Постанова № 44661252, 19.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2010 р. справа № 2а-17850/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

у с т а н о в и л а:

29 грудня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, УДК України у м. Кривому Розі Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.03.2009 р. СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за результатами перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 51 221,77 грн. Згідно з актом позивач за зовнішньоекономічним контрактом порушив вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо строку поставки продукції, що явилося причиною нарахування пені, яку позивач сплатив. Продукція позивача фактично надійшла на митну територію України своєчасно і лише розмитнена була з порушенням зазначеного строку, що не є порушенням. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 04.03.2009 р., стягнення з Державного бюджету України 51 221,77 грн. (а.с.а.с. 2 4, 44).

17 березня 2010 року суд своєю ухвалою замінив УДК України у м. Кривому Розі Дніпропетровській області ГУДК України у Дніпропетровській області (а.с. 87).

14 квітня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов: визнав протиправним та скасував рішення № НОМЕР_1 від 04.03.2009 р., стягнув з Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкцій в сумі 51 221,77 грн. та судовий збір в сумі 515,62 грн. Постанова суду вмотивована тим, що за законом датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України є день фактичного переміщення товару через митний кордон України, який збігається з державним кордоном, тому висновок про порушення позивачем передбачених законом строків ввезення продукції за зовнішньоекономічним контрактом є необґрунтованим (а.с.а.с. 99 101).

11 травня 2010 року СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, не погодившись з ухваленою постановою, звернулася до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України є не день фактичного надходження товару на територію України, а дата завершення оформлення вантажної митної декларації. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні поданого позову

(а.с.а.с. 113 117).

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ГУДК України у Дніпропетровській області у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення. 22.07.2010 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представників позивача, СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2008 р. між позивачем та ВАТ «Нефтекамский автозавод»(Російська Федерація) було укладено контракт № 30/5-049, за яким останнє зобовязалося поставити позивачу певну продукцію (два автобуси). Загальна сума контракту склала 4 350 000,00 руб. (а.с.а.с. 20 22).

На виконання умов укладеного контракту позивач 19.06.2008 р. здійснив передплату в сумі 4 350 000,00 руб. (а.с. 19). Граничні терміни надходження валютних цінностей на територію України 16.12.2008 р.

Імпортна продукція від нерезидента надійшла 30.12.2008 р. згідно з вантажними митними деклараціями №№ 113050000/8/014093, 113050000/8/014097 на загальну суму 4 350 000,00 руб. (1 154 751,00 грн.) (а.с.а.с. 24 29).

У період з 18.02.2009 р. по 25.02.2009 р. у позивача відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог валютного законодавства.

За результатами проведеної перевірки 04.03.2009 р. було складено акт № 48/08-06-233/00191329 (а.с.а.с. 9 18), у якому було встановлено викладені вище порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі складеного акту 04.03.2009 р. було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 51 221,77 грн., які позивач мав сплатити протягом 30 днів (а.с. 8).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Митним кодексом України, Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136.

В силу частини 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

З матеріалів справи вбачається що висновок передбачений приведеною нормою позивачем надано не було.

Відповідно до статті 6 Інструкції банки виконують функції агентів валютного контрою і несуть відповідальність за невиконання цієї функції.

Згідно з абзацом 1 пункту 5.9 статті 5 Інструкції банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

У свою чергу податкові органи, отримавши відповідну інформацію від банків, здійснюють нарахування пені відповідно до абзацу 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР, за якою порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У відповідності з пунктом 16 статті 1 МК України митний режим це сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

За змістом частини 1 статті 186 МК України декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Частина 4 статті 86 МК України передбачає, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

В силу абзацу 11 пункту 1.1 статті 1 Інструкції здійснення поставки це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.3 статті 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Аналізуючи диспозиції приведених норм, колегія суддів доходить висновку про те, що датою імпорту у спірному випадку є дата завершення оформлення вантажної митної декларації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що продукцію за укладеним позивачем зовнішньоекономічним контрактом було імпортовано лише 30.12.2008 р., тобто з порушенням передбаченого законом строку, тому рішення про застосування санкцій було прийнято обґрунтовано, а висновки позивача та суду першої інстанції є безпідставними.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу встановлених фактів колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засад законності та обґрунтованості через неправильне застосування матеріального закону, і воно має бути скасовано з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року скасувати.

Відкритому акціонерному товариству «Суха Балка»у позові до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: О.В. Юхименко