Ухвала суду № 44669976, 02.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1786/14-ц Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

з участю секретаря

судового засідання : Добровольскій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідачки знищити (засипати) канаву (шурф), довжиною 70см, привести земельну ділянку в попередній стан та зрізати гілки дерев, що знаходяться на його земельній ділянці. В обґрунтування позову зазначив, що його земельна ділянка межує з земельною ділянкою відповідачки, приблизно в серпні-вересні 2014 року, остання зробила підкоп на його земельну ділянку, в результаті чого відбувся обвал землі на його ділянці. Крім того, гілки фруктових дерев відповідачки нависають над його земельною ділянкою і закривають її, створюючи тінь та засипаючи обсипаним листям. Оскільки позивачу довелось докладати зайвих зусиль по засипці ями, порушились його життєві зв'язки, в сім'ї склалась нездорова атмосфера, він зазначив, що йому завдана моральна шкода, яку він оцінив у 5000,00 грн. та просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.04.2015 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні з ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 шляхом знищення (засипки землею) викопаної відповідачем канави (шурфа) довжиною 70 см, привести земельну ділянку ОСОБА_2. в попередній стан та стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. В решті вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 повністю. Зокрема, зазначила, що жодних доказів того, що яма, яка викопана на її земельній ділянці, руйнує земельну ділянку позивача та перешкоджає йому користуватись цією ділянкою, останнім не надано. Крім того, вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що вона своїми діями спричинила позивачу моральні страждання, які суд оцінив в 500,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу на підставі Договору купівлі-продажу від 21.09.1972 р. та Договору Дарування від 24.01.1980 р. належить житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, для обслуговування яких йому передана у власність земельна ділянка розміром 0,1000 га (а.с. 4-9). По сусідству з ним в будинку АДРЕСА_2, проживає відповідачка, з якою він перебуває тривалий час у неприязних відносинах.

Сторони є власниками своїх домоволодінь та земельних ділянок, вказаних вище (а.с. 4-9, 48-52).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту актів депутата Коростишівської міської ради Дейчук Л.М. № 683 від 27.09.2014р. та №757 від 12.10.2014р. вбачається, що ОСОБА_3 самовільно, без дозволу і погодження прокопала шурф довжиною 70 см на сусідню земельну ділянку, який в подальшому завалився на глибині 1,5 м (а.с. 20,21).

Відповідач визнала, що дійсно на своїй земельній ділянці викопала канаву (шурф) через те, що мало місце підтікання води під її будинок та господарські споруди з тієї причини, що позивач ще раніше зробив на своїй земельній ділянці дренажну яму. Також зі сторони ОСОБА_2 на її земельну ділянку потрапляє каналізаційна вода, а тому існує загроза руйнування її житлового будинку.

Згідно із ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та ін.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що викопана яма руйнує земельну ділянку позивача, останнім суду не надано, суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема, актами депутата Коростишівської міської ради №683 від 27.09.2014р., № 757від 12.10.2014р., протоколом виходу на місце і огляду земельних ділянок від 25.03.2015р. та показами свідків, які показали, що дійсно зі сторони ОСОБА_3 на територію земельної ділянки ОСОБА_2 була прокопана яма (шурф) приблизно 70 см, яка обвалилась на земельній ділянці ОСОБА_2

Згідно з нормами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 103-105 ЗК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України та виходив, зокрема, з того, що ОСОБА_3, порушуючи правила добросусідства, повинна усунути перешкоди в користуванні власністю позивача. Визначаючи розмір морального відшкодування, суд враховував глибину душевних страждань позивача та перенесені ним істотні вимушені зміни у житті.

Такий висновок суду є обґрунтованим і законним з викладених вище мотивів.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування і враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом п.п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, дійшов правильного висновку щодо її заподіяння позивачу та необхідності її відшкодування.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам - підстави скасування рішення суду відсутні, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді