Ухвала суду № 44660791, 12.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2010 р.справа № 13/684/07-АП-9/49/08-АП-13/150/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розівський молокозавод»на постанову Господарського суду Запорізької області від 17 липня 2008 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розівський молокозавод»до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и л а:

У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Куйбишевської МДПІ у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001821701/0 від 23.07.2007 р., 0002322301/0 від 23.07.2007 р., 0002312301/0 від 23.07.2007 р., 0002322301/1 від 04.10.2007 р., 0002312301/1 від 04.10.2007 р.

21 листопада 2007 року суд своєю ухвалою розєднав позовні вимоги, виділивши у самостійне провадження, у тому числі позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001821701/0 від 23.07.2007 р. (т. 1 а.с. 2).

Свої позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0001821701/0 позивач обґрунтував тим, що у період з 21.05.2007 р. по 04.07.2007 р. у позивача відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р. За результатами проведеної перевірки 10.07.2007 р. було складено акт та згодом видано податкове повідомлення-рішення № 0001821701/0, у якому було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14 141,88 грн. (основний платіж 4 713,96 грн., штрафні (фінансові) санкції 9 427,92 грн.). Вказане рішення є незаконним, оскільки на момент відчуження молокопродуктів форма довідки про право на отримання доходу у джерела його виплати, про відсутність якої йдеться в акті перевірки, ще не була затверджена. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем рішення (т. 1 а.с.а.с. 4 8).

17 липня 2008 року Господарським судом Запорізької області було ухвалено постанову, якою суд відхилив позов. Постанова суду вмотивована тим, що на час перевірки позивач не надав жодного документа, що підтверджує, що сплачені фізичним особам доходи у виді плати за придбане молоко, можна віднести до доходів, що не включаються до складу загального оподатковуваного доходу (т. 2 а.с.а.с. 51 53).

28 жовтня 2008 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач послався на обставини та факти, викладені у позовній заяві, зазначивши, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач вказав, що оспорюване рішення підписано особою, яка не брала участь у перевірці. Акт перевірки не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить кореспонденції рахунків операцій, а також письмових пояснень посадових осіб позивача. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов (т. 2 а.с.а.с. 73 77).

Представники сторін у судове засідання не зявилися, були повідомлені належним чином; до початку судового засідання не надали документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявили клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 21.05.2007 р. по 04.07.2007 р. у позивача відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р.

За результатами проведеної перевірки 10.07.2007 р. було складено акт

№ 148/23-014/31694867 (т. 1 а.с.а.с. 26 63), у якому було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 3.1.1, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 підпунктів 3.1.1, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 713,96 грн.).

На підставі складеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення

№ 0001821701/0, у якому було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14 141,88 грн. (основний платіж 4 713,96 грн., штрафні (фінансові) санкції 9 427,92 грн.) (т. 2 а.с. 22).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб».

В силу підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-ІV об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до підпункту «ї»пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-ІV дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Із змісту акта перевірки (т. 1 а.с. 55) вбачається, що при перевірці первинних документів (каса за серпень 2006 року) було виявлено видачу грошових коштів на закупівлю молока таким особам:

-ОСОБА_1 розрахунковий касовий ордер № 99 від 01.08.2006 р. на суму 6 061,94 грн.;

-ОСОБА_2 розрахунковий касовий ордер № 214 від 04.08.2006 р. на суму 3 030,97 грн.;

-ОСОБА_3 розрахунковий касовий ордер № 3 від 22.08.2006 р. на суму 21 449,55 грн.;

-ОСОБА_4 розрахунковий касовий ордер № 12 від 30.08.2006 р. на суму 5 718,80 грн.

У відповідності з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-ІV особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

З виплаченого цим особам доходу позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

При цьому не час перевірки позивач не надав відповідних документів на підтвердження того, що сплачені вказаним особам доходи у вигляді плати за придбане молоко, можна віднести до доходів, що не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Зясувавши у достатньо повному обсязі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки.

За змістом частини 1 статті 86 КАС України право оцінки доказів належить суду, який здійснює таку оцінку за своїм внутрішнім переконанням, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши їх.

Таким чином, перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розівський молокозавод»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 17 липня 2008 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розівський молокозавод»до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 01 вересня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: О.В. Юхименко