Ухвала суду № 44658668, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № 804/16093/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБ»

до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ПРОМСНАБ» у жовтні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000982203 від 23.09.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 31.07.2014 по 06.08.2014 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОМСНАБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» за травень 2014 року, ТОВ «Модум» за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 2225/04-62-22-3/30192380 від 13.08.2014.

Не погодившись з висновками вказаного акту ТОВ «ПРОМСНАБ» подало заперечення, у зв'язку з чим ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 31.07.2014 по 06.08.2014 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМСНАБ» з усіх питань оскарження, за результатами якої складено Акт № 2541/04-62-22-3/30192380 від 05.09.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 23 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000982203, яким ТОВ «ПРОМСНАБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 19606,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4902,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ПРОМСНАБ» з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» та ТОВ «Модум», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 19606,66 грн., у тому числі за квітень 2014 року у розмірі 173,61 грн., травень 2014 року у розмірі 19432,66 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ПРОМСНАБ» та ТОВ «Модум» було укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення № 269 від 02.04.2014. Згідно зі Специфікацією № 1 поставлявся косинець повірочний УШ.

На виконання вказаного договору були виписані видаткова та податкова накладні. Рух товару підтверджується товарно-транспортною накладною.

З ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» позивачем було укладено договір підряду на виконання робіт з капітального, поточного ремонту та технічного обслуговування автомобілів № 272 від 29.04.2014, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, наряди-замовлення, рахунки-фактури.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «ПРОМСНАБ» господарських операцій з ТОВ «Модум» та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо висновків податкового органу про неможливість надання ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» послуг технічного обслуговування автомобільного транспорту, оскільки основним видом діяльності останнього є оптова торгівля текстильними товарами, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з положеннями статті 44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

Таким чином, визначення основного виду діяльності підприємства жодним чином не позбавляє його можливості здійснювати будь-яку іншу підприємницьку діяльність, що не суперечить закону.

Спростовуючи доводи апелянта про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження якості товару, суд зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року в адміністративній справі № 804/16093/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05 червня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова