

Окрім того, пункт 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» прямо передбачає, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК України щодо заставодавця).

Таку ж точку зору, як і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підтримує й Верховний Суд України. Так, в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин», від 07.10.2010 року, підготовленому суддею Верховного Суду України Д.Д. Луспеником та розміщеному на сайті ВСУ, міститься правильний висновок про те, що такі, одночасно заявлені вимоги, є подвійним стягненням заборгованості та задоволенню не підлягають. Вважає такий висновок правильним тому, що вимоги про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання того ж самого кредитного договору, заявлені до одного і того ж позичальника - іпотекодавця, є тотожними (мають однаковий предмет та підстави).

У даному випадку, як вбачається з Кредитного договору №2633/0608/45-002 від 10 червня 2008 року та Іпотечного договору №2633/0608/45-002-2-1 від 10 червня 2008 року, укладених між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5, останній виступає одночасно і позичальником і іпотекодавцем у даних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Зі змісту вищезазначеної норми є зрозумілим, що у даному випадку йдеться саме про випадок наявності рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки поняття «задоволення позову» передбачає винесення судом рішення, яке набрало законної сили.

Проте, рішення у справі, яке б набрало законної сили, на даний час не існує.

Тобто, всупереч, передбаченій законодавством забороні щодо одночасного застосування таких способів захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором, Позивач одночасно пред'явив вищезазначені вимоги до Відповідача шляхом подачі позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №357/1383/15-ц) та стягнення заборгованості за Кредитним договором №2633/0608/45-002 від 10 червня 2008 року (справа №368/487/14-ц).

У зв'язку з цим, вважає, що одночасний розгляд вищезазначених справ є неможливий, так як порушує встановлені законодавством вимоги щодо розгляду однорідних позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідачка ОСОБА_3 клопотання представника відповідача ОСОБА_4 підтримала.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, так як вважає його не обґрунтованим.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти клопотання про зупинення провадження у справі, так як вважає його необґрунтованим, та таким, яке направлено на затягування процесуальних строків розгляду справи.

Суд, вислухавши клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі, вислухавши думку відповідачки ОСОБА_3, яка підтримала клопотання, вислухавши думку представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, які заперечували проти клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення клопотання, обґрунтовуючи його наступним.

Перш за все слід зазначити, що питання про зупинення провадження у даній справі вирішувалося.

Так, 06.05.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою провадження у даній справі зупинено до вирішення спору в іншій справі, ( Том № 1, а.с., 162 164).

Так, згідно вищевказаної ухвали провадження у справі № 368\487\14 - ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач 2 за первісним позовом, - ОСОБА_3 про визнання кредитора таким, що прострочив виконання зобов»язання за договором, - було зупинено до вирішення спору у іншій справі, - № 357\8387\13 - ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про звернення на предмет іпотеки, 3 - тя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив виконання за договором.

Проте, 02 липня 2014 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 206), якою Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволено.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 травня 2014 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду, підставою для скасування ухвали про зупинення провадження послугувало наступне:

«З огляду на те, що дана справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про звернення на предмет іпотеки, третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив виконання за договором розглянута і у справі є ухвала Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року, яким рішення суду першої інстанції залишено без змін та набрало законної сили, то підстави для зупинення провадження відсутні.

Розгляд справи у касаційній інстанції справи не є підставою для зупинення провадження у справі, передбаченою п.4 ч. 1 ст.201 ЦПК України.

Проте, як встановлено судом в судовому засіданні 24 грудня 2014 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ винесено ухвалу, якою:

- Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - ОСОБА_8 - задоволено частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, де вона знаходиться в провадженні на даний час.

Відповідно, суд вважає, що підстави, з яких було скасовано ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, немає.

Окрім того, суд вважає, що одночасний розгляд вищезазначених справ є неможливий, так як порушує встановлені законодавством вимоги щодо розгляду однорідних позовних вимог.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Зі змісту вищезазначеної норми є зрозумілим, що у даному випадку йдеться саме про випадок наявності рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки поняття «задоволення позову» передбачає винесення судом рішення, яке набрало законної сили.

Проте, рішення у справі, яке б набрало законної сили, на даний час не існує, що підтверджується, зокрема, ухвалою суду Вищої інстанції.

Тобто, всупереч, передбаченій законодавством забороні щодо одночасного застосування таких способів захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором, Позивач одночасно пред'явив вищезазначені вимоги до Відповідача шляхом подачі позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №357/1383/15-ц) та стягнення заборгованості за Кредитним договором №2633/0608/45-002 від 10 червня 2008 року (справа №368/487/14-ц).

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд критично відноситься до твердження представників позивача про можливість одночасного слухання двоїх справ, а саме, В кагарлицькому районному суді та Білоцерківському міжрайонному суді Київської області, так як суд вважає, що спір, який розглядається в Білоцерківському міськрайонному суду та був предметом розгляду судом апеляційної інстанції, касаційної інстанції, має безпосереднє відношення до предмету спору, який є в даній справі, так як спір існує між позивачем та відповідачем, які одні і ті ж, за винятком розширеного кола відповідачів, зокрема, за винятком ОСОБА_3, тому суд вважає, що до вирішення первинної справи, яка знаходиться в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області не можливо вирішити дану справу, що є підставою для зупинення провадження у справі.

Норма процесуального права, застосована судом при вирішенні клопотання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов»язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд зазначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно дана підстава виникла в процесі, так як постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку цивільного судочинства в Білоцерківському міськрайонному суді.

Зупинення провадження з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

На підставі п. 4 ст. 201 ЦПК суд зупиняє провадження у справі, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку.

Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства (п. 4 ст. 201 ЦПК), може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства є цивільна, господарська, кримінальна або адміністративна справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом.

Вищевказаний факт підтверджується ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Суд наголошує на тій обставині, що зупинення провадження у справі до вирішення іншої, виконує профілактичну функцію, оскільки запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов'язаних справах.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 208, 209, 210 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Провадження у справі № 368\487\14 ц, провадження № 2\368\188\15, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка знаходиться в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області, - зупинити до вирішення спору у іншій справі, - № 352\1385\15 - ц, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про звернення на предмет іпотеки, 3 тя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, яка знаходиться в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

С Суддя:

ОСОБА_9