Постанова № 44658945, 20.05.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2010 р. справа № 13/71/09-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

за участю:

-представника відповідача ОСОБА_1,

-представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області, ухвалену 09 квітня 2009 року в адміністративній справі № 13/71/09-АП за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

у с т а н о в и л а:

17 грудня 2008 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000560807/0 від 27.11.2008 р. нечинним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 30.09.2008 р. по 11.11.2008 р. у нього відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства. За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобовязання із сплати земельного податку в сумі 169 171,44 грн. за користування земельними ділянками, розташованими за адресами: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 42; м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3; м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151А; м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 54Б. Насправді земельні ділянки, за користування якими було нараховано податок та неустойку, перебувають у користуванні іншої особи (ВАТ «Мотор-Січ»), яка не має заборгованості зі сплати податків, а тому донарахування податкових зобовязань є безпідставним (а.с.а.с. 2 4, 33 35).

09 квітня 2009 року Господарським судом Запорізької області було ухвалено постанову, якою позов задоволено (а.с.а.с. 177 181).

07 травня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не погодившись з ухваленою постановою, звернулася до суду з апеляційною скаргою. У скарзі апелянт послався на те, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд не звернув увагу на те, що земельні ділянки, за користування якими було нараховано податок та фінансові санкції перебувають у фактичному користуванні позивача у справі. Крім того, суд, зокрема, встановив, що за користування вказаними ділянками ВАТ «Мотор-Січ»сплачено податок у повному обсязі, хоча відповідних доказів на це суду надано не було. Вказані обставини явилися причиною звернення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі до суду з апеляційною скаргою, якою апелянт просив постанову Господарського суду Запорізької області скасувати, а у позові ТДВ «СК «Мотор-Гарант»відмовити (а.с.а.с. 187 192).

У судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача у справі у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с. 208), до початку судового засідання, не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів було встановлено, що 09.10.2003 р. між ВАТ «Мотор-Січ»та позивачем було укладено договір купівлі-продажу будівлі № Р2476/03-К, за яким останній придбав нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151А (а.с. 158).

29 грудня 2003 року придбане нерухоме майно було передано позивачу, про що свідчить акт приймання передачі нерухомого майна (а.с. 159).

26 травня 2004 року право власності позивача на придбане нерухоме майно було зареєстровано, що підтверджується витягом ОП «ЗМБТІ»№ 3680505 (а.с. 160).

10 червня 2004 року між ВАТ «Мотор-Січ»та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 54Б, розташоване на земельній ділянці площею 836,0 м2. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за № 818 (а.с.а.с. 164, 165).

30 червня 2004 року придбане нерухоме майно було передано позивачу, про що свідчить акт приймання передачі будівлі (а.с. 166).

01 листопада 2006 року право власності позивача на придбане нерухоме майно було зареєстровано, що підтверджується витягом ОП «ЗМБТІ»№ 12361120 (а.с. 156).

29 червня 2006 року між ВАТ «Мотор-Січ»та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3. При цьому за змістом п. 4.1 укладеного договору продавець також відмовився від будь-яких прав на земельну ділянку під придбаним майном та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за № 642 (а.с. 162).

17 липня 2006 року право власності позивача на придбане нерухоме майно було зареєстровано, про що свідчить витяг ОП «ЗМБТІ»№ 11249475 (а.с. 163).

27 вересня 2006 року між ВАТ «Мотор-Січ»та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 42. При цьому за змістом п. 4.1 укладеного договору продавець відмовився від будь-яких прав на земельну ділянку під придбаним майном та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований у реєстрі за № 1884 (а.с.а.с. 154, 155).

Того ж дня придбане нерухоме майно було передано позивачу, що підтверджується актом приймання передачі нерухомого майна (а.с. 157).

01 листопада 2006 року право власності позивача на придбане нерухоме майно було зареєстровано, про що свідчить витяг ОП «ЗМБТІ»№ 12361120 (а.с. 156).

У період з 30.09.2008 р. по 11.11.2008 р. у позивача СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 40/08-07/31154435 (а.с.а.с. 6 23, 58 69), у якому зафіксовано наступні податкові порушення:

-занижено земельний податок за земельні ділянки за адресами: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 42 (2007, 2008 роки); м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3 (2007, 2008 роки); м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151А (2007, 2008 роки); м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 54Б (з 28.02.2007 р. по 12.08.2007 р.) за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. на 112 554,29 грн.;

-занижено податок за 2007 рік на 60 070,95 грн.;

-занижено податок за 2008 рік на 116 186,96 грн., у тому числі за перевіряємий період за січень червень 2008 року на 52 483,34 грн.;

-не надано податковий розрахунок земельного податку на 2007 рік (земельні ділянки за адресами: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 42; м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3; м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151А) по строку 31.01.2007 р.;

-не надано податковий розрахунок земельного податку на 2007 рік (земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 54Б) по строку 29.03.2007 р.

На підставі складеного акту 27.11.2008 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000560807/0, яким визначено суму податкового зобовязання із сплати земельного податку в сумі 169 171,44 грн., у тому числі за основаним платежем 112 554,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 617,15 грн. (а.с.а.с. 24, 82).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України 2001 року, Законом України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю».

В силу ст. 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності з ч. 1 ст. 120 ЗК України 2001 року (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

В силу ч. 3 ст. 125 ЗК України 2001 року приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Ураховуючи зміст приведених норм, співвідношуючи їх із встановленими у засіданні фактами та обставинами, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач у період, за який проводилася перевірка, фактично користувався земельними ділянками, відображеними в акті перевірки, оскільки відповідно до закону придбав нерухоме майно, розташоване на цих ділянках, прийнявши його фактично, отже був субєктом плати за землю у розумінні ст. 5 Закону України «Про плату за землю».

При цьому колегія суддів вважає, що платник податків зобовязаний сплачувати земельний податок з дня фактичного перебування землі у користуванні у спірний період, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів, які б підтверджувати право користування. Така позиція не суперечить ст. 15 Закону України «Про плату за землю», згідно з якою у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Відсутність даних у державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок у цьому випадку також не може бути підставою для звільнення від сплати земельного податку, оскільки таку відсутність зумовлено незверненням позивача до Запорізької міської ради із заявою про оформлення відповідних правовстановлювальних документів.

Додатково про перебування спірних земельних ділянок у користуванні позивача свідчать витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель № 370, виданий Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів 24.05.2007 р., витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель № 111-17/23, виданий Управлінням земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області 03.10.2008 р. (м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 54Б), лист Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області № 01-16/054 від 16.01.2009 р., лист Управління земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області № 01-03/7610 від 04.11.2008 р. (а.с.а.с. 49 52, 85).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з абз. 3 ст. 1 Закону України «Про плату за землю»земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Зважаючи на набуття позивачем у справі статусу субєкта плати за землю, на думку колегії суддів, прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є законним і таким, що підлягає виконанню.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу встановлених фактів колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засад законності та обґрунтованості.

Так, у своєму рішенні суд першої інстанції встановив, що насправді спірні земельні ділянки на підставі рішень місцевих органів влади перебувають у користуванні ВАТ «Мотор-Січ», яке сплачує за користування ними відповідні податки і не відмовлялося від користування ділянками на користь позивача. Цей висновок по суті явився підставою для ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення поданого позову.

Водночас матеріали справи та встановлені колегією суддів обставини свідчать про протилежне. Так, стверджуючи про відсутність заборгованості по земельному податку за користування саме спірними земельними ділянками, суд не мав належних доказів на це, допустивши безпідставне та необґрунтоване припущення.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою положення п.п. 4.1 договорів купівлі-продажу від 29.06.2006 р. та 27.09.2006 р., за змістом яких ВАТ «Мотор-Січ»відмовилося від будь-яких прав на земельні ділянки під придбаним майном та земельні ділянки, необхідні для його обслуговування.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а ухвалене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року, ухвалену в адміністративній справі № 13/71/09-АП, скасувати.

Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»у позові до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000560807/0 від 27 листопада 2008 року нечинним відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги.

Постанову виготовлено у повному обсязі 25 травня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя О.В. Юхименко

Суддя М.В. Мірошниченко