Постанова № 44664351, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 911/5109/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко В.А. - дов. № 1/05-01 від 05.01.2015р.

від відповідача: Михайлюк І.М. - дов. б/н від 23.12.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р.

у справі № 911/5109/14 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд»

про стягнення 37 867, 52 грн.

В судовому засіданні 27.05.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» про стягнення 37 867, 52 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3012-Р від 08.09.2011р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару за видатковими накладними № ДИС-002305 від 01.11.2012р., № ДИС-002606 від 03.12.2012р., №ДИС-0000088 від 28.01.2013р., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р., №ДИС-0001040 від 30.07.2013р., № ДИС 0001039 від 30.07.2013р., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р., а тому просив стягнути з відповідача 37 827, 10 грн. заборгованості, 40,42 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/5109/14 припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 595, 80 грн. основного боргу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове в частині стягнення основного боргу в розмірі 37 231, 30 грн. та 40,42 грн. 3% річних. В решті рішення залишити без змін.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» 09.04.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.05.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну каргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове в частині стягнення основного боргу в розмірі 37 231, 30 грн. та 40,42 грн. 3% річних. В решті рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» (відповідач, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» (позивач, постачальник за договором) укладено договір №3012-Р, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 1.6 договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації та оплачує товари згідно з даним замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються разом з товаром.

Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору (п. 2.5 договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем та за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Цей договір, згідно п. 12.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Договір підлягає пролонгації на один рік, якщо за один місяць до завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору № 3012-Р від 08.09.2011р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору № 3012-Р від 08.09.2011р. відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 115 142, 27 грн., який відповідачем частково оплачений (70 218, 345 грн.) та частково повернутий (7 096, 83 грн.) і заборгованість за поставлений згідно видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012р., № ДИС-002606 від 03.12.2012р., №ДИС-0000088 від 28.01.2013р., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р., №ДИС-0001040 від 30.07.2013р., № ДИС 0001039 від 30.07.2013р., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р. складає 37 827, 10 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37 827, 10 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголошував на тому, що у відповідності до умов спірного договору строк оплати отриманого, але нереалізованого ним товару на момент звернення позивача з даним позовом до суду не настав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, які позивачем визначені як підстава поданого позову про стягнення заборгованості, судом встановлено, що на виконання умов договору № 3012-Р від 08.09.2011р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 40 579, 26 грн. згідно видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012р. на суму 4 531, 20 грн., № ДИС-002606 від 03.12.2012р. на суму 2 990, 63 грн., № ДИС-0000088 від 28.01.2013р. на суму 2 865, 83 грн., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р. на суму 6 285, 72 грн., № ДИС-0001040 від 30.07.2013р. на суму 555, 84 грн., № ДИС-0001039 від 30.07.2013р. на суму 17 738 65 грн., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. на суму 2 083, 39 грн. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р. на суму 3 528, 00 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями № 1918 від 03.12.2012р., № 2130 від 28.01.2013р., № 4455 від 14.11.2013р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар згідно вказаних накладних без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

При цьому, судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було частково повернуто отриманий згідно спірних накладних товар та сплачено позивачеві кошти за реалізований товар, неоплаченим залишився нереалізований товар на суму 37 827, 10 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звірки взаєморозрахунків станом за період січень 2014р. - серпень 2014р., підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 32), інвентаризацією товарів № 29 від 19.01.2015р.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду у відповідача залишився нереалізованим товар, поставлений згідно видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012р., № ДИС-002606 від 03.12.2012р., №ДИС-0000088 від 28.01.2013р., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р., №ДИС-0001040 від 30.07.2013р., № ДИС 0001039 від 30.07.2013р., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р., на суму 37 827, 10 грн. (40 579, 26 грн. - вартість поставленого товару - 2 752, 16 грн. сплачена відповідачем вартість реалізованого товару).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.1. договору покупець оплачує товари шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем.

Однак, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів реалізації відповідачем решти товару, поставленого згідно видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012р., № ДИС-002606 від 03.12.2012р., №ДИС-0000088 від 28.01.2013р., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р., №ДИС-0001040 від 30.07.2013р., № ДИС 0001039 від 30.07.2013р., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р. на суму 37 827, 10 грн., відповідно не можливо визначити строк оплати товару у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Водночас, 26.01.2015р. під час розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 595,80 грн. основного боргу, оскільки 21.01.2015р. під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову сплату основного боргу.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, оскільки відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було здійснено часткову сплату основного боргу у розмірі 595,80 грн. за реалізований товар згідно спірного договору, провадження у справі в частині стягнення 595, 80 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується на момент подання позову настання обов'язку у відповідача щодо оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012р., № ДИС-002606 від 03.12.2012р., №ДИС-0000088 від 28.01.2013р., № ДИС-0000812 від 10.06.2013р., №ДИС-0001040 від 30.07.2013р., № ДИС 0001039 від 30.07.2013р., № ДИС-0001610 від 14.11.2013р. та № ДИС-0001611 від 14.11.2013р., які позивачем визначені як підстава поданого позову про стягнення заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості у розмірі 37 231, 30 грн.

При цьому, посилання апелянта на обов'язок оплати відповідачем отриманого товару згідно вимоги від 05.11.2014р., не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, п. 5.1. якого чітко визначено умови оплати отриманого товару (5 банківських днів з моменту його реалізації).

Наявний в матеріалах справи документ «Інвентаризація товарів № 29 від 19.01.2015р.», складений інвентаризаційною компанією відповідача (а. с. 107-109), свідчить про наявність у відповідача поставленого, але нереалізованого товару (із зазначенням його артикулів) на суму 37 231, 30 грн.

Доказів протилежного позивачем не надано.

З огляду на вищевикладені обставини, а саме те, що на дату звернення позивача з даним позовом до суду не настав строк оплати отриманого, але нереалізованого відповідачем товару згідно спірних накладних, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 3% річних, оскільки зазначені позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару, що в даному випадку не доведено.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, рішення прийнято з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.02.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі № 911/5109/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі № 911/5109/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/5109/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала