Ухвала суду № 44660618, 05.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2010 р.справа № 2а-673/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

за участю:

-представника позивача ОСОБА_1,

-представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Петра»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

у с т а н о в и л а:

04 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання податкового повідомлення-рішення форми «Р»

№ 0000062305/0 від 25.01.2010 р. нечинним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що прийняте рішення ухвалене внаслідок складання помилкового акту перевірки. Так, висновок відповідача про те, що у порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач не зменшив валові витрати на 303 000,00 грн. кредиторської заборгованості перед контрагентом Overseans Inc.»є неправомірним, оскільки відповідач при цьому вийшов за межі перевіряємого періоду. Крім того, закон не містить приписів щодо одночасного зменшення валових витрат при списанні заборгованості. Закон також не містить жодної норми щодо віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання прийнятого рішення нечинним (а.с.а.с. 3 8).

06 квітня 2010 року Запорізьким окружним адміністративним судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов. Постанова полягає у тім, що відповідач не довів, що він діяв обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства (а.с.а.с. 114 116).

29 квітня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач послався на те, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Оскільки позивачем не понесено витрат при отриманні маркетингових послуг у І півріччі 2009 року, то і на проведення компенсації вартості цих послуг, які він отримав, підстав не має. Крім того, позивач надав документи щодо прийняття рішення про уцінку товарів, з яких видно, що умови проведення уцінки не виконано. Суд також не надав належної оцінки доводам відповідача щодо формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності. Вказані обставини явилися причиною звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду скасувати та відмовити у позові (а.с.а.с. 121 123).

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити ухвалене рішення без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 07.08.2007 р. між позивачем та підприємством Overseans Inc.»було укладено договір про надання маркетингових послуг № 05/12, згідно з яким останнє зобовязалося надати позивачу послуги з вивчення ринків збуту. Вартість послуг 48 000,00 доларів США (а.с.а.с. 79 82).

27 грудня 2007 року сторони за договором підписали акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 (а.с. 82).

Крім того, позивач придбав у ПП «МПФ «Номад»та ТОВ «Монолітбудкомплект»молоко на суму 1 064 972,41 грн., про що свідчать видаткові накладні. На виконання договору про переробку давальницької сировини, укладеного між позивачем та ТОВ «ВО «Моліс», останнє здійснило переробку молока, виготовивши з нього масло вершкове та сир твердий вартістю 1 577 198,53 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Згодом позивач здійснив уцінку продукції на 486 257,43 грн., про що свідчать протоколи загальних зборів (а.с.а.с. 11 24, 83 88).

У період з 14.12.2009 р. по 11.01.2010 р. у позивача відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.

За результатами проведеної перевірки 14.01.2010 р. було складено акт

№ 3/23-5/33095108 (а.с.а.с. 37 60), у якому було встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено податок на прибуток на 197 935,00 грн. за ІІІ квартали 2009 року), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(занижено податок на додану вартість на 55 017,00 грн. за червень, липень 2009 року, завищено суму відємного значення податку на 42 730,00 грн. за червень, вересень 2009 року), статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», підпункту 2.5 пункту 2 Положення про комунальний податок, абзацу «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не надано податкові розрахунки комунального податку за серпень грудень 2008 року, несвоєчасно надано податкові розрахунки комунального податку за лютий вересень 2009 року).

Порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало у тім, що позивач не зменшив валові витрати на суму оприбуткованого товару (303 000,00 грн.) кредиторської заборгованості як безнадійної перед контрагентом Overseans Inc.».

Порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало у тім, що позивач відніс до складу валових витрат 488 739,00 грн., суму перевищення фактично понесених витрат на виготовлення продукції над отриманим доходом від її реалізації.

На підставі складеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення

форми «Р»№ 0000062305/0 від 25.01.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 257 315,50 грн. (а.с. 36).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

В силу підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Ураховуючи зміст приведеної норми, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивач правомірно після підписання акту від 27.12.2007 р. збільшив валові витрати на 303 000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

У відповідності з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції було встановлено, що у І півріччі 2009 року позивач самостійно визнав кредиторську заборгованість перед підприємством x Overseans Inc.»безнадійною та включив її до складу валових доходів.

Зі змісту приведених норм випливає, що висновки відповідача про відсутність підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат через відсутність таких витрат (безкоштовність послуг) є помилковими.

За змістом абзацу 7 пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР, якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Отже, здійснення підприємством уцінки запасів у бухгалтерському обліку не впливає на податковий облік (не змінюються ані податкова балансова вартість запасів, ані валові доходи та витрати).

При цьому позивачем на підтвердження якості виготовленої продукції, яка згодом потребувала уцінки, було надано належні та допустимі докази, а саме: довідки ТОВ «ВО «Моліс»від 15.06.2009 р., 26.06.2009 р., 07.07.2009 р., лист ТОВ «Торговий дім «Таврія-Профіт»від 10.06.2009 р., лист ТОВ «Торговий дім «Моліс»від 22.06.2009 р., лист ТОВ «Ексім-Трейд Компані»від 03.07.2009 р. тощо (а.с.а.с. 10 14, 103, 104).

Крім того, позивачем також було надано протоколи загальних зборів про прийняття рішень про уцінку, відповідні описи-акти уцінки товарів тощо. Усі вказані докази в їх сукупності, безумовно, спростовують твердження відповідача про порушення позивачем порядку уцінки і реалізації продукції, що залежалася.

Зясувавши у достатньо повному обсязі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки.

В силу частини 1 статті 86 КАС України виключне право оцінки доказів належить суду, який здійснює таку оцінку за своїм внутрішнім переконанням, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши їх.

Таким чином, перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Петра»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 16 серпня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: О.В. Юхименко