Постанова № 44664526, 04.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 903/403/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. , судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Європацукор" на рішення господарського суду Волинської області від 28.04.15 р. у справі № 903/403/15

за позовом Приватне акціонерне товариство "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

до Приватне підприємство "Європацукор"

про стягнення 14 216, 03 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд" звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 14 216,03 грн. заборгованості з яких: 7 479,00 грн. основного боргу, 3% річних за користування чужими грошовими коштами – 532,96 грн., інфляційного відшкодування – 2 720,29 грн., пеня – 3 483,78 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.04.2015 р. у справі №903/403/15 позовні вимоги задоволено частково. Підлягає до стягнення з приватного підприємства “Європацукор” на користь приватного акціонерного товариства “Аеробуд” в особі філії “Аеробуд-Захід” приватного акціонерного товариства “Аеробуд” 7 479,00грн. заборгованості, 237,89грн. річних, 2720,29грн. інфляційних втрат, 1 341,35грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 11 778,53грн. В стягненні 3 483,78грн. пені, 295,07грн. річних відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням приватне підприємство "Європацукор" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить змінити рішення господарського суду Волинської області від 28.04.2015 р. у справі №903/403/15, а саме суму стягнення інфляційних втрат до стягнення з 2 720,29 грн. на 2363,36грн. В решті рішення суду першої інстанції у справі просить залишити без змін.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу, явку представника в судове засідання не забезпечив.

В судове засідання представник апелянта не з`явився.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутності осіб, що не з’явились.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2012р. між приватним акціонерним товариством “Аеробуд” в особі директора філії “Аеробуд-Захід” ПАТ “Аеробуд” (виконавець) та приватним підприємством “Європацукор” (замовник) був укладений договір про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12.

За умовами п.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги по навантажуванню /розвантажуванню/ цукрових буряків, жому.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору вартість послуг становить 6 (шість) грн. 00 коп. з ПДВ за одну тонну завантаженого цукрового буряка, жому. Оплата при розрахунках проводиться за фактично виконану роботу згідно нарядів, актів виконаних робіт, та інших документів, погоджених замовником.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, але в будь-якому випадку до «31» грудня 2012р. (п.8.1. договору).

Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 7 479,10грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 06.12.2012р., призначення платежу: оплата послуг зг. дог. № 0111/12 від 01.11.2012 р.

17.02.2014р. за вих. №39 на адресу відповідача надіслано претензію, з проханням сплатити заборгованість у розмірі 7 479,00 грн. на виконання договору №0111/12 від 01.11.2012р., яка отримана уповноваженим представником відповідача 01.03.2014р., однак дана претензія залишена ПП “Європацукор” без відповіді.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовна вимога про стягнення 7 479,00 грн. заборгованості за невиконання умов основного договору правомірно задоволена судом першої інстанції, що підтверджено доказами у справі та не спростовано відповідачем.

В порядку ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не встановлює розміру пені за відповідне порушення, а сторонами у договорі про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р. не було визначено розміру пені, тому відмова у стягненні пені в розмірі 3 483, 78 грн. правомірна.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних зроблений судом першої інстанції за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. погоджується з ним, так як дійсно в позовній заяві позивачем невірно визначено період нарахування процентів. Господарським судом Волинської області правомірно стягнуто з позивача 237,89 грн. річних та відмовлено у стягненні 295,07 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, що індекс інфляції має нараховуватися починаючи з квітня 2014 року. Крім того, позовна заява за вих. №03/04-15 від 03.04.2015р. була надіслана на адресу суду 04.04.2015р., що підтверджується відбитком штемпеля поштового зв’язку на конверті, отже індекс інфляції за березень 2015 року ще не був опублікований, тому підстави нарахування індексу інфляції за березень 2015 року відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з обрахунком проведеним скаржником в апеляційній скарзі та задовольняє вимогу приватного підприємства "Європацукор" про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 2363,36 грн. та відмовляє у задоволенні позову частині стягнення 356,93 грн. інфляційних втрат (2720,29-2363,36= 356,93).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства "Європацукор" підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до ст.ст. 103 та 104 ГПК України скасуванню частково в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 356,93 грн.

Колегія суддів вирішує питання про перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви, судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на позивача у зв'язку із її задоволенням.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Європацукор" задовільнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 28.04.15 р. у справі № 903/403/15 скасувати частково в частині стягнення інфляційних втрат та в частині розподілу судового збору, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Європацукор» (45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 31979894) на користь приватного акціонерного товариства “Аеробуд” в особі філії “Аеробуд-Захід” приватного акціонерного товариства “Аеробуд” (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 85, код ЄДРПОУ 35222765) 7 479,00грн. заборгованості, 237,89грн. річних, 2363,36грн. інфляційних втрат, 1 295, 53 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 11 375,78 грн.

В стягненні 3 483,78 грн. пені, 295,07 грн. річних, 356,93 грн. інфляційних втрат відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 85, код ЄДРПОУ 35222765) на користь приватного підприємства «Європацукор» (45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 31979894) 913, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Волинської області видати накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.